Рішення № 84198917, 19.07.2019, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1037/19

Провадження № 2/419/351/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі – Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було зареєстровано у виконавчому комітеті Щастинської міської ради 26.04.2014 року, позивач уклала договір купівлі - продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , котрий посвідчений приватним нотаріусом Станично - Луганського районного нотаріального округу Луганської області та зареєстрований в реєстрі за № 115. Для розрахунку за придбану квартиру, позивачу довелося використати кредитні гроші, які вона отримала за кредитним договором від 05.04.2017 року №0002/2017, укладеного між нею та Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

На підставі вищенаведеного, інформація про об`єкт нерухомого майна була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та на ім`я позивача було зроблено технічний паспорт квартири (реєстровий номер 1211857044231), а на підставі вищенаведеного кредитного договору, на придбану квартиру була накладена заборона на відчуження, що підтверджується іпотечним договором від 12.04.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та кредитором.

Таким чином, вказана вище квартира була придбана ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з відповідачем, а тому у відповідності до ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, внаслідок чого кожен із подружжя має рівні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном та незалежно від того, на кого таке майно зареєстровано, частки подружжя вважаються рівними.

У зв`язку з вищевикладеним, після набуття чинності рішенням Новоайдарського районного суду від 05.12.2018 року про розірвання шлюбу між сторонами, між ними, як колишнім подружжям виникло питання щодо поділу сумісно набутого у шлюбі майна.

Відповідач не заявив претензій щодо поділу сумісного майна в натурі, тому сторони вирішили здійснити поділ у позасудовому порядку та встановили предметом поділу сумісно нажитого майна грошові кошти, які вони сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за кредитним договором з початку його укладення та до моменту припинення відносин між ними.

Відповідно до виписки із розрахунків позивача з фінансовою установою, за період 05.04.2017 року по 01.10.2018 року загальна сума сплачених кредитних коштів склала 43848 грн (сорок три тисячі вісімсот сорок вісім гривень) 00 коп. Відповідно, кожному належать грошові кошті у розмірі 21924 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні) 00 коп. Після повідомлення про зміну сімейного стану позивача, яке остання надіслала Кредитору, ОСОБА_1 отримала додатковий договір від 25.01.2019 року, за яким відповідач, як її колишній чоловік, був виключений із складу сім`ї позичальника за кредитним договором та листом від 25.12.2018 року кредитор надав ОСОБА_1 згоду на посвідчення договору розподілу майна подружжя після розірвання шлюбу, об`єктом якого є квартира, придбана за кредитні кошти. Враховуючи, що позивач разом з дітьми залишається жити у придбаній квартирі та сплачує зобов`язання перед фінансовою установою, відповідач погодився на поділ сумісного нажитого майна у такий спосіб, як сплати ОСОБА_1 на його користь грошових коштів у сумі 21924 гривень (двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні) 00 коп. Саме з цією метою, для здійснення нотаріального оформлення передачі ОСОБА_1 відповідачу грошових коштів та отримання від нього заяви про відсутність будь-яких майнових претензій до неї у подальшому, сторони зіткнулися із відмовою від нотаріальних органів (як державних так і приватних) про засвідчення такої угоди із посиланням на те, що такий факт повинен бути визнаний тільки за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, позивач просила суд визнати порядком поділу майна, яке є об`єктом права спільної власності колишнього подружжя у вигляді сплати нею, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 21924,00 грн, що складає 1/2 частку грошових коштів, які були сплачені сторонами у рахунок погашення грошових зобов`язань за кредитним договором від 05.04.2017 року №0002/2017, укладеного між ОСОБА_3 та Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період 05.04.2017 року по 01.10.2018 року.

04.07.2019 року позивач надала до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.56-57), в якій просила суд:

- визнати об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 63 848 (шістдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень) 00 коп., що складаються із 43 848 (сорок три тисячі вісімсот сорок вісім гривень) 00 коп., які сторони сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за кредитним договором від 05.04.2017 року № 0002/2017, укладеного між ОСОБА_3 та Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період 05.04.2017 року по 01.10.2018 року та 20 000 грн (двадцять тисяч гривень) 00 коп., які сторони сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за використання «теплого» кредиту, на закупівлю та встановлення двох металопластикових балконів, отриманого від банку КБ «ПриватБанк» 05.07.2017 року;

- розподілити дану суму шляхом сплати ОСОБА_3 відповідачу грошової суми у розмірі 31924 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні) 00 коп., що складає частку грошових коштів, які сторони сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за кредитним договором від 05.04.2017 року №0002/2017, укладеного між ОСОБА_3 та Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період 05.04.2017 року по 01.10.2018 року та які сторони сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за використання «теплого» кредиту, на закупівлю та встановлення двох металопластикових балконів, отриманого від банку КБ «ПриватБанк» 05.07.2017 року.

Позивач – ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с.66).

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення (а.с.65).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судовим розглядом встановлено, що 26.04.2014 року виконкомом Щастинської міської ради було зареєстровано шлюб між сторонами, що підтверджується відміткою про реєстрацію шлюбу в паспорті ОСОБА_3 , копія якого містяться в матеріалах справи (а.с.39).

30.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі – продажу квартири, згідно якого ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с.6-9).

05.04.2017 року між Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0002/2017 (щодо надання пільгового довготермінового кредиту молодій сім`ї/одинокому молодому громадянину на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла). Згідно п. 1.1 даного Договору (а.с.10) кредит надано позичальнику на наступні цілі: на придбання житла – трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , згідно з договором купівлі – продажу квартири між продавцем ОСОБА_4 і позичальником ОСОБА_3 від 30.03.2017 року (а.с.10-21).

12.04.2017 року між Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки за даним договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно з п.1.1.1 даний договір забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_3 (іпотекодавця) та вимог Луганського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (іпотекодержателя) за кредитним договором №001/2017 від 05.04.2017 року та існуючими додатковими угодами до нього, укладеними між сторонами, у тому числі щодо повернення отриманої суми кредиту у розмірі 395082,00 грн, несплачених відсотків, неустойки (штрафів і пені), у повному обсязі (а.с.24-28).

Згідно з рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 05.12.2018 року у справі №419/3190/18 (а.с.34-35), яке набрало законної сили 04.01.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.34-35), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано.

Листом за вих. №01/713 від 05.12.2018 року Луганського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с.33) позивача ОСОБА_3 було повідомлено, що Луганське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відповідно до діючого законодавства дає згоду на посвідчення договору про розподіл майна подружжя після розірвання шлюбу, об`єктом якого є квартира, яка в свою чергу придбана ОСОБА_3 за кредитним договором №0002/2017 від 05.04.2017 року та є предметом іпотеки (договір посвідчений приватним нотаріусом Михайловським А.Т. Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області 12.04.2017 року за реєстровим №1096) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Також з даного листа вбачається, що за кредитним договором №0002/2017 від 05.04.2017 року саме ОСОБА_3 визначена позичальником, тому зобов`язання по кредиту має погашати вона, не зважаючи на зміни у сімейному стані.

Згідно додаткового договору №1 до кредитного договору №0002/2017 від 05.04.2017 року, укладеного 25.01.2019 року між Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_3 , з п.1.1 виключено зі складу сім`ї позичальника чоловіка ОСОБА_2 (а.с.23).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 362 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Так, позивачем ОСОБА_3 було внесено суму в розмірі 31924,00 грн на депозитний рахунок, що підтверджується квитанцією №0.0.1397951362.1 від 02.07.2019 року (а.с.54а).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, враховуючи те, що вимоги позивача є виправданими, направлені на захист її майнових прав, беручи до уваги те, що відповідач позов визнав, суд приходить до висновку щодо можливості задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст.ст. 362, 365, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 69,70,71 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 81, 127, 211, 223, 247, 258, 263-265, 266, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя – задовольнити.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти у розмірі 63848,00 грн (шістдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень), що складаються із 43848,00 грн (сорока трьох тисяч вісімсот сорока восьми гривень), які ОСОБА_6 та ОСОБА_2 сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за кредитним договором від 05.04.2017 року №0002/2017, укладеного між ОСОБА_3 та Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 05.04.2017 року по 01.10.2018 року та 20000,00 грн (двадцяти тисяч гривень), які ОСОБА_6 та ОСОБА_2 сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за використання «теплого» кредиту, на закупівлю та встановлення двох металопластикових балконів, отриманого від банку КБ «ПриватБанк» 05.07.2017 року.

Розподілити суму у розмірі 63848,00 грн (шістдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень) шляхом сплати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошової суми у розмірі 31924,00 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні), що складає частку грошових коштів, які ОСОБА_6 та ОСОБА_2 сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за кредитним договором від 05.04.2017 року №0002/2017, укладеного між ОСОБА_3 та Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 05.04.2017 року по 01.10.2018 року, та які ОСОБА_6 та ОСОБА_2 сплатили у рахунок погашення грошових зобов`язань за використання «теплого» кредиту, на закупівлю та встановлення двох металопластикових балконів, отриманого від банку КБ «ПриватБанк» 05.07.2017 року.

Зобов`язати ТУ ДСА України в Луганській області виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 31924,00 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні), внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок згідно з квитанцією №0.0.1397951362.1 від 02.07.2019 року, на р/р 37317017002672, одержувач ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова