Рішення № 84192981, 12.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2019 року № 640/12052/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомДержавної служби геології та надр Українидовідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипроскасування постанови

Прийняв до уваги наступне

Державна служба геології та надр України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019 №57682424.

Ухвалою суду від 01.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/12052/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки фактично рішення суду не було виконано боржником. Позивач вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів щодо належного виконання рішення суду, відтак прийнята державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність прийнятої державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019 ВП №57682424. Позивач вважає, що фактично рішення судів (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/16545/17) були ним виконані. А саме на засіданні Комісії з питань надрокористування від 16.11.2018 №11/2018 розглянуто заяву АТ "Укргазвидобування" щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами, та позитивного рішення не прийнято. На переконання позивача, у зв`язку із внесенням на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Уряду від 30.05.2011 №615, (а саме - шляхом виключення підпункту 13 з пункту 8 такого Порядку) у Держгеонадр (боржника) не було правових підстав для прийняття позитивного рішення за заявою Товариства. За наведених мотивів позивач заперечує факт не виконання ним рішення суду та стверджує, що виконавче провадження №57682424 мало бути закрито державним виконавцем лише відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (тобто, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Надав суду копії матеріалів виконавчого провадження №57682424.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2018 видано виконавчий лист від 18.10.2018, яким було зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 24 березня 2017 року №3/2-01-2558 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) Пелчанської площі, розташованої в межах Млинівського, Дубенського та Радивилівського районів Рівненської області строком дій на 20 років, разом з доданими до неї документами у строки та в порядку, визначені діючим, на момент подання такої заяви, законодавством України.

Постановою державного виконавця від 14.11.2018 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду. Копію постанови скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома. Рішення суду боржником не виконано.

Керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем прийнято постанови про накладення штрафу від 07.02.2019 та від 12.03.2019, за невиконання боржником без поважних причин рішення суду.

В подальшому, державним виконавцем до органів досудового розслідування 20.05.2019 направлено повідомленням про вчинення кримінального правопорушення боржником. Абзацом третім частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.06.2019 закінчено виконавче провадження.

У свою чергу позивач проти правомірності закриття виконавчого провадження з наведеної підстави заперечував, посилаючись на те, що заяву Акціонерного товариства від 24.03.2017 №3/2-01-2558 на виконання рішення суду ним було повторно розглянуто. З цього приводу Держгеонадра подала до Департаменту ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження (вих. №3736/03/04-19 від 26.02.2019) з доданою до нього копією листа від 15.01.2019 на адресу АТ "Укргазвидобування".

Відповідно до тексту цього листа (вих. №733/03/12-19 від 15.01.2019) Держгеонадра повідомило АТ "Укргазвидобування" про те, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/16545/17 заяву з пакетом документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами розглянуто на засіданні Комісії з питань надрокористування від 16.11.2018 №11/2018 та позитивного рішення не прийнято. В якості підстави для прийняття такого рішення Держгеонадрами зазначено наступне: постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. №594 і 615, та визначення такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесені зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, зокрема: підпункт 13 пункту 8, що слугував підставою для звернення ПАТ "Укргазвидобування" щодо отримання спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціону, - виключено. З урахуванням того, що при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 законодавцем не встановлено можливість застосовувати положення Порядку №615, що були виключені, до відносин, які виникли або продовжують існувати після набрання нею (Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277) чинності, право суб`єктів господарювання на отримання спеціальних дозволів на підставі підпункту 13 пункту 8 Порядку припинилось з моменту набрання чинності пункту 2 Постанови, а саме - з 1 квітня 2017 року незалежно від правовідносин, що існували між Дежгеонадрами та такими суб`єктами господарювання.

На думку позивача наведене свідчить про те, що Держгеонадра виконало рішення суду у справі 826/16545/17 повністю, а тому у державного виконавця не було правових підстав для закриття виконавчого з інших підстав ніж підстави, визначена п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями стосовно накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною третьою ст. 63 цього Закону передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також за нормами ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", що визначає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Як вбачається з тексту оспорюваної постанови про закінчення виконавчого провадження, 20.05.2019 державним виконавцем окрім накладення на боржника штрафів у зв`язку з невиконанням останнім станом на вказаний дату рішення суду до органів досудового розслідування також було надіслане повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що рішення суду від 20.06.2018 у справі №826/16545/17 Держгеонадрами на момент прийняття спірної постанови виконано не було.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що під час повторного розгляду заяви АТ "Укргазвидобування" від 24.03.2017 №3/2-01-2558 Держгеонадра дійшло умовиводу про припинення у суб`єкта господарювання права на отримання спеціального дозволу на підставі пп. 13 п. 18 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, у зв`язку з набуттям чинності із 1 квітня 2017 року змін, внесених до цього Порядку Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277. Оскільки, як видно з текстів рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/16545/17, суд під час розгляду вказаної адміністративної справи надавали оцінку такій правовій позиції Держгеонадр та відзначили те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час чинності підпункту 13 пункту 8 Порядку №615. Більш того пунктом 4 резолютивної частини рішення від 20.06.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва зобов`язав Держгеонадра повторно розглянути заяву ПАТ "Укргазвидобування" в строки та порядку, що були визначені діючим саме на момент подання такої заяви законодавством.

Таким чином, такі доводи позивача, що покладені в основу поданого позову, по суті, зводиться до незгоди позивача з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/16545/17.

У контексті з наведеним суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 і 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній з 15.12.2017) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

За змістом ч. 1 ст. 370, ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, в даному випадку з моменту набрання законної сили судовим рішенням по справі №826/16545/17 у Держгеонадр виник обов`язок його виконати в незалежно від того, чи згодне останнє з таким рішенням суду.

Разом з тим, як свідчать наявні у справі матеріали та не було спростовано позивачем, Держгеонадра у встановлений державним виконавцем строк не виконало рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №826/16545/17, а саме: не розглянуло заяву ПАТ "Укргазвидобування" (подану листом вих. №3/2-01-2558 від 24.03.2017) в порядку, що був визначений діючим на момент подання такої заяви законодавством.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І., приймаючи спірну постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019 ВП №57682424, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову повністю, а документальні докази понесення відповідачем судових витрат у матеріалах справу відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031, адреса: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городоцького, 13, код ЄДРПОУ Міністерства юстиції України 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій