Рішення № 84193087, 05.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 вересня 2019 року № 826/15889/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Національні інформаційні системи» доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2018, за участю:

представників позивача - Кузьменка М.А., Парикожка О.І.

представників відповідача - Корнейчука О.Л., Петрової О.В.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 вересня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національні інформаційні системи» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 №0009861406, №0009871406, №0009881406.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 №0009861406, №0009871406, №0009881406, прийняті на підставі акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/39787008, є протиправними, необґрунтованими та підлягають скасуванню. Так, позивачем зазначено, що висновок відповідача щодо порушення державним підприємством «Національні інформаційні системи» статті 134 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток в розмірі 2 864 417 грн., а також статті 185, 198, 201 Податкового кодексу України та заниження суми податкового зобов`язання в розмірі 4 264 715 грн., статті 176 Податкового кодексу України, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам, які виникли в результаті невірного тлумачення норм чинного законодавства України. Зокрема, позивачем зазначено, що на початку 2017 року Державною аудиторською службою України проводилась перевірка державного підприємства «Національні інформаційні системи» та відповідно до висновків, викладених в аудиторському звіті за результатами державного фінансового аудиту діяльності державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України за період з 01.05.2015 по 31.03.2017 від 27.06.2017 №08-21/7 порушень зі сторони державного підприємства «Національні інформаційні системи» у розрізі договірних відносин по постачанню бланкової продукції не встановлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №826/15889/18, призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачу у визначений судом строк надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем 31.10.2018 надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 №0009861406, №0009871406, №0009881406, прийняті на підставі акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/3978700, законними та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог державного підприємства «Національні інформаційні системи». Зокрема, відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено взаємовідносини з контрагентом - постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», по яким неможливо підтвердити реальність постачання спеціальних бланків у кількості 4 599 119 шт. на адресу державного підприємства «Національні інформаційні системи» на загальну суму 25 588 290,09 грн., в тому числі податок на додану вартість 4 264 715,15 грн.. Висновки щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються на сукупності з`ясованих доказів, зокрема, таких як відсутності у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару та неможливість здійснення господарських операцій щодо його подальшого постачання, відсутність інформації щодо його транспортування, недостатність та юридична дефектність наданих до перевірки первинних документів, що не підтверджують реальність настання наслідків по господарських операціях в рамках взаємовідносин між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "ІНПРЕС".

В свою чергу, позивачем в судовому засіданні 06.12.2018 надано відповідь на відзив, в якому позивачем підтримано позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини, та зазначено, що відповідачем не уточнено, поставки яких бланків у розрізі їх серій та номерів вважаються нереальними. Так, з метою отримання вказаної інформації позивач звернувся до відповідача з листом від 28.09.2018 №4160/03.3009, однак, як зазначено позивачем, відповідь у встановлених законодавством строк на вказаний лист не була надана.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №826/15889/18 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем 18.03.2019 надано додаткові пояснення, відповідно до яких, відповідачем повідомлено суд, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби скеровано лист на адресу державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо надання переліку видаткових накладних, по яких під час проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно позивача не підтверджено походження товару (спеціальні бланки).

Під час судового розгляду справи судом оголошувалась перерва, також розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Національні інформаційні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 30.11.2017, за результатами якої складено акт від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/39787008.

Так, перевіркою встановлено порушення державним підприємством «Національні інформаційні системи»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 5 П(С)БО «Дохід», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 868 417,00 грн., в тому числі за: 2015 рік - 282 869,00 грн., 2016 рік - 88 814,00 грн., ІІІ квартал 2017 року - 1 696 734,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, статті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 4 264 715,00 грн., в тому числі за: грудень 2015 року - 314 299,00 грн., березень 2016 року - 987 572,00 грн., березень 2017 року - 448 587,00 грн., квітень 2017 року - 179 594 грн., травень 2017 року - 269 389,00 грн., червень 2017 року - 448 998,00 грн., серпень 2017 року - 538 701,00 грн., вересень 2017 року - 538 778,00 грн., листопад 2017 року - 538 799,00 грн.;

- пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України, в частині неподання, не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків (форми №1 ДФ).

Керуючись положеннями пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України, державним підприємством «Національні інформаційні системи» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 27.08.2018 №3795/17-09 подано заперечення на акт перевірки.

Відповідно до листа Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.09.2018 №37536/10/28-10-14-06-12, за результатами розгляду заперечень державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 27.08.2018 №3795/17-09, висновки акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/39787008 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/39787008 складено наступні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018:

- № 0009861406, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого, сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість збільшена з врахуванням штрафу на 5 330 894,00 грн., із яких 4 264 715,00 грн. - збільшення за податковим зобов`язанням та 1 066 179,00 грн. - штраф;

- № 0009871406, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО «Дохід», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.11.1999 № 290 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого, сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності збільшена на суму 2 868 417,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 646 386 грн.;

- № 0009881406, яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 та пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та на підставі пункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 510,00 грн.

Державне підприємство «Національні інформаційні системи», не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2018 №0009861406, №0009871406, №0009881406, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153) (надалі - Положення №15).

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як вбачається з акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/39787008, перевіркою встановлено, що державним підприємством «Національні інформаційні системи» в звітному розрахунку за третій квартал 2016 року невірно вказано ідентифікаційний номер по одній фізичній особі, чим порушено підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Державне підприємство «Національні інформаційні системи» самостійно виявлено помилку та надано уточнюючий розрахунок від 16.03.2017 за №9270740221 за третій квартал 2016 року.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зокрема, Верховним судом в своєї судовій практиці неодноразово наголошено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За посиланням позивача, відповідальними особами державного підприємства «Національні інформаційні системи» для належного та безперервного забезпечення замовників спеціальними бланками, було визначено необхідну потребу у кількості таких бланків та передано пропозицію на розгляд комітету конкурсних торгів для опрацювання в законному порядку. Комітетом з конкурсних торгів державного підприємства «Національні інформаційні системи» за результатами проведеного засідання було прийнято рішення про проведення конкурсних торгів на закупівлю послуг з виготовлення спеціальних бланків - 3 лоти. Пропозиція була виставлена на відкриті торги, з зазначенням технічних вимог по процедурі проведення конкурсних торгів відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VI.

Державним підприємством «Національні інформаційні системи» 12.11.2015 було проведено оцінку пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій). До оцінки допущено 4 учасники. Оцінка пропозицій конкурсних торгів здійснювалась на основі єдиного критерію - ціни. Комітетом із конкурсних торгів державного підприємства «Національні інформаційні системи», що підтверджується Протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій від 12.11.2015, по першим двом лотам було встановлено, що найбільш прийнятною виявилась пропозиція від товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС».

У наданій пропозиції конкурсних торгів товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», було гарантовано технічну спроможність щодо виконання умов торгів, з виготовлення продукції, підтверджено наявність обладнання та матеріально-технічної бази, для належного виконання умов договору, інформація про працівників яких планується залучити до виконання договору та про досвід виконання аналогічних договорів, надано фінансову звітність, яка підтверджує діяльність і фінансову стабільність підприємства, лист-пояснення про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» не внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення і підтверджує не вчинення ним корупційних, або пов`язаних з корупцією правопорушень, про наявність антикорупційної програми та уповноваженої особи з корупційної програми.

Так, за результатом проведення процедури відкритих торгів, між державним підприємством «Національні інформаційні системи» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» (Виконавець) було укладено наступні типові договори про закупівлю послуг за державні кошти:

- від 30.11.2015 №СБ-1, пунктом 1.1. якого визначено, що Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги щодо друкування, інші (послуги виготовлення спеціальних бланків, 18.12.19-90.00), Лот № 1 - Спеціальні банки документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, Спеціальні бланки свідоцтв про право власності код ДК 016:2010 - 18.12.1, а Замовник приймати послуги та оплачувати їх вартість;

- від 30.11.2015 №СБ-2, пунктом 1.1. якого визначено, що Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги щодо друкування, інші (послуги виготовлення спеціальних бланків, 18.12.19-90.00), Лот № 2 - Спеціальні банки нотаріальних документів код ДК 016:2010 - 18.12.1, а Замовник приймати послуги та оплачувати їх вартість.

Відповідно до положень пункту 1.2 названих договорів, Виконавець зобов`язується здійснити виготовлення, доставку та передачу Замовнику поліграфічної продукції, по цінам, в кількості (обсягах) та асортименті, визначених у Специфікації (Додаток №1), на підставі письмових заявок Замовника (Додаток №2) та у строки, передбачені умовами цього Договору, а Замовник приймає готову продукцію та сплачує її вартість:

- Договір від 30.11.2015 №СБ-1: Спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України (2 600 000 штук), Спеціальних бланків свідоцтв про право власності (1 560 000 комплектів);

- Договір від 30.11.2015 №СБ-2: Спеціальних бланків нотаріальних документів (15 600 000 штук)

Відповідно до пунктів 6.3 названих договорів, надання послуг Виконавцем здійснюється на підставі сканованих копій Заявок Замовника, які подаються Замовником на електронну скриньку Виконавця.

Пунктами 6.3., 6.7. - 6.9. договорів визначено, що приймання продукції Замовником здійснюється за видатковою накладною на продукцію. Місце поставки продукції - 04655, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 13, літ «Б» або інше місце, зазначене у Заявці Замовника. Продукція, що передається за цим Договором, доставляється Виконавцем партіями.

Так, за твердженнями позивача, вказані зобов`язання щодо виготовлення, доставки та передачі всього об`єму бланків загальною кількістю комплектів/штук - 15 649 118 по даним перевірки, зазначеним в акті перевірки, виконано товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС». Зокрема, позивачем зазначено, що оплата проводилась за послуги по виготовленню 15 649 985 комплектів/штук. Як зазначено вище, відповідно до зазначених Договорів, приймання продукції Замовником здійснюється за видатковою накладною на продукцію. Так, в матеріалах справи містяться видаткові накладні щодо поставки товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» продукції по Договорах від 30.11.2015 №СБ-1 та №СБ-2. По видатковим накладним, підписаним між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» та державним підприємством «Національні інформаційні системи» підтверджується поставка: 1) по Договору №СБ-1: 200 000 шт. спеціальних бланків свідоцтв про право власності; 450 000 шт. - спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України; 2) по Договору №СБ-2: 14 999 985 шт. - спеціальних бланків нотаріальних документів із проведенням оплати придбання вказаних бланків, тобто кількість придбаних бланків не відповідає кількості бланків по Договору №СБ-2.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка державного підприємства «Національні інформаційні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 30.11.2017, проведена відповідачем, зокрема, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2018 по справі №757/2536/18-к, у рамках кримінального провадження №42017000000002581 від 09.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною другою статті 212, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Як зазначено відповідачем, перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом - постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», по яким неможливо підтвердити реальність постачання спеціальних бланків у кількості 4 599 119 шт. на адресу державного підприємства «Національні інформаційні системи» на загальну суму 25 588 290,09 грн., в тому числі податок на додану вартість 4 264 715,15 грн.. Висновки щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються на сукупності з`ясованих доказів, їх об`єктивності та сутнісному зв`язку із такими операціями.

Так, відповідачем наголошено на тому, що факт реальності придбання (одержання) товару (спеціальних бланків) товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» та подальшого його постачання державному підприємству «Національні інформаційні системи» у кількості 4 599119 шт. не підтверджується з огляду на:

- відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання;

- відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні);

- недостатність та юридична дефектність наданих паперових носіїв, які не можуть бути визнані в якості первинних документів, що підтверджують реальність настання правових наслідків по господарських операціях в рамках взаємовідносин: «Продавець - товариство з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» - «Покупець» державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Слід звернути увагу на те, що під час проведення перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби встановлено, що основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» є роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приладдям в спеціалізованих магазинах, відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 2017 рік основні засоби складають - 4 180,5 грн., а у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за лютий 2018 задекларовано лише одного працівника.

Так, слід наголосити на тому, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд наголошує, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №816/4537/14.

Разом з тим, позивачем жодним чином не спростовано встановлені контролюючим органом під час перевірки факти відсутності виробничих можливостей, матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» та подальшого постачання державному підприємству «Національні інформаційні системи» товару (спеціальних бланків) у кількості 4 599 119 шт..

Так, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між Державним підприємством «Національні інформаційні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» надані лише договори, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Разом з тим, позивачем не надано інших первинних документів відповідно до приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, зокрема, позивачем не надано передбачені договорами заявки, на підставі яких здійснюється надання послуг виконавцем, оборотно-сальдові відомості, податкові накладні, банківські виписки.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, суд погоджується з доводами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що надані позивачем первинні документи не відображають реальний рух активів при здійсненні господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС». Так, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами.

Зокрема, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що виготовлення складної поліграфічної продукції, такої як спеціальні бланки документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, спеціальних бланків свідоцтв про право власності, спеціальних бланків нотаріальних документів тощо, передбачає наявність виробничих потужностей та спеціальних матеріальних ресурсів, оскільки, вимоги до даної продукції передбачені нормами законодавства України.

Слід зазначити, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», який не мав можливості фактично здійснювати відповідні господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатись належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум у звітність із податку на прибуток та податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

Разом з тим, як вбачається з протоколу допиту свідка від 06.08.2018 - директора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» ОСОБА_1 , останнім зазначено, що враховуючи жорсткі терміни постачання за договорами субпідряду спеціальні бланки друкувалися товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря» та товариством з обмеженою відповідальністю «Август Трейд», з подальшим доопрацюванням товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.026.2018 №7513/9/28-10-14-06-11, за ланцюгом ідентифікованого товару встановлено ймовірних виробників, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Август Трейд», Державне підприємство «Поліграфічний комбінат Зоря», товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецполіграфія». Однак, в ході відпрацювання ланцюга постачання ідентифікованого товару встановлено, що протягом грудня 2015 - листопада 2017 товариство з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» здійснено закупку спеціальних бланків нотаріальних документів у загальній кількості близько 11 000 000 шт. Проте, підприємство реалізувало на адресу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» спеціальні бланки нотаріальних документів у кількості близько 15 700 000 шт..

Тобто, неможливо встановити реальне джерело походження ідентифікованого товару у кількості 4 599 119 шт. на адресу державного підприємства «Національні інформаційні системи» на загальну суму 25 588 290,09 грн., в тому числі податок на додану вартість 4 264 715,15 грн..

Слід зазначити, що недоведеність здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцем вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Таким чином, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, при наявності первинних документів, що підтверджують таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду України від 06.12.2016 №21-1440а16 та від 27.06.2017 №21-3418а16.

Зокрема, суд наголошує на тому, що виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) з метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Лише формальна наявність договорів та видаткових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання робіт та послуг і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 26.03.2019 №826/5263/14 (касаційне провадження №К/9901/8136/18).

Як вбачається з акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/3978700, державним підприємством «Національні інформаційні системи» до перевірки було надано товарно-транспортні накладні для підтвердження поставки спеціальних бланків нотаріальних документів.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.01.2004 №1955-ІV та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна або міжнародна автомобільна накладна (СМR) визначена, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування та бухгалтерського облік, а також розрахунків за перевезення та обліку виконаної роботи. Первинна транспортна документація, до якої віднесено подорожні листи, товарно-транспортні накладні, міжнародні автомобільні накладні та талони замовника, відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до пункту 1 Правил №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи. Пунктом 11.1 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил, є основним документом на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вказано відправника товариство з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» та зазначено пункт навантаження за фактичною адресою відправника: м. Київ, бульвар І. Лепсе, 6. Відповідно до наданих товарно-транспортних накладних автомобільного перевізника не зазначено.

Відповідачем наголошено та тому, що зазначена адреса не відповідає фактичній адресі (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) та/або попередній адресі (м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 46) товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС». Так, за адресою: м. Київ, бульвар I. Лeпсe, 6 знаходиться багатоповерховий будинок. Відповідно до наявних баз даних, не встановлено взаємовідносин з власниками приміщень за даною адресою.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 06.08.2018, в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000002581 директором товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» ОСОБА_1 під час допиту повідомлено, що за адресою: м . Київ , бульвар І . Лепсе , 6, ніколи не знаходилось будь-яке майно товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» (орендоване та/або власне) та зазначено, що друк спеціальних бланків нотаріальних документів відбувався за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Тобто, в момент проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», останнє за адресою, вказаною в товарно-транспортних накладних, а саме: м. Київ, бульвар I. Лeпсe, 6, фактично не знаходилось.

Також, контролюючим органом встановлено, що з шести водіїв, лише один водій - ОСОБА_2 , здійснював перевезення бланків в період з грудня 2015 року по вересень 2016 року був співробітником товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», щодо інших п`яти водіїв не встановлено взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС».

Зокрема, відповідачем зазначено, що номерний знак зазначений у товарно-транспортній накладній ГАЗ 33023 відсутній в інформаційному ресурсі Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України встановлено власника транспортного засобу за державним номерним знаком НОМЕР_2 , проте за даним номерним знаком зареєстровано марку автомобіля Ford Fusion, разом з тим, в товарно-транспортних накладних зазначено Volkswagen Caddy.

Так, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що встановлено недостовірність даних, відображених в первинних документах, а саме, товарно-транспортних накладних, які були надані державним підприємством «Національні інформаційні системи» до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу придбання між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС» та державним підприємством «Національні інформаційні системи» та відсутність реального постачання товару за цим ланцюгом постачання.

Зазначеного позивачем не спростовано.

Слід наголосити на тому, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Виходячи з того, що документи позивача надані на підтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання транспортно-експедиційних послуг від своїх контрагентів, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суд від 12.06.2018 №815/3310/17 (касаційне провадження №К/9901/49561/18).

Отже, позивачем не надано достатніх доказів та не спростовано встановлену Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відсутність реального (законного) джерела походження спеціальних бланків у кількості 4 599 119 шт. у контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРЕС», на які в подальшому були оформлені видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні на адресу державного підприємством «Національні інформаційні системи» на загальну суму 25 588 290,09 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 4 264 715,15 грн..

З огляду на зазначене, враховуючи обґрунтованість висновків акта перевірки від 15.08.2018 №2353/28-10-14-06-02/39787008, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 №0009861406, №0009871406, №0009881406 винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо їх скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 12.09.2019.