Рішення № 84203224, 05.09.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/15584/18

Провадження №2/712/881/19

05 вересня 2019 рокум.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання – Олефіренко В.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Зубалій ОСОБА_2 . ОСОБА_3

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог та аргументів учасників справи

17 грудня 2018 року до суду звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради, з позовом, в якому просив суд зобов"язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди у спілкуванні та побаченні ОСОБА_4 з його неповнолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити способи участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дитини, що полягатимуть у перебуванні кожної суботи та неділі з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_4 до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказував, що з 27.06.2009 року сторони перебували у шлюбі та є батьками неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Шлюбні відносини між сторонами припинені, цивільна справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді у Соснівському районному суді м.Черкаси.Відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, забороняє дитині спілкуватися з батьком як особисто так і по телефону, чим порушені права та законні інтереси позивача. Протягом тривалого часу позивач не бачить дитину взагалі, а тому змушений звернутись до суду за захистом порушених прав.

Відповідачка у відзиві на позов позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з тих мотивів, що вона ніколи не забороняла позивачу спілкуватися з неповнолітнім сином, проте, позивач неодноразово приходив до неї у нетверезому стані і просив дати дитину для спілкування. У даному випадку відповідачка пояснювала позивачу, що він може зустрічатися з дитиною тільки у її присутності або в присутності її матері. Крім того, позивач надав Акти про відмову відповідача впустити позивача для спілкування з дитиною за підписом ОСОБА_7 , який є кумом позивача, інша особа, яка підписала даний акт, відповідачці не відома. Вказані Акти не завірені підписами ні секретаря органу місцевого самоврядування, ні секретаря чи голови ОСББ.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові. Вказав, що позивач має право на участь у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином та це також відповідає інтересам дитини, крім того зазначав, що позивач є соціально адаптованою людиною, працює, не перебуває на обліку з приводу алкогольної залежності, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому має право на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною на рівних умовах з відповідачкою.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник третьої особи ОСОБА_8 .А. підтримала частково позов та вважала за доцільне встановлення стособу участі позивача у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною у відповідності до висновку органу опіки і піклування, наданого по даній справі. Згідно з Висновком органу опіки та піклування м.Черкаси ВК ЧМР від 26.03.2019 №179 встановлено, що батько ОСОБА_4 , 1979 р.н., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позитивно характеризується з місця проживання, має задовільні умови проживання, з його слів не працює. Мати, ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з дитиною, з її слів вона заперечує проти запропонованого батьком способу його участі у вихованні сина, вона ніколи не чинила батькові перешкод у спілкуванні з дитиною, вказує, що батько сина зловживає алкогольними напоями, тому вона дозволяла зустрічатись із сином у її присутності. ОСОБА_4 спростовував інформацію колишньої дружини про зловживання ним алкогольними напоями. З урахуванням думки, батьків, орган опіки та піклування м.Черкаси вважає за доцільне визначити батьку ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : одні вихідні місяця у суботу та неділю з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Суд, вислухавши в судовому засіданні представника позивача, представника третьої особи,свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Хід розгляду справи

25.01.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувано висновок органу опіки і піклування щодо способу участі позивача ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні його неповнолітнього сина. В ході підготовчого провадження відповідачкою подано відзив на позов, задоволені клопотання позивача та відповідачки про допит свідків.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі з 27.06.2009 року та на даний час шлюбні стосунки не підтримують.

Між сторонами виник спір щодо способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином.

Створення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з неповнолітнім сином підтверджено Актами від 20.10.2018, від 21.10.2018, від 27.10.2018, від 02.11.2018 року, складеними громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 , відмовилась впускати до вказаної квартири ОСОБА_4 , який є батьком їхньої спільної малолітньої дитини ОСОБА_6 , ОСОБА_5 заявила, що вона не бажає, щоб її син спілкувався з таким батьком як ОСОБА_4 , при цьому навела власну оцінку його особистим та людським якостям та відмовилась віддати сина з батьком для спілкування.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 дав покази про те, що викладені у актах обставини підтверджує як такі, що відбулись в його присутності, тому ним підписані надані до суду акти.

В ході судового розгляду судом витребувані та досліджені копії матеріалів, які стали підставою для надання висновку органу опіки і піклування у справі № 712/15584/18 :

- згідно з розрахунком головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС м.Черкаси відсутня заборгованість по сплаті аліментів позивачем станом на 31.03.2019р.;

- відповідно до характеристики позивача за місцем проживання, наданої головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Південний» позивач характеризується як спокійний, врівноважений, доброзичливий, товариський, скарг на позивача не надходило;

- відповідно до акту опитування сусідів від 11.03.2019р., позивач проживає у будинку по АДРЕСА_3 майже 40 років, серйозний, відповідальний, з благополучної родини, спокійний, врівноважений, ніяких нарікань немає;

- відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 15.06.2018 року позивач проживає за місцем реєстрації зі своїми батьками, умови проживання задовільні.;

- відповідно до акту № 93 від 05-06.03.2019р. та висновку соціальних служб про оцінки потреб сім`ї відзначено конфлікти між батьками щодо виховання дитини, що негативно впливає на психологічний стан дитини.

Судом було задоволено клопотання відповідачки про допит свідка ОСОБА_10 , однак у зв`язку з неповідомленням суду відповідачкою місця проживання даного свідка суд був позбавлений можливості його викликати в судове засідання для допиту. Також в зв`язку з неявкою відповідачки в судове засідання суд позбавлений можливості заслухати думку неповнолітньої дитини з приводу способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з ним, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку дитини у відсутність відповідачки.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя як право батьків на спілкування з дитиною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний приймати участь в її вихованні та має право та особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, із ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, в спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні й мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно частини четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи позов, суд виходить з того, що частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже при вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд має враховувати передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому та гармонійному середовищі. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі справа № 520/1890/16-ц.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд доходить висновку, що право позивача на спілкування з дитиною порушене внаслідок шляхом створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною і ці обставини підтверджуються у своїй сукупності, як показами свідка, так і наданими позивачем письмовими доказами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з сімейних правовідносин - спору про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною та створення у цьому перешкод матір`ю, отже спірні відносини потрапляють у сферу застосування статті 8 та внаслідок позбавлення відповідачкою позивача можливості вільно спілкуватись з сином відбулось втручання у гарантоване право позивача на повагу до сімейного життя. Щодо забезпечення поваги до гарантованого права держава має позитивні зобов`язання, які полягають у зобов`язанні держави діяти так, щоб реалізація вказаних прав була ефективною. Іншими словами, держава має вживати прав для надання цих прав і забезпечення захисту цих прав, в тому числі від дій приватних осіб.

Як вбачається з матеріалів, які стали підставою для прийняття висновку органу опіки і піклування позивач характеризується виключно позитивно за опитуванням сусідів, які тривалий час спостерігали за поведінкою позивача по відношенню до членів своєї сім`ї у побутових стосунках та не відмічали вчинення позивачем будь-яких неправомірних дій в сім`ї.

Доводи відповідачки про те, що позивач приходив до дитини у стані алкогольного сп`яніння не підтверджені будь-якими об`єктивними доказами, зокрема відповідачкою не надано суду доказів негативних якостей особи позивача чи факту звернень до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно неї чи неповнолітньої дитини протиправних дій з боку позивача.

Таким чином, враховуючи всі встановлені обставини даної справи в сукупності, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду не здобуто доказів щодо того, що обмеження позивача на спілкування з сином є законним, або переслідує легітимну мету чи є необхідним у демократичному суспільстві.

Встановивши наявність порушення прав та законних інтересів позивача на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дітей та виходячи з інтересів дитини, суд вважає, що позовні вимоги про зобов"язання ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають до задоволення.

Слід також зазначити, що перешкоджання в спілкуванні порушує не лише права батька, а й права дитини, яка в силу віку сама не може дати оцінку необхідності та важливості такого спілкування, правом дитини на побачення з батьком фактично розпоряджається мати на власний розсуд, створюючи перешкоди у спілкуванні. Оскільки сторони не дійшли згоди у вирішенні питання участі кожного у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною батька, який проживає окремо, то спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Суд вважає, що позовні вимоги про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають до задоволення частково та визначити порядок спілкування та участі у вихованні, який полягає у перебуванні кожної першої та третьої суботи та неділі з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_4 до досягнення дитиною повноліття. Такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.

При цьому суд враховує, що визначення згідно висновку органу опіки позивачу для спілкування з сином одних вихідних на місяць, або визначення за вимогою позивача для спілкування з сином чотирьої вихідних на місяць буде порушувати принцип рівної участі батьків у спілкуванні з дитиною, а тому вважає за необхідне визначити такий порядок на засадах рівності - по два вихідних на місяць кожному з батьків для спілкування з сином.

Що стосується доводів відзиву про те, що відповідачка вважає прийнятним спілкування позивача з сином тільки в її присутності чи присутності її матері, суд вважає, що можливість спілкуватись з сином віч-на-віч без законних підстав обмежить позивача у праві вільного спілкування між батьком та сином. Відповідач не довела, що спілкування батька з дитиною перешкоджатиме нормальному її розвитку. Наявність між подружжям спорів про виконання обов`язку по утриманню дитини не впливає на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дитини. Взаємовідносини між батьками дитини не мають відображатися на дитині, дитина не може бути заручником тих чи інших непорозумінь. Дитина має знати батька та матір та спілкуватися з ними для підтримання сімейних стосунків, що відповідатиме інтересам неповнолітньої дитини, які полягають у зростанні у гармонійному і стабільному середовищі, тоді як конфліктні відносини між батьками, що навіть бути предмето вивчення соціальних служб, призводять до негативних психологічних наслідків для дитини і ніяк не відповідають її найкращим інтересам.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 153, 159 СК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Зобов"язати ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у перебуванні кожної першої та третьої суботи та неділі з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_4 до досягнення дитиною повноліття.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 12 вересня 2019 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_5 (РНОКПП не відомий, АДРЕСА_2 )

Третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради ( ЄДРПОУ 37853141, м.Черкаси, вул.Благовісна, 170)