Рішення № 84193551, 02.09.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №2-737/11

Провадження №2/173/608/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої: - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_1 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2011 року до суду звернувся позивач ПАТ «Фінанси і кредит» з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.

12.07.2011 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідачів - фізичних осіб.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.07.2019 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засідання на 06.09.2011 року.

02.12.2011 року ухвалене заочне рішення у справі.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

14.02.2019 року відповідачем ОСОБА_3 ,. подана заява про перегляд заочного рішення

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 року скасоване заочне рішення. Справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 15.05.2019 року.

15.05.20919 року проведене підготовче судове засідання. справу призначено до розгляду на 12.08.2019 року.

12.08.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву. Справу призначено до розгляду на 02.09.2019 року

Згідно поданої позовної заяви позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 286368 грн. 87 коп. і понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», реорганізованого у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір №823/07-ФЛ/13, згідно якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 , в тимчасове користування на умовах забезпечуваності, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 44380.00 грн., з оплатою процентів, розмір яких передбачений в розділі 4 кредитного договору строком до 02.10.2012 року для придбання автомобіля.

В якості забезпечення по кредитному договору між банком і відповідачем ОСОБА_2 , з відповідачем ОСОБА_3 , було укладено договір поруки № 082/07/02/13 від 03.10.2007 року.

Згідно зазначеного договору поруки відповідач - 2 поручався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань по кредитному договору.

В разі невиконання зобов`язань по кредитному договору відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає в тому ж об`ємі, що і Боржник.

03.10.2007 року Банк на рахунок відповідача ОСОБА_2 ,, перерахував кредитні ресурси у сумі, передбаченій кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 1141860 від 03.10.2007 року. Згідно платіжного доручення відповідача ОСОБА_2 , № 1 від 03.10.2007 року Банк перерахував кошти на оплату автомобіля.

За умовами п.3.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_2 , зобов`язувався повернути кредитні ресурси в строк до 02.10.2012 року шляхом щомісячного погашення заборгованості по кредитним ресурсам в строк до 10 числа згідно із графіком погашення заборгованості.

За прострочку поверенення кредитних коштів та/ або сплати процентів, комісійної винагороди відповідач ОСОБА_2 , виплачує Банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач ОСОБА_2 систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором: несвоєчасно і не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості, за що п.3.4 кредитного договору, передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, процентів і неустойки.

05.12.2008 року відповідачу ОСОБА_2 направлений лист № 16-23/475 з вимогою достроково погасити кредит, який він отримав 15.12.2008 року про що свідчить власноручний підпис на поштовому повідомленні про вручення поштової кореспонденції.

05.12.2008 року відповідачу ОСОБА_3 , направлено лист № 16-23/476 з вимогою достроково погасити кредит, який вона отримала 11.12.2008 року про що свідчить власноручний підпис відповідача на поштовому повідомленні.

Умови кредитного договору на момент направлення позовної заяви відповідачем ОСОБА_2 , не виконані і станом на 27.05.2011 року борг по кредитному договору складає:

-41 807.42 грн. заборгованість по кредиту;

-19795.52 грн., заборгованість по сплаті процентів;

-224765.93 грн. заборгованість по сплаті пені.

Загальна с ума боргу складає 286368 грн. 87 коп.

Вказану вище суму заборгованості відповідачі не сплачують в добровільному порядку, направлені на їх адреси претензії залишились без відповіді, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання представник позивача і представник стягувача не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справа є заява позивача про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог про стягнення з неї боргу заперечувала, свої заперечення обґрунтовувала тим, що відповідач пропустив строк пред`явлення вимоги до неї як до поручителя. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з неї боргу за кредитним договором в солідарному порядку просила відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що: 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», реорганізованого у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір № 823/07-ФЛ/13, згідно якого Банк надав відповідачу ОСОБА_2 ,, в тимчасове користування на умовах забезпечуваності, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 44380.00 грн., з оплатою процентів, розмір яких передбачений в розділі 4 кредитного договору строком до 02.10.2012 року для придбання автомобіля, що підтверджується копією кредитного договору.

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з кредитного договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

ч. 2 ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно умов кредитного договору 03.10.2007 року Банк на рахунок відповідача ОСОБА_2 , перерахував кредитні ресурси у сумі, передбаченій кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 1141860 від 03.10.2007 року. Згідно платіжного доручення відповідача ОСОБА_2 , № 1 від 03.10.2007 року Банк перерахував кошти на оплату автомобіля.

За умовами п.3.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_2 , зобов`язувався повернути кредитні ресурси в строк до 02.10.2012 року шляхом щомісячного погашення заборгованості по кредитним ресурсам в строк до 10 числа згідно із графіком погашення заборгованості.

За прострочку поверенення кредитних коштів та/ або сплати процентів, комісійної винагороди відповідач ОСОБА_2 , виплачує Банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, що підтверджується копією договору.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , систематично не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором: несвоєчасно і не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості, за що п.3.4 кредитного договору, передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, процентів і неустойки. А з травня 2008 року відповідач ОСОБА_2 ,. взагалі перестав вносити кошти на виконання умов укладеного кредитного договору, що підтверджується випискою по договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав покладені на нього обов`язки за укладеним кредитним договором, а саме видав відповідачу кредитні кошти в сумі 44380.00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1141860 від 03.10.2007 року.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 , належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання. .

Заборгованість відповідача ОСОБА_2 , за кредитним договором станом на 27.05.2011 склала: 286368 грн. 87 коп. яка складається з наступного :

- 41 807.42 грн. заборгованість по кредиту;

-19795.52 грн., заборгованість по сплаті процентів;

-224765.93 грн. заборгованість по сплаті пені , що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за укладеним кредитним договором.

Таким чином судом встановлено, що позивачем порушені права відповідача шляхом несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) то в разі повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що знайшло своє підтвердження порушення прав позивача, яке виражається в неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним кредитним договором, щодо повернення кредитних коштів. Тому у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав суд приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення і стягнення з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача заборгованості за укладеним кредитним договором № 082/07-ФЛ/13 від 03.10.2007 року, яка виникла станом на 27.05.2019 року в загальній сумі 286368 грн. 87 коп., яка складається з наступного:

- 41 807.42 грн. заборгованість по кредиту;

-19795.52 грн., заборгованість по сплаті процентів;

-224765.93 грн. заборгованість по сплаті пені.

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2 , був укладений договір поруки № 082/07/02/13 від 03.10.2007 року з відповідачем ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про зміну імені від 21 січня 29017 року відповідач ОСОБА_3 , змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », про що с кладений актовий запис № 1 від 24.01.2017 року, Що підтверджується копією с свідоцтва про зміну імені.

Відповідно до умов зазначеного вище договору поруки відповідач ОСОБА_3 поручилася відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань по кредитному договору. В разі невиконання зобов`язань по кредитному договору відповідачі відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж об`ємі, що і Боржник.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти стягнення з неї заборгованості в солідарному порядку посилаючись на те, що позивач пропустив шестимісячний строк пред`явлення до неї вимоги, як до поручителя.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України по справі № 2-1283/11 від 21.03.2018 року встановлено наступне.

Згідно частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення) позову, кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «Пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної вимоги, а не будь-якої іншої письмової вимоги про погашення заборгованості до боржника, однак і в такому випадку кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої ст. 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня встановленого договором дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання, у разі якщо кредит повинен погашатись одноразовими платежами.

Таким чином закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як і сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку, за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся із позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного суду України від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, від 14.09.2016 року у справі № 6-1451 цс16.

Як вбачається з укладеного з відповідачем ОСОБА_3 , договору поруки № 082/07/02/13 від 03.10.2007 року в ньому не визначений строк його дії, а лише зазначено, що порука припиняється із припиненням зобов`язання, забезпечується нею ( п.5.1 розділу 5 укладеного м іж сторонами договору).

Основним зобов`язанням, кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 , передбачено виконання його частинами відповідно до погодженого графіку погашення заборгованості, а не одноразовим платежем. Таким чином шестимісячний строк для пред`явлення вимоги поручителя потрібно відраховувати від строку невиконання (внесення) чергового платежу.

З виписки за кредитним договором вбачається, що останній платіж, який був внесений відповідачем ОСОБА_2 , через касу був 11.04.2008 року. Наступний черговий платіж повинен бути здійснений відповідачем ОСОБА_2 , до 10.05.2008 року. Але з травня 2008 року відповідач ОСОБА_2 , взагалі перестав вносити платежі на виконання умов укладеного кредитного договору. Таким чином позивач повинен був звернутись до відповідача ОСОБА_3 , як до поручителя за захистом свого порушеного права в шестимісячний строку, який відраховуюється з дня невнесення чергового платежу, тобто в строк до 10.11.2008 року. Але протягом шестимісячного строку вимоги до відповідача ОСОБА_3 , так і не пред`явив, звернувшись із позовною заявою до суду лише 02.06.2011 року.

За даних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_3 , оскільки на час пред`явлення позову до неї порука вже була припиненою в зв`язку зі спливом шестимісячного строку її існування.

Так як строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно в задоволенні позовних вимог в цій частині суд вважає за можливе відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 1700.00 грн., і витрати на інформацйійно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120-00 грн., оскільки позовні вимоги задоволені стосовно даного відповідача в повному обсязі.

На основі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» ( юридична адреса: вул.. Автотранспортна, 2 офіс 2095 м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 40696815) заборгованість за кредитним договором № 082/07-ФЛ/13 від 03 жовтня 2007 року в загальній сумі 286363 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 41807.42 грн., заборгованість за кредитом; 19795.52 грн., заборгованість про процентам; 224765.93 грн., заборгованість по сплаті пені.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» ( юридична адреса: вул. Автотранспортна, 2 офіс 2095 м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 40696815) заборгованості за кредитним договором № 082/07-ФЛ/13 від 03 жовтня 2007 року в загальній сумі 286363 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 41807.42 грн., заборгованість за кредитом; 19795.52 грн., заборгованість про процентам; 224765.93 грн., заборгованість по сплаті пені - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» ( юридична адреса: вул.. Автотранспортна, 2 офіс 2095 м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 40696815) понесені судові витратив сумі 1700.00 за сплачений судовий збір і 120-00 грн., за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 12.09.2019 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 12.09.2019 року

Оприлюднене: 12.09.2019 року

Дата набрання законної сили:16.10.2019 року