Ухвала суду № 84201224, 19.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.08.2019

Справа № 320/5975/19

Провадження № 1-кс/320/4011/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області,

за участю заявника - ОСОБА_1 ,

представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого м. Мелітополі Запорізької області - слідчого Ганзенко В.І.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить зобов`язати відповідальну особу органу досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до поданої заяви від 19.07.2019 року про вчинення злочину на думку заявника суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальовою Ю.В . при прийнятті нею рішення про відмову у задоволенні його скарги на закриття кримінального провадження щодо слідчого Рощина С.В. 27 березня 2019 року, чим спричинено збитки державі 1 мільйон гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи зазначені в скарзі, та пояснив, що у провадженні судді Ковальової Ю.В. як слідчого судді перебувала його скарга на закриття кримінального провадження щодо слідчого Мелітопольского ВП ГУНП в Запорізькій області Рощина В.С.

В задоволенні скарги суддею Ковальовою Ю.В. йому було відмовлено 27.03.2019 року, про що постановлено ухвалу. Ухвалу прийняту суддею Ковальвою Ю.В. за результатами розгляду скарги ним було оскаржено в апеляційному порядку, однак її залишено без змін, а скаргу без задоволення. Не згоден з рішенням судді Ковальової Ю.В . оскільки вона зайняла антинародну та антидержавну позицію. Також зазначив що дійсно в самій заяві написав лише загальні фрази, але обов`язком Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі є розібратись відповідно до його заяви.

Зазначив що звертався раніше до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області з аналогічною заявою таМелітопольським міськрайонним судом Запорізької області було прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідуваньвідомостей про вчинене на його думку кримінальне правопорушення суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальовою Ю.В .

Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області в судовому засіданні Ганзенко В.І. заперечував щодо задоволення скарги, оскільки це третє аналогічне звернення ОСОБА_1 було направлено відповідь, крім того обставини прийняття суддею незаконного на думку заявник рішеня не можуть бути предметом розгляду в рамках досудового розслідування, оскільки до повноважень ТУ ДБР у м. Мелітополі не віднесено можливість оцінки процесуальних дій судді, про що свідчить ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», органи ДБР не здійснюють нагляд за застосуванням норм чинного законодавства України при здійсненні правосуддя, а також не перевіряє законність та обґрунтованість прийнятих судом рішень в процесуальному порядку.

Слідчий суддя, дослідивши доводи скарги та долучені до неї матеріали, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому слідстві можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Під час судового розгляду встановлено, що на адресу ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі, 19 липня 2019 року надійшло звернення ОСОБА_1 , відповідно до якого він просить внести до ЄРДР відомості про скоєне на його думку кримінальне правопорушення суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальовою Ю.В . службову фальсифікацію, з метою обмеження його прав.

За правилами ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР, та їх перелік визначені частиною 5 статті 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016, № 139 (зареєстрований в Мінюсті України 05.05.2016 за № 680/28810), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Положення ст. 214 КПК України в свою чергу перебувають у тісному взаємозв`язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Таким чином, в розумінні диспозицій статей 366, 375 КК України вказані злочин характеризується тільки прямим умислом.

При дослідженні змісту заяви ОСОБА_1 , встановлено, що її суть зводиться до незгоди заявника з прийнятим рішенням суддею за результатами розгляду його скарги.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальової Ю.В. від 27 березня 2019 року по справі № 320/2320/19 (1-кс/320/1613/19), якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого Першого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі Мирошниченка Ю.Б. від 28.02.2019 про закриття кримінального провадження № 42019081280000009 відмовлено, залишено без змін, а скарга ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалою колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальової Ю.В. залишено без змін. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 13 ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіної Т.В. від 18 липня 2019 року по справі (ЄУН № 320/5111/19, провадження № 1-кс/320/3505/19), у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, про вчинення злочину на думку заявника суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальовою Ю.В. при прийнятті нею рішення про відмову у задоволенні його скарги про закриття кримінального провадження щодо слідчого Рощина С.В. 27 березня 2019 року, відмовлено в повному обсязі.

Дана скарга ОСОБА_1 подана з аналогічних підстав.

Як вбачається з відповіді начальника Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі Орешина П.П. направленої на адресу заявника відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальової Ю.В. відсутні.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою (повідомлення) про злочин є наявність у таких документах об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Цими даними є фактичні докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).

У скарзі відсутні передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальової Ю.В.

Сумніви скаржника щодо законності судових рішень та факт оскарження таких рішень в апеляційному порядку не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. Припущення заявника ґрунтуються на суб`єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про злочин обставин, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.

У цьому контексті необхідно враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Саме по собі припущення щодо постановлення суддею завідомо неправосудного рішення не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.

Крім того відповідно до пункту 14 глави 2 розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016, № 139 При внесенні до Реєстру відомостей про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (фабули), в обов`язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), яка (які) є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості (із змінами, внесеними згідно з Наказом Генеральної прокуратури № 16 від 31.01.2019).

Також слід звернути увагу, що частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов`язків не обмежується визначеною у ч.3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом.

Разом з тим відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов`язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Крім того ОСОБА_1 18 квітня 2019 року звертався з аналогічною скаргою щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області щодо судді Ковальової Ю.В. дана справа № 320/3174/2019 (1кс320/2106/19) перебувала на розгляді у слідчого судді Мелітопольського міськрайоного суду Запорізької області Міщенко Т.М.

За наслідками розгляду 26 квітня 2019 року постановлено ухвалу про відмову у задоволенні скарги, яку ОСОБА_1 оскаржував в апеляційному порядку, в відкритті апеляційного провадження було відмовлено.

Також ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіної Т.В. від 18 липня 2019 року по справі (ЄУН № 320/5111/19, провадження № 1-кс/320/3505/19), у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, про вчинення злочину на думку заявника суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальовою Ю.В. при прийнятті нею рішення про відмову у задоволенні його скарги про закриття кримінального провадження щодо слідчого Рощина С.В. 27 березня 2019 року, відмовлено в повному обсязі.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що невнесення уповноваженою особою ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 засновано на положеннях ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139, а тому скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.214, 303-307 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, про вчинення злочину на думку заявника суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальовою Ю.В . - відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22 липня 2019 року о 09 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна