Рішення № 84193117, 10.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 вересня 2019 року справа №826/2735/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 жовтня 2017 року №№0153871302, 0153891302В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення у зв`язку із самостійним виявленням помилки у поданій декларації та поданням уточнюючої податкової декларації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2735/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав правомірного нарахування позивачу відповідних сум єдиного податку за наслідками проведеної камеральної перевірки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що твердження відповідача про порушення позивачем пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки ФОП ОСОБА_1 сплачено податки до бюджету відповідно до фактично отриманого прибутку з урахуванням виправлення помилок шляхом подання уточнюючої декларації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13 жовтня 2017 року №0153871302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на 79 620,76 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 63 690,20 грн. та за штрафними санкціями 15 922,56 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13 жовтня 2017 року №0153891302 згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 та на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 08 вересня 2017 року №3695/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано порушення:

- підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, а саме - відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість у складі єдиного податку;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - порушення термінів подання декларації за півріччя 2017 року.

Згідно пункту 291.1 статті 291 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є, зокрема, для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень;

3) третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пунктами 293.1, 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до пунктів 296.3, 296.7 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи.

10 серпня 2017 року ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року.

У зв`язку із виявленням помилки, позивач 30 січня 2018 року подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року, із уточненою сумою податкових зобов`язань за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка.

При цьому, матеріали справи містять платіжні доручення на підтвердження сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з урахуванням уточнених показників податкової декларації за півріччя 2017 року.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо заниження позивачем суми єдиного податку.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження викладених в акті перевірки фактів щодо невірного розрахунку сум єдиного податку позивачем.

Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень унеможливлює встановити порушення позивачем пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України.

Позивачем, в свою чергу, зазначено про подання уточнюючої податкової декларації з єдиного податку за півріччя 2017 року у зв`язку з помилковим зазначенням суми доходу шляхом подвійного зазначення доходу за 1 квартал 2017 року.

Відтак, необґрунтованими є посилання контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку за півріччя 2017 року, з урахуванням чого суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 13 жовтня 2017 року №0153871302.

Згідно зі статтею 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до вимог пунктів 49.1, 49.2 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Статтею 295 Податкового кодексу України передбачено порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

Зокрема, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

При цьому, згідно пунктів 294.1, 294.4 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб`єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Пунктом 296.3 статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Між тим, згідно підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як передбачено пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав податкову декларацію платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року 10 серпня 2017 року, про що свідчить відмітка ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, граничним терміном подання є 09 серпня 2017 року.

Оскільки позивачем не надано жодних пояснень та доказів в спростування встановленого відповідачем факту порушення терміну подання декларації з єдиного податку півріччя 2017 року, суд вважає, що відповідач обґрунтовано застосував до позивача штрафну санкцію на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України у розмірі 170,00 грн. з урахуванням чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення 13 жовтня 2017 року №0153891302 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 жовтня 2017 року №0153871302.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 796,20 грн. (сімсот дев`яносто шість гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко