Ухвала суду № 84193136, 11.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 О К Р Е М А У Х В А Л А

11 вересня 2019 року м. Київ № 826/9602/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І,

розглянувши заяву про визнання протиправними дій відповідача в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у розмірі 90% від його грошового забезпечення відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 90% від його грошового забезпечення відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 червня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у розмірі 90% від його грошового забезпечення відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 90% від його грошового забезпечення відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228 починаючи з 01 червня 2017 року з урахуванням виплаченого.

Рішення від 19 листопада 2018 року набрало законної сили 26 лютого 2019 року.

З метою виконання вищезазначеного рішення 21 березня 2019 року видано виконавчі листи.

Позивач 13 травня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про добровільне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року.

В той же час, позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо примусового виконання рішення від 19 листопада 2018 року , відповідно до виконавчого листа від 21 березня 2019 року, за результатами чого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №59177371.

Представник позивача 10 червня 2019 року отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 червня 2019 року за вих. №121676/03, яким відповідач повідомив, що згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у справі №826/9602/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у квітні 2019 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 в порядку, встановленому судовим рішенням.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2019 року, з урахуванням доплати до попереднього розміру грошового забезпечення, становить 15120,00 грн.

Основний розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення, що складає - 10584,00 грн., крім того доплата до попереднього розміру пенсії (постанова КМУ 103 від 21 лютого 2018 року) - 3 146,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, розмір пенсії ОСОБА_1 становить 13730,00 грн.

Кошти, нараховані за період з 26 лютого 2019 року по 30 квітня 2019 року в сумі 6616,39 грн. перераховані ОСОБА_1 у травні 2019 року

Кошти, нараховані за період з 01 червня 2017 року по 25 лютого 2019 року в сумі 44673,15 грн. будуть виплачені згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

В листі від 06 червня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 , здійснено на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, як визначено постановою №103 від 21 лютого 2018 року.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, представник позивача звернувся з заявою про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у справі №826/9602/18.

Заява обґрунтована тим, що при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення від 19 листопада 2018 року, відповідачем не враховано висновків суду, викладених у даному рішенні, а саме:

- проведено перерахунок виходячи лише з 70% грошового забезпечення, а не з 90%, як це прямо визначено в рішенні;

- перерахунок проведено на підставі довідки від 01 березня 2018 року, а не довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228, що також прямо передбачено рішенням;

- перерахунок проведено з обмеженням максимального розміру пенсії.

Враховуючи даний факт, позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому звернувся з даною заявою до суду.

Розглянувши заяву про визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Враховуючи, що представником позивача виконано всі вимоги, визначені вищезазначеними нормами, то заява про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у справі №826/9602/18 підлягає розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у розмірі 90% від його грошового забезпечення відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 90% від його грошового забезпечення відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09 жовтня 2017 року №2.2.1-39-328 та наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30 червня 2017 року №228, починаючи з 01 червня 2017 року з урахуванням виплаченого.

В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, виходячи з наступного:

- «Згідно змісту листа-відповіді від 22 листопада 2017 року № 78245/03/Г-2455 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в ньому не містяться посилання на обмеження виплати пенсії (у випадку здійснення її перерахунку) строком або розміром, тому у суду відсутні підстави для надання оцінки відповідності законодавству дій/бездіяльності або рішенню відповідача з цих підстав.».

Тому, виходячи з вищенаведеного, позивачу відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки на момент винесення рішення від 19 листопада 2018 року, відповідачем розмір пенсії позивача не обмежувався максимальним розміром, у зв`язку з тим, що розмір пенсії не перевищував граничного розміру.

Проте, суд вважає за доцільне зазначити, що позивач звернувся до суду саме через невірне визначення відповідачем розміру грошового забезпечення для обрахунку пенсії, а тому при проведенні перерахунку Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не повинно застосовувати обмеження максимальним розміром пенсії до ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17.

З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру.

Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з частиною 4 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Згідно з статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Отже, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у справі №826/9602/18 та постановити у відношенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві окрему ухвалу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 14, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача задовольнити.

2. Постановити окрему ухвалу щодо Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зв`язку із виявленими судом під час розгляду справи порушень відповідачем вимог статті 124 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Направити дану ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення питання щодо виявлення винних у допущені вказаних порушень осіб і вирішення питання щодо притягнення їх до відповідальності у відповідності до вимог законодавства.

4. Про вжиті заходи повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена особами, яких вона стосується, в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Т.І. Шейко