Постанова № 8419687, 17.12.2009, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» грудня 2009 року Справа № 2а-11324/09/1570

о10 год.20хв.

У залі судових засідань №8

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

при секретарі Ісайко Л.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» - Леонов О.Г., діючий на підставі довіреності від 01.04.2009р. без номеру.

Від відповідача: ДПІ у Приморському районі м. Одеси - не зявився, незважаючи на те, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, Тарарака О.В., діюча на підставі довіреності №4002/Т/10-117 від 27.02.2009р. (у судових засіданнях 26.11.2009р., 07.12.2009р.).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень рішень від 04.03.2009р. №0002002310/0 щодо визначення податкового зобов»язання по збору за використання місцевої символіки на загальну суму 54286,54грн., від 04.03.2009р. №0001992310/0 щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток на загальну суму 16171,00грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2009р. №0002002310/0 щодо визначення податкового зобов»язання по збору за використання місцевої символіки на загальну суму 54 286,54грн., , з яких 41790,56грн.- основний платіж, 12495,98грн.- штрафні (фінансові)санкції, від 04.03.2009р. №0001992310/0 щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток у загальній сумі 16171,00грн., з яких 11810,00грн.- основний платіж та 4361,00грн.- штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що слово «Одеса» у назві підприємства виконує функції визначення територіальності підприємства і тому відсутні підстави для тлумачення наявності слова «Одеса» у назві підприємства як комерційного використання саме символіки міста Одеса. До того ж, підприємство не здійснює виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг з використанням символіки, а лише Підприємством було оприлюднене оголошення на предмет того, що кожен, хто придбає автомобіль у ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» може придбати телевізор за 1 гривню, що є звичайною ціною в розумінні ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, податковим органом проігноровано, що рішення про сплату податкових зобовязань за непрямими методами приймається у судовому порядку за поданням керівника відповідного податкового органу. Докази наявності відповідного судового рішення відсутні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-11324/09/1570 та запропоновано відповідачу у строк до 14.10.2009р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.10.2009р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 13 листопада 2009р.

Відповідач ДПІ у Приморському районі м. Одеси з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вхід.42693 від 15.10.2009р.), наголошуючи на тому, що позивачем в обґрунтування своєї правової позиції до адміністративного позову не додано відповідних доказів, які б обґрунтовували продаж телевізорів фізичним особам за 1гривню, тобто за заниженими цінами, що підтверджує порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також, позивач у перевіряємому періоді надавав послуги, задовольняючі потреби юридичних осіб та громадян в отриманні автомобілів, при цьому, при проведенні зазначеної діяльності використовував у своїй назві місцеву символіку, а саме слово «Одеса», що є загальним та асоціюється виключно з містом Одеса. Отже, відповідачем правомірно та грунтовно прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Відповідач у судове засідання 17.12.2009р. не з'явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення №000156/138 від 28.01.2009р., виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, головним державним податковим ревізором інспектором відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси Голубенко А.В., головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Колесник Л.В., згідно з п.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.11.2007р. по 30.09.2008р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси був складений акт від 24.02.2009р. №3322/23-10/35504186 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.11.2007р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2007р. по 30.09.2008р.».

На підставі означеного акта перевірки від 24.02.2009р. №3322/23-10/35504186, ДПІ у Приморському районі м.Одеси винесені податкові повідомлення рішення від 04.03.2009р. №0001992310/0 на загальну суму 16171,00грн. (податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 11810,00грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 4361,00грн.), за порушення позивачем, на думку податкового органу п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та від 04.03.2009р. №0002002310/0 на загальну суму 54 796,54грн. (податкове зобовязання по сплаті збору за право використання місцевої символіки у сумі 41 790,56грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 13 005,98грн.), за порушення Підприємством, на думку відповідача, ст.ст.12,18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1998р. №56-93 (зі змінами та доповненнями). Висновки податкового органу щодо означеного порушення обґрунтовані тим, що позивачем у назві підприємства використано слово «Одеса», яке згідно з переліком назв імен, зображень, памятників, зображень архітектурних споруд, ансамблів та комплексів, відноситься до місцевої символіки міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2725-ХХІІІ від 15.10.2001р. та віднесено до переліку обєктів місцевої символіки.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями від 04.03.2009р. №0002002310/0, ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» звернулось із первинною скаргою від 10.03.2009р. до ДПІ у Приморському районі м. Одеси (вхід. №9232/10/С від 11.03.2009р.), яка за результатами розгляду означеної скарги прийняла рішення від 16.04.2009р. №19512/10/25-012, згідно якого податкове повідомлення рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2009р. №0001992310/0 залишено без змін, а податкове повідомлення рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2009р. №0002002310/0 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по сплаті збору за право використання місцевої символіки на суму 510,00грн., а в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2009р. №0002002310/0 на загальну суму 54 286,54грн., та від 04.03.2009р. №0001992310/0 на загальну суму 16171,00грн.

Так, на думку суду, визначення позивачу податкового зобов»язання по сплаті збору за право використання місцевої символіки та донарахування податку на прибуток податковим органом здійснено неправомірно, безпідставно та в порушення вимог діючого податкового законодавства України з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси №3322/23-10/35504186 від 24.02.2009р., здійсненою перевіркою встановлено порушення позивачем ст.12 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» та п.2 «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської Ради №2725-ХХІІІ від 15.10.2001р, що призвело до заниження збору за використання місцевої символіки на загальну суму 41790,56грн., у тому числі по періодам: 4 квартал 2007р. 174,61грн.; 1 квартал 2008р. 12336,97грн.; 2 квартал 2007р. 16180,94грн.; 3 квартал 2007р. 13098,04грн.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-Х11 (зі змінами та доповненнями), до місцевих зборів (обов'язкових платежів) у тому числі належить збір за право використання місцевої символіки.

Згідно зі ст.7 вказаного Закону України ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Пунктом 24 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до компетенції міських рад відноситься, зокрема, встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Відповідно до ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. №56-93 (із змінами та доповненнями), органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Отже, зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що визначенню органами місцевого самоврядування підлягають лише параметри оподаткування, та жодним чином не безпосередньо обєкт оподаткування, оскільки обєкт оподаткування встановлюється виключно законами України.

Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. №56-93 (із змінами та доповненнями) чітко визначено, що обєктом оподаткування збору за використання місцевої символіки є сама місцева символіка, при цьому, у зазначеній статті Декрету наведено виключне, вичерпне визначення місцевої символіки, до якої відноситься, зокрема: 1) герб міста або іншого населеного пункту; 2)назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток.

Таким чином, законодавчо визначено виключений перелік обєктів оподаткування, за які стягується збір за використання місцевої символіки і до якого жодним чином не віднесено назви населених пунктів, у тому числі міст, яким, зокрема, є назва - м. Одеса.

Відтак, з урахуванням викладеного, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання відповідача на Положення про збір за використання місцевої символіки, яке є додатком №11 до рішення Одеської міської ради «Про встановлення місцевих податків, зборів та розміру їх ставок в межах визначених законом» від 15.10.2001р. №2725-ХХІІІ, оскільки суперечить вимогам, наведених вище законодавчо визначених правових норм та є обєктом конфлікту інтересів, так як спричиняє ситуацію, за наявності якої рішення може бути прийнято як на користь податкового органу так і на користь платника податку.

Водночас, згідно з п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» встановлено, що збір за право використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, слово «Одеса» у назві позивача виконує функції визначення територіальної належності Підприємства, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для тлумачення наявності слова «Одеса» у назві позивача саме з метою комерційного використання символіки міста Одеса.

Відповідно до ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. №56-93 (із змінами та доповненнями), граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, як зясовано судом та підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними документами, позивачем не здійснюється виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, у тому числі з використанням місцевої символіки, що свідчить про неправомірність донарахування позивачу податкового зобовязання по сплаті збору за використання місцевої символіки.

Як вбачається з акта перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 24.02.2009р. №3322/23-10/35504186, перевіркою встановлені порушення позивачем ст.12 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» та п.2 «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської Ради №2725-ХХІІІ від 15.10.2001р, що призвело до заниження збору за використання місцевої символіки на загальну суму 41790,56грн., у тому числі по періодам: 4 квартал 2007р. 174,61грн.; 1 квартал 2008р. 12336,97грн.; 2 квартал 2007р. 16180,94грн.; 3 квартал 2007р. 13098,04грн., але як встановлено судом відповідачем здійснена перевірка позивача саме за період з 13.11.2007р. по 30.09.2008р., тому висновок відповідача щодо заниження підприємством збору у 2 кварталі 2007р. на суму 16180,94грн., у 3 кварталі 2007р. на суму 13098,04грн. є необґрунтованим та помилковим.

Крім того, в акті перевірки №3322/23-10/35504186 від 24.02.2009р. зазначено, що перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено валовий дохід у сумі 47239грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 11810,00грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2008р. 8176,00грн., півріччя 2008р. 11810,00грн., 3 квартал 2008р. 11810,00грн.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, зокрема, наказом ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» від 23.02.2008р. №ОД/Об-013, підприємством для залучення більшої кількості покупців автомобілів марки КІА у Одеському регіоні та збільшення прибутку підприємства в період з 23 лютого по 31 березня 2008р. була проведена акція, згідно умов якої, кожний покупець автомобіля КІА Sportage має можливість придбати телевізор за 1 гривню.

Як з»ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, вказані телевізори загальною кількістю 13 штук були продані позивачем покупцям автомобіля КІА Sportage за 1гривню, що підтверджується відповідними видатковими накладними, наданими позивачем до суду.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20.3. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Як зясовано судом, позивачем було оприлюднено оголошення на предмет того, що кожен, хто придбає автомобіль у ТОВ «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» може придбати телевізор за 1 гривню.

Згідно з п.п.1.20.8. п.1.20 ст.1 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Разом з тим, відповідачем не надані до суду відповідні належні докази в підтвердження того, що ціна за якою були придбані покупцями автомобілів КІА Sportage телевізори нижче звичайної ціни у розумінні ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п.1.20.10. п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з п.п. 4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Водночас, відповідачем не надане суду відповідне судове рішення та до того ж в порушення вищевказаних норм, відповідач самостійно донарахував позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток, що у тому числі є порушенням ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, ДПІ у Приморському районі м.Одеси не надала суду жодних належних доказів в обґрунтування та підтвердження, наведених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.12,18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1998р. №56-93 (зі змінами та доповненнями), та п.2 «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської Ради №2725-ХХІІІ від 15.10.2001р.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач не надав суду належних доказів в підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень рішень від 04.03.2009р. №0002002310/0 та від 04.03.2009р. №0001992310/0.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» у розмірі, визначеному приписами ч.3 Розділу VІІ КАС України.

Керуючись ст.ст.71,72, ч.1 ст.94, ч.4 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень рішень від 04.03.2009р. №0002002310/0 щодо визначення податкового зобов»язання по збору за використання місцевої символіки на загальну суму 54286,54грн., від 04.03.2009р. №0001992310/0 щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток на загальну суму 16171,00грн. задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2009р. №0002002310/0 та від 04.03.2009р. №0001992310/0 скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІА ЦЕНТР ОДЕСА» (65000, м.Одеса, вул..От.Головатого,9/11; код ЄДРПОУ 35504186) судовий збір у сумі 3(три) грн.40 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови складено та підписано суддею «22» грудня 2009р. Суддя Харченко Ю.В.

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

65062, Україна, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, тел./факс 8(048)785-24-87

22.12.2009р. По справі № 2а-11324/09/1570

ТОВ «Кіа Центр Одеса»

65000, м. Одеса, вул. От.Головатого, 9/11

ДПІ у Приморському районі

65012, м. Одеса, Французький б-р, 7

Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам копію постанови від «17» грудня 2009 року.

Суддя Одеського окружного

адміністративного суду Харченко Ю.В.