Рішення № 84205052, 05.09.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1042/17

Провадження № 2-а/456/87/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яніва Н. М.

за участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської місцевої прокуратури про зобов`язання вилучити недостовірну інформацію,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом у якому просить зобов`язати Стрийську міжрайонну прокуратуру вилучити з відповіді № 44-181-13 від 06.11.13 недостовірну інформацію, за якою вважається, що на момент вчинення конфлікту в жовтні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були членами сім`ї за умови спільного проживання.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 04.10.2013 р. відносно неї було оформлено два протоколи № 0221155 та № 0221188 про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства у сім`ї), у яких не зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами сім`ї ОСОБА_1 ..

10.10.2013 р. вона звернулась зі скаргою до прокурора м. Стрий у порядку ст. 250 КУпАП, на яку 03.12.2013 р. отримала відповідь № 44-181-13 від 06.11.2013 р. за підписом першого заступника Стрийського міжрайонного прокурора молодшого радника юстиції Томашевського А.Г.. Згідно інформації наведеної відповідачем у вказаній відповіді вбачається, що на момент вчинення конфлікту у жовтні 2013 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 були членами сім`ї за умови спільного проживання. Також у відповіді є інформація, що родичами ОСОБА_1 є ОСОБА_2 - донька та ОСОБА_3 - зять.

Однак, вважає, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки у матеріалах наглядового провадження №44-181-13 Стрийської міжрайонної прокуратури, немає доказів того, що на момент вчинення конфлікту у жовтні 2013 р. ОСОБА_1 і особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були членами сім`ї за умови спільного проживання.

Зазначила, що вона є квартиронаймачем житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Членом її сім`ї була її самотня повнолітня дочка ОСОБА_2 , оскільки вони разом харчувались, одягались (тобто вели спільне господарство) і проживали разом у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що і є спільним проживанням.

Після одруження у 2010 р. ОСОБА_2 утворила власну сім`ю з ОСОБА_3 , які ведуть своє господарство, окремо від неї, тобто перестали бути членами сім`ї квартиронаймача, а лише продовжували проживати у квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Також подала письмову відповідь на відзив, згідно якої вважає, що відповідачем у поданому відзиві не наведено жодних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартиронаймачем ОСОБА_1 , що є предметом доказування у даній справі. Окрім цього, вважає, що підлягають відхиленню посилання відповідача на висновки про обґрунтованість відповіді від 06.11.2013 р. № 44-181-13 та правові

оцінки за постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р., якою їй відмовлено у задоволенні позову, оскільки згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Зазначила, що предметом доказування у даній справі є факт спільного проживання сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з нею як квартиронаймачем, а не обставини, що протоколи № 0221155 та № 0221188 досліджувались Стрийським міськрайонним судом Львівської області при розгляді справ № 456/5493/13-ц та № 456/5492/13-ц за якими прийнято відповідні рішення. Тому такі посиланні відповідача у відзиві не можуть бути взяті до уваги судом при винесенні рішення у даній справі.

Представник відповідача прокурор Стрийської місцевої прокуратури Романів О.В. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

З наданого відзиву на позов вбачається, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.10.2013 р. Стрийською міжрайонною прокуратурою було надано відповідь від 06.11.2013 р. № 44-181-13 за підписом першого заступника Стрийського міжрайонного прокурора Томашевського А.Г.. Оцінка обґрунтованості даної відповіді надавалась Львівським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 456/4375/14-а за позовом ОСОБА_1 до першого заступника Стрийського міжрайонного прокурора Томашевського А.Г., у якій 05.07.2016 р. прийнято постанову, яка набрала законної сили. За результатами розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем при розгляді звернень ОСОБА_1 дотриманні вимоги чинного законодавства у повній мірі і позивачеві надано обґрунтовані відповіді. Окрім того, протоколи № 0221188 та № 0221155 від 04.10.2013 р. досліджувались Стрийським міськрайонним судом Львівської області при розгляді справ № 456/5493/13-ц та № 456/5492/13-ц, за якими прийнято відповідні рішення.

Заслухавши в судовому засіданні думку прокурора, як представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку що у задоволені позову, слід відмовити повністю виходячи з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний

зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Так у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 10.10.2013 р. звернулась у Стрийську міжрайонну прокуратуру з приводу порушення закону при провадженні у справі про адміністративне правопорушення, зокрема щодо складення 04.10.2013 р. дільничим інспектором Стрийського МВ ГУ МВС України відносно неї протоколів про адміністративне правопорушення № 0221188 та № 0221155 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно відповіді № 44-181-13 від 06.11.2013 р., яка підписана Стрийським міжрайонним прокурором Томашевським А.Г. позивачу було роз`яснено, що відповідно до Закону України «Про попередження насильства у сім`ї» членами сім`ї є особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої чи непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання. У вказаній відповіді позивача було повідомлено, що її доводи щодо відсутності існування у неї з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сім`ї не знайшли свого підтвердження, оскільки вказані особи являються її родичами ( ОСОБА_2 - донька, ОСОБА_3 - зять) та на момент вчинення конфлікту вона з ними спільно проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, такій було роз`яснено, що у відповідності до ст. 245 КУпАП, доводи про підставність притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП будуть перевірені Стрийським міськрайонним судом Львівської області при розгляді справи про адміністративне правопорушення./а.с.142/

Також судом з`ясовано, що 31.10.2014 р. позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до Львівського окружного адміністративного суду про зобов`язання Стрийського міжрайонного прокурора Томашевського А.Г. вчинити дії, а саме: перевірити чи зазначено у протоколі № 0221188 від 04.10.2013 р. про наявність сім`ї, у якій вчинено насильство, зокрема чи зазначено, що ОСОБА_1 і потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є родичами за умови спільного проживання, перевірити чи зазначено у протоколі № 022155 від 04.10.2013 р. про наявність сім`ї, у якій вчинено насильство, зокрема чи зазначено умови спільного проживання, родичів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. За результатами перевірок просила вжити заходів прокурорського нагляду для усунення порушень закону при складанні вказаних протоколів. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилалась на відповідь Стрийської міжрайонної прокуратури № 44-181-13 від 06.11.2013 /а.с.143/

В свою чергу під час розгляду вищезазначеної справи Львівським окружним адміністративним судом беззаперечно встановлено, той факт, що при розгляді звернень позивача відповідачем вимоги чинного законодавства дотримано у повній мірі і позивачеві надано обґрунтовані відповіді, зокрема відповідь № 44-181-13 від 06.11.2013 р., яка була предметом розгляду у суді, що відображено в постанові суду від 05.07.2016 р., якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Також судом встановлено, що протоколи №0221188 та № 0221155 від 04.10.2013 р. досліджувались Стрийським міськрайонним судом Львівської області при розгляді справ № 456/5493/13п та № 456/5492/13-п за якими прийнято відповідні рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р. має преюдиціальне значення, при розгляді даної справи, оскільки відповідь № 44-181-13 від 06.11.2013 р., з якої позивач просить вилучити недостовірну інформацію, вже була предметом розгляду суду та такій була надана належна правова оцінка. У зв`язку з цим дана обставина не потребує додаткового доведення. Будь яких порушень чи зазначення невірних даних у оскаржуваній відповіді Львівським окружним адміністративним судом не було встановлено, з

чим позивач по суті погодився, оскільки дана постанова суду позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили 08.08.2016 р..

Посилання позивача на ч.7 ст. 82 ЦПК України не беруться судом до уваги, та є безпідставними, оскільки обставини, що підтверджують заявлені вимоги і які підлягають встановленню у справі за її позовом про вилучення недостовірної інформації, тобто предмет доказування є ідентичним обставинам у справі за її позовом до першого заступника Стрийського міжрайонного прокурора молодшого радника юстиції Тимошевського А.Г..

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відповідності до норм статей 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27лютого 2009року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги, суд виходить з того, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову цієї категорії, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Змістом положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приходить до переконання, що в ході розгляду справи позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, у розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України в обґрунтування заявлених вимог, а саме, що інформація, яка міститься у відповіді № 44-181-13 від 06.11.2013 р. про те, що на момент вчинення конфлікту в жовтні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були членами сім`ї за умови спільного проживання є недостовірною. Також не доведено, що цими діями порушені законні немайнові права та інтереси позивача.

У зв`язку з вищенаведеним суд, зважаючи на предмет та підстави позову, вважає, що позов про зобов`язання вилучити недостовірну інформацію є необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, а також зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, а позивачу згідно ухвали судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.04.2017 р. було визначено розмір судового збору у розмірі 153 грн та відстрочено сплату такого до ухвалення судового рішення у справі, суд вважає, що судовий збір в сумі 153 грн. слід стягнути з позивача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Стрийської місцевої прокуратури про зобов`язання вилучити недостовірну інформацію - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 153 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н. М. Янів