Вирок № 84197342, 12.09.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14853/18

Провадження № 1-кп/263/281/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Музики О.М.,

за участю: секретарів: Рудь Ю.О., Астахової О.В.,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурорів: Алакозова Г.В., Чижикової О.А.,

з боку захисту: обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі об`єднане кримінальне провадження № 12018050770002369, № 12019050770000192, № 12018050770002854 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, який має статус особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше судимого: 28 липня 2009 року вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт; 14 грудня 2010 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 08 лютого 2011 року вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 16 лютого 2016 року вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 19 лютого 2016 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 01 березня 2016 року вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; 05 квітня 2016 року вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 09 червня 2016 року вироком Апеляційного суду Донецької області вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2016 року скасований, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених вироками: Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2016 року, Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2016 року, Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 березня 2016 року остаточно призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі; 12 березня 2019 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 вересня 2018 року, приблизно у період часу з 22 години 00 хвилин до 23 години 00 хвилин, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , де умисно, таємно, повторно, керуючись корисливими мотивами, з метою таємного викрадання чужого майна, скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його злочинними діями, підійшов до ОСОБА_2 , яка в той момент спала на дивані, та з шиї зняв один золотий ланцюжок 585 проби вагою 7,93 грами вартістю 8625 грн. 77 коп., на якому розташовувалась золота підвіска 585 проби вагою 2 грами вартістю 2178 грн. та з пальця правої руки зняв золоту обручку 585 проби вагою 2,4 грама вартістю 1613 грн., згідно з курсом золота Національного банку України станом на 24 вересня 2018 року по 1089 гривень за 1 грам. Після чого з місця вчинення злочину втік та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, у зв`язку з чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 13416 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Він же 20 листопада 2018 року, приблизно о 13 годині 22 хвилин, знаходячись у приміщенні магазину «Сільпо» № 162 ТОВ «Сільпо-Фуд», розташованого за адресою: пр. Металургів, 112 у Центральному районі м. Маріуполя, де діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до вітрини з продажу м`яса, де попросив продавця, яка не усвідомлювала злочинний характер дій останнього, зважити йому м`ясо, на яке ОСОБА_1 вказав, а саме: свинячу лопатку без кісточки. Після чого ОСОБА_1 , взявши пакети з м`ясом, спрямував у торгівельний зал вказаного магазину, де скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його злочинними діями, таємно викрав майно, що належить ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме: свинячу лопатку без кісточки загальною вагою 1,960 кг, вартість якої становить 70,00 грн. за 1 кг, загальною вартістю 137 грн. 20 коп., яку сховав до сумки та свинячу лопатку без кісточки загальною вагою 1,436 кг, вартість якої становить 70,00 грн. за 1 кг, загальною вартістю 100 грн. 52 коп., яку сховав до правого карману одягнутої на ньому куртки, а всього на загальну суму 237 грн. 72 коп. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном пройшов повз робочу касу, не заплатив та спрямував у бік виходу з магазину, але був затриманий співробітниками магазину «Сільпо» № 162 ТОВ «Сільпо-Фуд», тобто виконав усі дії, які вважав би необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Він же 16 січня 2019 року, приблизно о 18 годині 20 хвилин, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні магазину «АТБ-маркет» № 632, розташованого по пр. Миру, 106 у Центральному районі м. Маріуполя, таємно, шляхом вільного доступу зі стелажу торгівельного залу викрав майно ТОВ «АТБ-маркет», а саме: дві економ-пачки розчинної кави «Jacobs Monarh», вагою по 400 г кожна, вартість однієї пачки без ПДВ складає 216,70 грн., які поклав під одягнену на ньому куртку та з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши ТОВ «АТБ-маркет» матеріальну шкоду на загальну суму 433,40 грн., розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді вчинив крадіжки у магазинах «Сільпо» та «АТБ-маркет», а також зняв золоті вироби з потерпілої ОСОБА_2 , коли вона заснула. Щиро розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 визнав у повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 , представники потерпілих: ТОВ «Сільпо-Фуд» - Єршов А.О., ТОВ «АТБ-маркет» - Чижов О.А. до судового засідання не з`явилися, попередньо подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності потерпілого та представників потерпілих можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті потерпілої та представників, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності потерпілої та представників потерпілих.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 , враховуючи, що такий раніше вже скоїв злочин, який на підставі ст. 35 КК України дає можливість кваліфікувати його дії у цій справі як повторні, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» та у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь не перебуває, на момент затримання не працював, будь-якою суспільно-корисною працею не займався, має статус особи з інвалідністю ІІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений.

За змістом ч. 6 ст. 368 КПК України при обранні та застосуванні норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, судом повинні враховуватися висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При визнанні щирого каяття ОСОБА_1 як обставину, що пом`якшує його покарання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, стосовно того, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажанні виправити наслідки вчиненого. Однак, під час розгляду кримінального провадження не здобуто даних на підтвердження того, що обвинувачений дійсно, відверто розкаявся у вчиненому, має щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку та намагався виправити наслідки вчиненого, відшкодував завдані збитки, а сам факт визнання вини не може бути розцінено як щире каяття.

У зв`язку з наявною в обвинуваченого інвалідністю, суд розцінює це як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених обвинуваченим злочинів, обставини їх вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставини, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів за цим вироком та злочинів за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2019 року, шляхом часткового складання покарань.

З урахуванням того, що у даному провадженні обвинуваченому не обирався запобіжний захід, період попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню у строк покарання відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2019 року.

У справі потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_1 13416 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 13416 грн. у відшкодування моральної шкоди. Матеріальна шкода складається з вартості викрадених виробів із золота, а саме: золотий ланцюжок вагою 7,93 г, 585 проби, вартістю 8625 грн., золота підвіска вагою 2 г, 585 проби, вартістю 2178 грн., золота обручка вагою 2,4 г, 585 проби, вартістю 1613 грн., усього на загальну суму 13416 грн., з розрахунку, що вартість золота за ставками Національного банку України станом на 24 вересня 2018 року становила 1089 гривень за 1 грам.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Враховуючи характер кримінального правопорушення, приймаючи, що відповідачем (обвинуваченим) ОСОБА_1 цивільний позов визнано у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню 13416 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості, повне визнання цивільного позову у цій частині, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_1 на користь позивача (потерпілої) ОСОБА_2 13416 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді одного року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та злочинів, за вчинення яких ОСОБА_1 засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 березня 2019 року, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у вигляді двох років двох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 31 січня 2019 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13416 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 13416 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Речові докази – м`ясо, передане на відповідальне зберігання представнику потерпілого Єршову ОСОБА_3 , залишити за належністю потерпілому ТОВ «Сільпо-Фуд»; 1 пачку кави «Якобз Монарх», що передана на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_4 , залишити за належністю потерпілому ТОВ «АТБ-Маркет»; 5 СД-дисків – зберігати при матеріалах провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2019 року на 21 економ-пачки кави «Якобз Монарх».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика