Рішення № 84192885, 11.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2019 року № 640/575/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Агропросперіс Банк»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

Акціонерне товариство «Агропросперіс Банк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24 жовтня 2018 року №0294771309 «Про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АСТРА БАНК». На підставі Постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №186 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АСТРА БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 19 березня 2015 року № 62 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АСТРА БАНК».

Під час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «АСТРА БАНК» за період березень - липень 2015 року через відсутність діяльності та брак коштів виникла затримка із сплати єдиного соціального внеску.

29 липня 2015 року позивач самостійно повністю сплатив заборгованість з єдиного -соціального внеску у сумі 350089,84 грн., яка була сформована під час дії тимчасової адміністрації.

В той же час, нарахування штрафних санкцій під час дії тимчасової адміністрації суперечить пункту 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідач діяв в межах наданих повноважень при винесенні оскаржуваного рішення, оскільки позивачем своєчасно не здійснено сплату (перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства «АСТРА БАНК». На підставі Постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №186 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АСТРА БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 19 березня 2015 року № 62 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АСТРА БАНК».

У липні 2015 року ПАТ «АСТРА БАНК» був придбаний новим інвестором, обрані нові органи управління Банку. Після чого у серпні 2015 року Банк підтвердив приведення нормативів капіталу та ліквідності у відповідність до законодавства.

Внаслідок цього Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення від 14 серпня 2015 року №194/15 про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «АСТРА БАНК». Про зазначене рішення Позивачу доведено листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 серпня 2015 року №22-27200/1.

Під час дії тимчасової адміністрації у ПАТ «АСТРА БАНК» за період березень - липень 2015 року виникла затримка із сплати єдиного соціального внеску.

29 липня 2015 року позивач самостійно повністю сплатив заборгованість з єдиного -соціального внеску у сумі 350089,84 грн., яка була сформована під час дії тимчасової адміністрації.

У 2018 році Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, результати якої оформлено Актом перевірки від 05 квітня 2018 року №406/26-15-14-06-01/35590956.

Відповідачем у п. 3.5.3 Акту зроблено висновки щодо відсутності порушення позивачем сплати єдиного соціального внеску, своєчасності подання звітності та підтверджено правомірність застосування у період дії тимчасової адміністрації пункту 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносно не нарахування фінансових санкцій.

Крім того, ДФС України у своєму листі від 07 серпня 2017 року підтвердила, що під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій.

За наслідками проведеної перевірки, на підставі Акту перевірки від 05 квітня 2018 року №406/26-15-14-06-01/35590956, контролюючим органом винесено рішення від 24 жовтня 2018 року №0294771309 «Про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».

Позивач звернувся до відповідача із адміністративною скаргою від 05 листопада 2018 року вих. № 41-1532, в заперечив проти прийнятого рішення та просив його скасувати.

Відповідно до повідомлення ДФСУ від 21 листопада 2018 року вих. № 37837 розгляд скарги відбувся 06 грудня 2018 року за участю представників позивача.

Рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 06 грудня 2018 року адміністративна скарга залишена без задоволення.

За наведених обставин позивач вважає рішення контролюючого органу протиправним та таким, що порушує його права платника податків, а тому звернувся до суду за їх захистом.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

В силу приписів частини четвертої статті 8 вказаного Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Водночас, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки від 05 квітня 2018 року №406/26-15-14-06-01/35590956, а саме в пункті 3.5.3, станом на 30 вересня 2017 року за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 71965,76 грн. Наведена сума недоїмки утворилась в період з березня по липень 2015 року. В той же час в цей період АТ «Агропросперіс Банк» перебував в процесі ліквідації згідно вищенаведених актів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому на нього поширювались вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Вказаний Закон є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, даним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом 16 частини першої статті 2 вказаного Закону передбачено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку, нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

При цьому, частиною другою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

В той же час, згідно з частиною третьою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що під час тимчасової адміністрації банку або його ліквідації уповноваженою особою Фонду, погашення сум грошових зобов`язань здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час тимчасової адміністрації не здійснюється, а також під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань.

При цьому, суд зазначає, що вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли вже безпосередньо під час самої процедури ліквідації можуть пред`являтися тільки в межах самої процедури ліквідації та погашаються у сьому чергу.

Так, згідно зі статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (ч. 4 ст. 52 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

В той же час, відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Тобто, беручи до уваги вищезазначені норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд повторно зазначає, що у разі виникнення під час проведення ліквідації банку зобов`язань останнього із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), контролюючий орган має право на задоволення своїх вимог у сьомій черзі погашення. При цьому, передумовою для такого погашення у сьомій черзі є звернення із заявою до Фонду протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Суд зазначає, що позивачем, а саме новим власником, погашено 29 липня 2015 року самостійно повністю заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 350089,84 грн., яка була сформована під час дії тимчасової адміністрації.

Тобто, нарахування пені відбулось за період, коли у позивача діяла тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому відповідачем протиправно не застосовано норми пункту 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при нарахуванні пені за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу недоїмки по єдиному внеску у розмірі 85192,38 грн. є протиправними.

Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог вказаної норми, відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24 жовтня 2018 року №0294771309 «Про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т (літера А) код ЄДРПОУ 35590956) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко