Рішення № 84211121, 06.09.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/132/19

Провадження № 2/645/772/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кривеженко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення зі спадкоємців боржника - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7819,94 гр. за договором б/н від 23.09.2010 року.

В обґрунтування позову посилалися на те, що відповідно до укладеного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23.09.2010 № б/н ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8100 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору по поверненню кредитних коштів на день смерті ОСОБА_3 утворилася заборгованість у розмірі 7819 грн. 94 коп. Спадкоємцем за законом після смерті боржника є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки вони проживали зі спадкодавцем на час його смерті, що підтверджується копією їх паспортів. 15.11.2015 року позивачем була направлена претензія кредитора до Десятої ХДНК. 24.11.2015 року позивачем було отримано відповідь з Десятої ХДНК в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Дванадцятої ХДНК за місцем заведення спадкової справи. 18.12.2015 року позивачем було отримано відповідь Дванадцятої ХДНК. 09.11.2018 року до спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив вимоги, але ніяких дій не було виконано. На підставі викладеного до суду було подано даний позов.

14 січня 2019 року на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, отримана в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України з Реєстру територіальної громади м. Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.2019 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за відсутності його представника, згідно якого позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова. Причини неявки відповідачі суду не повідомляли, будь-яких заяв та клопотань від відповідачів не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідачі в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подали до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомлених відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 23 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого він отримав кредит в розмірі 8100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7819,94 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредити - 7359,54 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 460,40 грн..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 52).

За розрахунком заборгованості станом на дату смерті спадкодавця існує заборгованість в сумі 7819,94 грн., з урахуванням коштів сплачених після смерті боржника (а.с. 10-12).

13 листопада 2015 року за вих. № SAMDN50000036102813 від 07.11.2015 рокуПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу Десятої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), у якій просив: повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 ; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкової маси; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 7863,51 грн.; надіслати інформацію стосовно звернення з заявою про прийняття або про відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржник (а.с. 57).

До зазначеної претензії банком було долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , яка не містить будь-яких відомостей про те, коли ця копія отримана банком. Отже, на момент направлення до нотаріальної контори претензії, позивач достовірно знав про настання смерті позичальника ОСОБА_3

Листом Десятої Харківської державної нотаріальної контори від 18.11.2015 року № 3395/01-16 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено про направлення претензії кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори (а.с. 58).

Листом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 24.11.2015 року № 3494/01-16 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що претензія кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , зареєстрована у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 2259 від 24.11.2015 року та додана до спадкової справи № 824/2015 (а.с. 59).

24 жовтня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лист-претензію про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 вересня 2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 , які залишені без задоволення (а.с. 60, 61).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із сутті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017 року.

Як видно з копії спадкової справи, яка була витребувана судом, спадкова справа № 824/2015 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.09.2015 року (а.с. 144). Спадщину після смерті батька прийняла його донька ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2016 року. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 164).

За законом спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину та відповідно до розміру часток кожного з них, але докази вартості спадкового майна суду не надані.

Також, 12 вересня 2015 року дружиною померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подано заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с. 181).

Враховуючи, що ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини та не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , в задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити.

Як вже вище зазначалось 13.11.2015 року за вих. № SAMDN50000036102813 від 07.11.2015 року банк звернувся з претензією кредитора до Десятої Харківської державної нотаріальної контори, в якій зазначив, що на теперішній час, тобто станом на 07.11.2015 року, вони дізналися про смерть боржника ОСОБА_3 .

Таким чином судом встановлено, що станом на 07.11.2015 року позивач вже знав про смерть ОСОБА_3 , при цьому представником позивача не надано доказів з яких саме джерел і коли саме позивачу стало відомо про смерть останнього, рівно як і не пояснено наявності в розпорядженні банку копії свідоцтва про смерть позичальника. Позов до суду подано у 11 січня 2019 року у зв`язку з чим, згідно ч. 4 ст. 1281 ЦК України позивач позбавляється права вимоги до ОСОБА_1 , а пропущений строк поновленню не підлягає.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 640/21504/14 провадження № 61-4740св18 .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Отже, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 11921 грн. слід віднести за рахунок позивача.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

В свою чергу, згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити в повному обсязі.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 11 вересня 2019 року.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя -