Рішення № 84213398, 09.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2019 Справа № 908/1437/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар” (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул. Сумський шлях, 53);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45; адреса для листування: 49022, м.Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114);

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Мосіюк О.В. – Ордер серія ЧН № 050238 від 02.08.2019 р.

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар” звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення заборгованості за договором поставки № СТМ 1-0612 від 03.07.2012 в розмірі 134396,32 грн., що складається з 109057,16 грн. основного боргу, 19231,17 грн. пені, 1601,69 грн. 3% річних, 4506,30 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1437/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою від 18.06.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ст. ст. 162, 174, 234 ГПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Позивач у встановлений строк надіслав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з доказами на виконання вимог суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1437/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/118/19. Судове засідання призначено на 05.08.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2019р. розгляд справи відкладено на 09.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № PL№СТМ1-0612, укладеного між сторонами 03.07.2012р., в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар. Так, на виконання умов договору, позивачем у період: з 12.09.2018 по 06.03.2019 поставлено відповідачу товар на загальну суму 135786,24 грн. Однак, відповідач свої обов`язки за договором належним чином не виконав, оплату за поставлений позивачем товар в повному обсязі та у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 109057,16 грн. Враховуючи значне прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого товару, позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 19231,17 грн., 3% річних в сумі 1601,69 грн. та втрат від інфляції в розмірі 4506,30 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 532, 610, 611, 625-627, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України та умови договору поставки № PL№СТМ1-0612 від 03.07.2012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач - процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 09.09.2019 не скористався, про дату час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

У відзиві на позовну заяву (а.с.90-93) відповідач проти позову заперечив, зазначив, що у наданих позивачем видаткових накладних у графі “Отримав” міститься підпис та печатка відповідача, проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Також неможливо встановити повноваження осіб, які підписали документи. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, станом на 09.09.2019, місцезнаходженням відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, код ЄДРПОУ 34604386, є: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45.

У судовому засіданні 09.09.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар” (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № PL№СТМ1-0612 (далі - договір) з протоколом розбіжностей до нього від 03.07.2012.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупця, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 1.2 договору, найменування, асортимент та ціна товару, що постачається зазначається у додатку № 2 до договору (“Специфікація”), який є його невід`ємною частиною. Орієнтовані річні обсяги закупівель узгоджуються постачальником та покупцем та зазначаються у додатку № 6 даного договору.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та у дати, що вказані в замовленні, власними транспортними засобами за власний рахунок. У разі підписання сторонами графіку поставок (Додаток № 7), строки поставок визначаються згідно узгодженому графіку.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України (п. 2.6).

Згідно п. 3.1 договору, приймання товару по кількості та за якістю проводиться покупцем у місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець має право прийняти товар без спеціальної перевірки за якістю, якщо товари знаходяться у спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.

Якщо при передачі товару покупцю буде виявлено невідповідність товару вимогам даного договору, покупець вправі відмовитись від отримання даного товару, зробивши відповідну відмітку у накладній. Даний випадок трактується як невиконання обов`язків з поставки товару у встановлений строк (п. 3.2. договору).

У розділі 6 договору сторони врегулювали ціну товару та порядок розрахунків. Відповідно до п. 6.4 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних дні з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік (п. 12.1. договору).

Із матеріалів справи слідує, на виконання умов договору позивачем у період: з 12.09.2018 по 06.03.2019 поставлено відповідачу товар на загальну суму 135786,24 грн.

Факт отримання товару підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, складеними та підписаними обома сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.34-61).

Однак, відповідач договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 26729,08 грн., несплаченою залишилась сума 109057,16 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач 04.04.2019 направив на його адресу претензію з вимогою про сплату боргу за вих.№875/1 від 01.04.2019.

Вимога залишена відповідачем без задоволення заборгованість не погашено.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, складений сторонами за період: вересень 2018 – травень 2019. Згідно вказаного акту, дебетове сальдо ТОВ “Слобожанський миловар” станом на 31.05.2019 склало 109057,16 грн. Акт звірки підписаний сторонами без зауважень та скріплений їх печатками. Отже, розмір заявленої до стягнення заборгованості, вказаним актом звірки підтверджується.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору PL№СТМ1-0612 від 03.07.2012, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки № PL№СТМ1-0612 від 03.07.2012 в сумі 109057,16 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений згідно договору № PL№СТМ1-0612 від 03.07.2012 у період: 12.09.2018 по 06.03.2019 товар в розмірі 109057,16 грн. підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 19231,17 грн. за загальний період: з 29.10.2018 по 06.06.2019.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.10 договору, при порушенні строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Необхідно зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку приписи ч.6 ст. 232 ГК України не враховано. Нарахування пені здійснено за кожною видатковою накладною окремо, однак кінцевим терміном нарахування по кожній накладній визначено 06.06.2019. Також, при визначенні періоду прострочення позивачем не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, внаслідок чого початковий період нарахування пені за видатковими накладними визначено невірно. Крім того, при розрахунку пені за накладною № 10661 від 12.09.2018 на суму 35960,64 грн. позивачем не враховано часткову оплату товару в розмірі 26729,08 грн., яку згідно даних відображених у акті звірки (а.с.109) відповідачем здійснено 08.01.2019. Пеню за вказаною накладною нараховано на повну суму поставки – 35960,64 грн.

Отже розрахунок пені потребує коригування, пеня нараховується за загальний період: з 30.10.2018 по 06.06.2019. Зважаючи на положення ч.5 ст.254 ЦК України за видатковою накладною № 10661 від 12.09.2018 граничним строком оплати є 29.10.2018, прострочення зобов`язання з 30.10.2018; за накладною № 10939 від 19.09.2018 – 05.11.2018, прострочення з 06.11.2018; за накладною №11286 від 26.09.2018 – 12.11.2018, прострочення з 13.11.2018; за накладною №11589 від 03.10.2018 – 19.11.2018, прострочення з 20.11.2018; за накладною № 236 від 09.01.2019 – 25.02.2019, прострочення з 26.02.2019; за накладною № 537 від 16.01.2019 – 04.03.2019, прострочення з 05.03.2019; за накладною № 788 від 23.01.2019 – 11.03.2019, прострочення з 12.03.2019; за накладною № 1074 від 30.01.2019 – 18.03.2019, прострочення з 19.03.2019; за накладною № 1368 від 06.02.2019 – 25.03.2019, прострочення з 26.03.2019; за накладною № 1661 від 13.02.2019 – 01.04.2019, прострочення з 02.04.2019; за накладною № 1897 від 20.02.2019 – 08.04.2019, прострочення з 09.04.2019; за накладною № 2254 від 27.02.2019 – 15.04.2019, прострочення з 16.04.2019; за накладною № 2508 від 06.03.2019 – 22.04.2019, прострочення з 23.04.2019.

За видатковими накладними: № 10661 від 12.09.2018, № 10939 від 19.09.2018, № 11286 від 26.09.2018, № 11589 від 03.10.2018 період нарахування пені відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України обмежується 6 міс. При нарахуванні пені за видатковою накладною № 10661 від 12.09.2018 враховується здійснена відповідачем часткова оплата, пеня за вказаною накладною нараховується за період: з 30.10.2018 по 07.01.2019 на суму 35960,64 грн., за період: з 08.01.2019 по 30.04.2019 – на суму 9231,56 грн.

Коригування розрахунку пені судом здійснено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”. За розрахунком суду, вірним розміром пені за загальний період: з 30.10.2018 по 06.06.2019 є сума 14225,53 грн., яка і підлягає стягненню. В інший частині вимог про стягнення пені судом відмовляється.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних за період: з 29.10.2018 по 06.06.2019 у розмірі 1601,69 грн. та втрат від інфляції за період: з 29.10.2018 по 06.06.2019 в сумі 4506,30 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем також не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, внаслідок чого початковий період нарахування відсотків річних за видатковими накладними визначено невірно. При розрахунку 3% річних за накладною № 10661 від 12.09.2018 на суму 35960,64 грн. позивачем також не враховано часткову оплату товару в розмірі 26729,08 грн. здійснену відповідачем.

Отже розрахунок 3% річних судом коригується, відсотки річні нараховуються за загальний період: з 30.10.2018 по 06.06.2019. При нарахуванні 3% річних за видатковою накладною № 10661 від 12.09.2018 враховується здійснена відповідачем часткова оплата. За визначений період 3% річних складають 1261,73 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3 % річних слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат суд зазначає наступне. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що період нарахування втрат визначено позивачем невірно та суперечить вищенаведеним приписам, за накладною № 10661 від 12.09.2018 на суму 35960,64 грн. позивачем також не враховано часткову оплату товару в розмірі 26729,08 грн. здійснену відповідачем.

Так, на зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною № 10661 від 12.09.2018, втрати від інфляції нараховуються за період: листопад-грудень 2018 на суму боргу 35960,64 грн., за період: січень-травень 2019 на суму 9231,56 грн.

За видатковими накладними: № 10939 від 19.09.2018, №11286 від 26.09.2018, №11589 від 03.10.2018 втрати нараховуються за період: грудень 2018-травень 2019.

За накладною № 236 від 09.01.2019 втрати нараховуються за період: березень-травень 2019.

За видатковими накладними: № 537 від 16.01.2019, № 788 від 23.01.2019, № 1074 від 30.01.2019, № 1368 від 06.02.2019 втрати нараховуються за період: квітень-травень 2019.

За видатковими накладними: № 1661 від 13.02.2019, № 1897 від 20.02.2019, № 2254 від 27.02.2019, № 2508 від 06.03.2019 інфляційні нараховуються за травень 2019.

Таким чином, втрати від інфляції підлягають стягненню в сумі 3774,90 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат судом відмовляється.

Що стосується посилання відповідача на те, що видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження факту поставки товару, не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема прізвищ та посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд зазначає наступне. Обов`язок по оформленню документів, за яким передається товар покладається на обох сторін за договором. Неналежне оформлення видаткових накладних з боку ТОВ “Український Рітейл” не звільняє його від обов`язку здійснити оплату за отриманий ним товар. Видаткові накладні містять назву документу, дату складання, посилання на договір, зміст та обсяг господарської операції з поставки товару, найменування постачальника та покупця, прізвища та підписи учасників господарської операції, відтиски печаток сторін. При цьому, автентичність відбитку печатки відповідачем не оскаржено, докази звернення до компетентних органів із заявою про її втрату чи викрадення не представлені. На підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки товару позивачем також надано копії товарно – транспортних накладних.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність підтвердженого факту поставки товару відповідачу спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 109057,16 грн. основного бору, в сумі 14225,53 грн. пені, в сумі 3774,90 грн. втрат від інфляції, в сумі 1261,73 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Необхідно зазначити, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат поданого суду 08.07.2019, позивачем окрім витрат на сплату судового збору в сумі 2016,00 грн. також були зазначені очікувані витрати в сумі 2000,00 грн. на проїзд для участі в судовому засіданні, однак в ході розгляду справи доказів понесення таких витрат позивачем суду не надано. В судовому засіданні 09.09.2019 представник позивача зазначив про відсутність доказів понесення витрат на проїзд в сумі 2000,00 грн., просив вказані витрати між сторонами не розподіляти.

Таким чином, при прийнятті рішення, розподілу підлягають витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру про стягнення 134396,32 грн. належить до сплати судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, що становить 2015,94 грн. Позивач сплатив при поданні позову судовий збір у розмірі 2016,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.06.2019. Переплата судового збору становить 0,06 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1924,79 грн., які розраховані так: 128319,32 грн. (задоволено вимог) / 134396,32 грн. (заявлено вимог) х 2015,94 грн. (судовий збір за розгляд позову) = 1924,79 грн. Витрати зі сплати судового збору в сумі 91,15 грн. (2015,94 грн. – 1924,79 грн.) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (49126, м.Дніпро, бульвар Слави, 45, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанський миловар” (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул. Сумський шлях, 53, код ЄДРПОУ 30357250) суму 109057 (сто дев`ять тисяч п`ятдесят сім) грн.16 коп. основного боргу, суму 14225 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 53 коп. пені, суму 3774 (три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 90 коп. втрат від інфляції, суму 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 73 коп. 3% річних та суму 1924 (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) грн. 79 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – “13”вересня 2019.

Суддя М.В. Мірошниченко