Рішення № 84205925, 09.09.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/730/19

Справа №754/11184/17

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Раєвського П.А.,

за участю:

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_5 ,

представника третьої особи: Пешкова О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова група», про відшкодування шкоди у порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просив суд стягнути з останнього на його користь суму відшкодування у розмірі 18373,84 грн. та судові витрати по справі. Вказані вимоги мотивовані тим, що між ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та ОСОБА_4 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06/0667381/9069/13 від 28.10.2013 року, згідно з яким ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» прийняло на себе обов`язок відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_1 . 25.09.2014 року сталася ДТП в результаті чого було пошкоджено застрахований позивачем транспортний засіб марки «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_1 . Натомість, винним в скоєнні ДТП є відповідач ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_2 та порушив при цьому ПДР України. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2014 року відповідача було визнано винним у скоєнні даної ДТП. Виконуючи свої зобов`язання за укладеним договором страхування позивачем було виплачено суму страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 31516,25 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова група» за Полісом №АС/9953051 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн. та встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн. 19.01.2015 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулось до ПрАТ «СК «Українська страхова група» з претензією на суму сплаченого страхового відшкодування. За наслідками розгляду зазначеної претензії, 14.05.2015 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило часткову виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» у розмірі 13142,41 грн. Враховуючи зазначене, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яке було виплачене ПрАТ «СК «Українська страхова група», що складає 18373,84 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено судове засідання.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Відповідач скористався своїм правом, наданим йому ст. 178 ЦПК України та подав до суду відзив на позовну заяву, де виклав свої заперечення щодо позову та міркування. Зокрема, вказував на те, що застрахований ліміт відповідальності в сумі 50000,00 грн. покривав завдану ним шкоду, у зв`язку з чим він не має наміру вирішувати матеріальну узгодженість, щодо матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_4 , що склалась між страховими компаніями. В позові ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» просив відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання за клопотанням відповідача залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ «СК «Українська страхова компанія».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 , в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник третьої особи: Пешкова О.О. , просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ПрАТ «СК «Українська страхова компанія» виконало свої зобов`язання за укладеним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС / 9953051 в повному обсязі.

Вислухавши відповідача, його представника, представника третьої особи, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 25.09.2014 року о 16 год. 35 хв. в м. Києві на вул. Кутузова, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив п. 10.1 ПДР України, а саме: перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4 ). В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9441715.

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 , який на момент ДТП був застрахований в ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відповідно до договору добровільного комплексного автострахування №06/0667381/9069/13 від 28.10.2013 року. Термін дії договору страхування з 28.10.2013 року до 27.10.2014 року.

29.09.2014 року страхувальник звернулася до позивача із заявою № 2300058581 про факт настання події, яка має ознаки страхової, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 .

Враховую чи те, що транспортний засіб потерпілої сторони був застрахований у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/0667381/9069/13 від 28.10.2013 року, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» здійснила відшкодування шкоди.

Відповідно до платіжного доручення №000093 від 06.01.2015 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» перераховано суму коштів у розмірі 148544,52 грн.

Відповідно відомості №ВПТ-000034 від 06.01.2015 року за період з 01.12.2013 року по 06.01.2015 року, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/0667381/9069/13 від 28.10.2013 року, здійснила відшкодування ОСОБА_4 шкоди в розмірі 31516,25 грн.

Згідно Звіту №490 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 32449,27 грн., вартість матеріального збитку становить 24038,59 грн.

Відповідно до висновку калькуляції №М347 від 04.11.2014 року. вартість ремонту транспортного засобу марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 становить 32449,27 грн.

З Акту виконаних робіт №Ав-К-00001095 від 27.11.2014 року та копії фіскального чеку від 29.11.2014 року вбачається, що на придбання запчастин і ремонт транспортного засобу марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 витрачено 32316,25 грн.

Згідно страхового акту №2300058581 від 19.12.2014 року загальна сума збитку по транспортному засобу марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 становить 32316,25 грн. Всього до виплати 31516,25 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва по справі №757/27670/14-п, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП 25.09.2014 року та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

В поясненнях третьої особи поданих до суду зазначено про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова компанія». В обґрунтування вказаного третьою особою надано Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9953051, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно копії поліса №АС /9953051 від 03.04.2014 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 25.09.2014 року була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова компанія» (поліс дійсний до 03.04.2015 року включно). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

У свою чергу ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило власний розрахунок розміру матеріального збитку, враховуючи видимі пошкодження на автомобілі марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно ремонтної калькуляції №ДКЦВ-9438 від 14.05.2015 року, матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 складає 13652,41 грн. Страхове відшкодування в розмірі 13142,41 грн. було здійснено ПрАТ «СК «Українська страхова група» 14.05.2015 року.

Згідно ремонтної калькуляції №ДКЦВ-9438 від 22.07.2019 року, матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 складає 20997,23 грн.

21.08.2019 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» було складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт №ДКЦВ-9438/1 та того ж дня було здійснено доплату ПрАТ «СК «Українська страхова група» страхового відшкодування в розмірі 7344,82 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №21161.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, згідно ч. 1ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543,1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (п. 1.1);

- страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (п. 1.2);

- потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3);

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50000,00 грн. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови).

Такі висновки щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність було викладено Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відступивши від попередніх висновків, сформульованих Верховним Судом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що він звертався до страховика відповідача та отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, або що наявні обставини, передбачені ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за яких у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування.

При цьому, встановлено, що розмір завданої шкоди, яку позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача, а саме 18373,84 грн. не перевищує ліміт відповідальності страховика, який відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 50000,00 грн. (відповідно до полісу №АС/9953051).

Отже, судом не встановлено наявність підстав для відшкодування шкоди особами, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме - ОСОБА_1

Тому, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 543, 991, 1188, 1190, 1194, 1166, 1167 ЦК України,ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова група», про відшкодування шкоди у порядку регресу - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний тест рішення суду складено 12.09.2019 року.

Суддя: Н.Г. Таран