Рішення № 84193177, 12.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2019 року № 640/19517/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ДоГоловного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач/ФОП ОСОБА_3) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м.Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2018 р. № 0091194204, № 0091144204, № 0091204204, № 0091214204, вимоги від 13.08.2018 р. № Ф-237 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2018 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 16.07.2018 р. № 3202/26-15-42-04-30/2146517309 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та застосовано відповідні штрафні санкції.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. на суму 49 889,46 грн.;

п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 -1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. в розмірі 4 091,28 грн.;

ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не подано звіт за 2017 рік;

п. 1, п. 4 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано та не утримано і не перераховано до бюджету єдиний внесок із сум чистого доходу в сумі 61 707,35 грн.;

п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несвоєчасної сплати суми єдиного внеску за лютий 2014 року, лютий 2016 року, визначені звітами від 06.02.2014 р. № 1402512802 та від 03.02.2016 р. № 1603692990;

п. 187.1 т. 187, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 7 350,00 грн.;

п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, чим порушено порядок ведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. та наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення»;

п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України, що призвело до невчасної сплати суми земельного податку, визначеним податковими повідомленнями - рішеннями, в розмірі 704,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2018 р. № 3202/26-15-42-04-30/2146517309 та винесено:

податкове повідомлення-рішення від 13.08.2018 р. № 0091194204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 62 361,83 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 49 889,46 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 12 472,37 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 13.08.2018 р. № 0091144204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6 000,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 4 800,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 200,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 13.08.2018 р. № 0091204204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 5 114,10 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 4 091,28 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 022,82 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 13.08.2018 р. № 0091214204, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2018 р. № Ф-237 про сплату недоїмки по єдиному внеску на суму 55 185,06 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2018 р. № 0091184204, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції на суму 12 446,61 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 04.10.2018 р. № 15360/Г/99-99-11-02-02-25 та від 05.11.2018 р. № 17127/Г/99-99-10-02-01-14, яким рішення залишено без змін, а скарги-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.

Так, згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 07.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга та третя статті 9 Закону №2464).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_3 . витрат на придбання товарів (ТМЦ) при взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ «Б`юті Бутік Україна», ПАТ «КОСМЕД», ТОВ «Салон Косметик Сервіс Україна», ТОВ «Наукво-виробниче підприємство «ВІЛАН», ТОВ «СТВ «ОРБІКО», ТОВ «Бетта-Сервіс», ТОВ «ЗІНЕКО», ФОП ОСОБА_7 , ТОВ «Дезант», ФОП Колпакова О.В., ТОВ «Радіус Дент», ТОВ «Адамантика», ТОВ «Центр-А-Трейд», ТОВ «Біосайнс», «Kashmir system LTD».

Зокрема, таке завищення виникло:

-за наслідками співставлення даних щодо фактичної оплати товару, залишків на початок та кінець періодів, а саме у 2015 році - 30 108,04 грн., у 2016 році - 57 388,09 грн., у 2017 році - 139 083,53 грн.;

-ФОП ОСОБА_3 до складу витрат у 2016-2017 роках включено вартість по заміні та ремонту склопакетів на загальну суму 17 371,89 грн., які документально не підтверджені, у зв`язку із чим неможливо встановити зв`язок витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3;

-ФОП ОСОБА_3 до складу витрат включено вартість послуг охорони приміщень за адресою: АДРЕСА_3 (салон краси), наданих ТОВ «Охорона і безпека-Київ» у сумі 28 800,00 грн.

Крім того, контролюючим органом встановлено неналежне ведення ФОП ОСОБА_3 обліку доходів і витрат, чим порушено п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, та наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення».

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування наданням в оренду власного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 та наданням послуг салону краси за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно договорів поставки з ТОВ «Б`юті Бутік Україна», ПАТ «КОСМЕД», ТОВ «Салон Косметик Сервіс Україна», ТОВ «Наукво-виробниче підприємство «ВІЛАН», ТОВ «СТВ «ОРБІКО», ТОВ «Бетта-Сервіс», ТОВ «ЗІНЕКО», ФОП ОСОБА_7 , ТОВ «Дезант», ФОП Колпакова О.В., ТОВ «Радіус Дент», ТОВ «Адамантика», ТОВ «Центр-А-Трейд», ТОВ «Біосайнс», «Kashmir system LTD», останніми постачалась косметична продукція, яка використовувалась позивачем в межах своєї господарської діяльності.

Факт придбання товарів у вказаних контрагентів підтверджується договорами поставки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та виписками по банківському рахунку.

Відповідачем під час проведення перевірки не встановлено не відповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Безпідставним є також висновок податкового органу щодо включення до складу витрат вартість по заміні та ремонту склопакетів на загальну суму 17 371,89 грн. та послуг охорони приміщень за адресою: АДРЕСА_3 (салон краси), наданих ТОВ «Охорона і безпека-Київ» у сумі 28 800,00 грн., оскільки, згідно наданих позивачем договорів, контрагентами позивача здійснено заміну склопакетів та надано послуги з охорони в приміщеннях, що належать позивачу на праві власності та які є предметом здачі в оренду третім особам, а відтак такі витрати відносяться до господарської діяльності позивача та є витратами, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу.

Разом з цим, суд зазначає, що форма та порядок ведення Книги визначені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

На виконання Порядку № 481, позивачем були оформлені і зареєстровані у податковому органі книги обліку доходів і витрат від 12.11.2013 р. № 17-417/2390 та від 06.09.2017 р. № 2863/17-417, які надавались останньому при перевірці.

Відповідно до п. 4 ст. 6 Порядку № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3).

Таким чином, у графі 4 міститься інформація про продані товарно-матеріальні цінності, з урахуванням відомостей про повернуті товарно- матеріальні цінності.

При цьому, відповідно до Порядку № 481 позивач не зобов`язаний переносити залишки товаро-матеріальних цінностей до книги обліку доходів і витрат.

Відтак, дослідженні в ході судового розгляду первинні документи свідчать про те, що угоди, які були укладені між позивачем та контрагентами постачальниками ТМЦ спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. ТМЦ, які придбавалися позивачем притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним у власній господарській діяльності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентами-постачальниками.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання та їх використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження позивачем суму податку на доходи фізичних осіб в період що перевірявся, заниження суму єдиного соціального внеску та заниження суми військового збору.

В частині встановленого порушення про заниження податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.187.1. ст..187 Податкового кодексу України Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з акта перевірки, ФОП ОСОБА_3 до складу витрат включено вартість послуг охорони приміщень за адресою: АДРЕСА_3 (салон краси), наданих ТОВ «Охорона і безпека-Київ».

Відповідно до наданого позивачем договору від 01.06.2008 р. № 3013 про надання послуг охорони майна, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Охорона і безпека-Київ» (виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати охорону майна замовника на об`єкті та обслуговування сигналізації на цьому об`єкті.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору, дислокація об`єкта, на якому здійснюється охорона майна є салон краси за адресою: АДРЕСА_3.

Додатком № 2 до вказаного договору погоджено договірну ціну.

Сторонами складено акт вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та технічного стану об`єкта (Додаток № 5 до договору від 01.06.2008 р. № 3013).

Враховуючи, що позивачем належним чином підтверджені господарські відносини з ТОВ «Охорона і безпека-Київ», а отримані ФОП ОСОБА_3 послуги пов`язані з господарською діяльністю позивача, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача про заниження ФОП ОСОБА_3 податку на додану вартість.

Необґрунтованими також є посилання відповідача на не відкоригування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за наслідками поданого ТОВ «Б`юті Бутік Україна» розрахунку коригування сум податку на додану вартість до ПД від 15.03.2016 р. № 9036126785, оскільки вказане коригування здійснено позивачем в повному обсязі, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акту перевірки від 16.07.2018 р. № 3202/26-15-42-04-30/2146517309 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, та як наслідок наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 13.08.2018 р. № 0091194204, № 0091144204, № 0091204204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 5 114,10 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 4 091,28 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 022,82 грн.;

№ 0091214204.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м.Києві від 13.08.2018 р. № Ф-237.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у м.Києві від 13.08.2018 р. № 0091184204.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця Галицької Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1 444,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко