Рішення № 84192423, 10.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3236/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії та утриматись від вчинення певних дій, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, в якому позивачі просять:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області:

- оформити та видати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ;

- не передавати будь-які дані про ОСОБА_3 до Єдиного держаного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.81-83) 15.08.2019 року від позивачів до суду надійшла заява, вхід. № 29293/19 (а.с.38), в якій останні просять, зокрема, справу № 420/3236/19, яка призначена на 15.08.2019 о 12:00 годин та у подальшому, розглядати відповідно до ст. 194 КАС України за їх відсутності та відсутності представника. Інших заяв з процесуальних питань від сторін до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . По досягненню ОСОБА_3 16-річного віку позивачі звернулись до Малиновського районного відділу у м. Одеса ГУ ДМС України в Одеській області, що є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням оформити і видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина Україна, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII. У заяві повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки – документа Реєстру та про незгоду з обробкою персональних даних, обґрунтувавши право на отримання паспорта-книжечки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі. Проте, районний відділ ДМС листом від 17 травня 2019 року вих. № 5114/50Б відмовив у наданні дитині такого паспорта, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», згідно з яким оформлення і видача паспорта здійснюється у формі картки;

- позивачі вважають, що така відмова відповідача грубо і безпідставно порушує основоположні права дитини як людини та сім`ї позивача;

- відмовляючи дитині у видачі паспорта-книжечки відповідач спирається виключно на Закон «Про ЄДДР». Але відповідно до цього закону Єдиний державний демографічний реєстр (ЄДДР, Реєстр) створений для обслуговування тих суспільних відносин, які «пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням конфіденційної інформації»;

- позивач вважає, що документи реєстру, передбачені Законом «Про ЄДДР» (зокрема паспорт-картка), можуть видаватися виключно на добровільній основі;

- відмовою відповідач у видачі паспорта-книжечки грубо порушує права дитини та батьків, що захищаються нормами статей 3, 8, 21-23. 27-29, 32, 34, 35, 41-43, 46-48, 53, 60, 68 Конституції України, при цьому Положення про паспорт повністю гарантує реалізацію цих прав;

- збір персональних даних, який є основою ведення Єдиного державного демографічного реєстру та підставою для видачі біометричного паспорту ніяким чином доступно не формулює мету збору персональних даних, оскільки Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» це не встановлено, не сформульовано. Цілями цього закону є використання для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи, тобто закон начебто має за мету запровадження єдиної системи реєстрації населення, яке охоплює все населення країни із сучасним рівнем безпеки документів з електронним носієм біометричної інформації. Таке формулювання не відповідає відповідним міжнародним документам, в яких Україна взяла на себе відповідні зобов`язання. Так, згідно «Плану дій з лібералізації візового режиму для України», схваленого на саміті України – Європейський Союз, згадується про необхідність запровадження біометричних закордонних паспортів, а ніяк паспорта громадянина України;

- позивач вказує, що єдина система реєстрації населення, що охоплює все населення країни передбачена Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» № 1382-IV від 11.12.2003 року. Отже, гармонізація законодавства чи чинної єдиної практики обліку населення із міжнародним законодавством, у тому числі законодавства Європейського Союзу відбулося ще у 2003 році;

- застосування постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року відповідачем в частині можливості отримання паспорта лише у формі картки суперечать Закону України № 1474-VIII, оскільки Кабінет Міністрів України досі не виконав п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, не привів у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти, не забезпечив приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, у тому числі ДМС України, їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом в частині обігу паспортів громадянина Україні у формі паспортної книжечки, їх оформлення та видачі громадянам, що бажають мати таку форму паспорта;

- Кабінет Міністрів України фактично та юридично через органи міграційної служби прийняттям постанови № 302 від 25.03.2015 року, яка не підлягає застосуванню у цих спірних правовідносинах, діє з точністю до навпаки, запроваджує ту систему ідентифікації населення, яка порушує правило недоторканості приватного та сімейного життя, втручається до цієї сфери без обґрунтованих передбачуваних на те підстав, що порушує принцип приналежності особи до громадянина України, встановлений ст. 4 Конституції України, оскільки нав`язуючи форму ідентифікації особи, яка є для неї неприйнятною, формує розкол у суспільстві, де будуть громадяни, що мають доступ до всіх прав і свобод, що отримали біометричні паспорта, та інші громадяни, які через не визначення державою їхніх поглядів та переконань щодо відмови від отримання біометричного паспорта, не матимуть відповідних прав і свобод у найбільш важливих сферах суспільного життя;

- відповідач неправильно тлумачить норми постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року в контексті заяви неповнолітньої дитини про отримання паспорта у вигляді книжечки відповідно до наказу МВС України № 302 від 13.04.2012 року, чинного на час подання заяви. Дитина зверталась про видачу паспорта у вигляді книжечки до територіального підрозділу ДМС України. На той час у районному відділі ГУ ДМС України в Одеській області в наявності був лист ДМС України від 15.06.2017 року, в якому була вказівка про припинення видачі паспортів у вигляді книжечки. Тому дії цього підрозділу міграційної служби, начебто виходили з цих обставин. Однак, це не означає, що цей підрозділ діяв в межах повноважень та відповідно до закону та Конституції України, норм міжнародних договорів. Якщо за Законом про ЄДДР (ст. 12) особа має обов`язок отримати паспорт громадянина України, починаючи з 14-ти річного віку, а згідно Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII від 26.06.1992 року встановлена можливість мати паспорт з 16 років, то держава має право та повинна здійснювати відповідні повноваження з забезпечення громадян документами, що посвідчують особу, сприяти в цьому, та більш того, діти не ухилялися від цього самоусунувся від здійснення повноважень з видачі паспорта у вигляді книжечки стосовно неповнолітньої дитини, не застосував саме ці права та повноваження органу виконавчої влади у вказаній сфері. Відсутність бланків паспортів, відсутність заяви-анкети чи заяви про отримання паспорта не означає, що орган державної виконавчої влади повинен був відмовити у видачі паспорта у вигляді книжечки. Цей підрозділ міграційної служби фактично знехтував законному бажанню особи, не сприяв їй в здійсненні свого обов`язку отримати паспорт старого зразка, тим самим піддавши неповнолітню дитину безпідставному тиску жити без документа, що посвідчує її особу, а в подальшому, як наслідок, у повній мірі здійснювати свої права та обов`язки як громадянина, порушивши ст. 3 Конституції України, за якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Причиною цієї бездіяльності є поверхневе вивчення законодавства органами міграційної служби, наслідком розчарування громадян у тому, що держава дійсно людину визнає найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи насправді визначають зміст і спрямованість держави;

- Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 року прийнято зразкове рішення, відповідно до якого аналогічні позовні вимоги до Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі Коростенського районного відділу визнано протиправними та зобов`язано позивачу ОСОБА_4 видати паспорт-книжечку зразка 1994 року. Отже, правові висновки Верховного Суду повинні враховуватись судом при розгляді аналогічних справ, у тому числі даної (ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України), а тому у суду є всі підстави для задоволення позову;

- крім того, позивачі просять суд звернути увагу на те, що у своїй відповіді на заяву дитини про оформлення паспорту у формі книжечки зразка 1994 року відповідач категорично без будь-якої альтернативи зазначив про те, що видача таких паспортів припинена, а отже їхні дії ніяк не можуть свідчити про те, що цією відповіддю вини сприяли або роз`яснили можливість, або порядок отримання такого паспорту, або повідомили, що для цього необхідно. Саме такі дії свідчать про відмову здійснити ті дії, про які вказував позивач у своєму звернення про оформлення та видачі їй паспорта у формі книжечки. Більш того, на момент звернення дитини позивачів не був чинний наказ МВС України № 320 від 13.04.2018 року, а тому форми звернення або заяви про отримання паспорта не було і не має дотепер, у зв`язку з чим аргументи відповідачів про недотримання форми заяви про отримання паспорта є необґрунтованими;

- позивачі зазначають, що є необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач звернувся із заявою про отримання паспорта, коли було чинне Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII. Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 19.09.2018 року посилалася на це Положення як на підставу оформлення та видачі паспорту у формі книжечки, жодним чином не вказувала про необхідність звернення до органів міграційної служби з відповідною формою заяви про видачу паспорта, оскільки по цій категорії справ важливим є саме бажання особи оформити та отримати такий паспорт і відсутність відповідних дій органів міграційної служби, що спрямовані виконати цю вимогу (прохання);

- необґрунтованими є доводи відповідача про те, що нього були відсутні підстави для видачі документів (паспорта) будь-якого зразка, оскільки були відсутні дані особи, відсутні необхідні документи. Це є невірним, оскільки дитина додавала до заяви дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см, свідоцтво про народження і сама заява свідчить про надання про свою особу, а тому в органів міграційної служби був і є обов`язок при наданні цих документів оформити та видати паспорт громадина України у формі книжечки зразка 1994 року (цей обов`язок, зокрема, встановлений п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 09.04.2019 року до Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області звернулась ОСОБА_5 із заявою про оформлення і видачу їй паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР). У поданій заяві ОСОБА_3 вказала, що має законне право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Малиновський РВ у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» надав позивачеві письмову відповідь на заяву з відповідними роз`ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України;

- у відповіді від 17.04.2019 року Малиновський РВ зазначив, що станом на день звернення позивача всі підрозділи ГУ ДМСУ в Одеській області, у тому числі і Малиновський РВ забезпечений матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки, а тому для оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки в області припинено. Відповідачем зазначено, що заявники зобов`язані отримати паспорт громадянина України, зразок якого затверджений чинним на день звернення законодавством та не можна відмовитись від виконання обов`язку отримання паспорту посилаючись на релігійні переконання, оскільки жодних виключень з цього обов`язку ні Конституція України, ні законодавство – не містять. Водночас роз`яснено про можливість відмовитися від внесення відбитків пальців рук до можливості відмовитися від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що містить у паспорті громадянина України;

- відповідач вважає, що у даному випадку протиправність дій відповідача у даному випадку відсутня, оскільки на підставі письмової заяви ОСОБА_3 за відсутності будь-яких даних особи та за відсутності необхідних документів відповідачі позбавлені можливості видати паспорт громадянина України будь-якого зразка. Відповідно, оцінюючи вимоги позивача про покладення на відповідача обов`язку щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII слід вказати, що оскільки позивачем не подано всіх необхідних документів, відповідно такий обов`язок у даному випадку відсутній;

- враховуючи те, що позивачі не звернулися із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги – оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартка, свідоцтва про народження тощо), то можливо дійти висновку про відсутність бездіяльності відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_3 , так само відсутні підставі щодо зобов`язання відповідачів видати такий паспорт;

- на день звернення ОСОБА_3 із заявою, у ГУ ДМС України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки. Заяву ОСОБА_3 від 09.04.2019 року було розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян» та 17.04.2019 надано відповідь на порушені в заяві питання. Враховуючи викладене, рішення про відмову в оформленні паспорту громадянина України не приймалось та не могло бути прийняте враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразка про отримання паспорта громадянина України позивачі не звертались;

- доводи позивачів щодо дискримінації громадян з боку ГУ ДМС України в Одеській області за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я, нічим не підтверджені та спростовуються.

- ГУ ДМС України в Одеській області не вважає відмову відповідача від надання ОСОБА_3 паспорту у вигляді книжечки, як неспіврозмірне обмеження її свобод на вираження своїх релігійних поглядів та переконань, втручання в особисте та сімейне життя оскільки, держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку;

- стосовно першої ознаки зразкової справи, а саме позивач – фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Враховуючи те, що ОСОБА_3 не звернулась із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги – оформлення та видача паспорта громадина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження тощо), то можливо дійти до висновку про відсутність факту відмови у видачі паспорту у формі книжечки. Заяву ОСОБА_3 було розглянуто Малиновським РВ у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на її заяву з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України. Враховуючи викладене, а ні Малиновським РВ, а ні ГУ ДМС України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки;

- стосовно другої ознаки зразкової справи, а саме відповідач – територіальні органи ДМС України. В адміністративній справі позивачі просять зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях). Враховуючи викладене, обов`язок оформлення та видачі паспорта громадянина України позивач просить покласти саме на Малиновський РВ. Враховуючи той факт, що Малиновський РВ є територіальним підрозділом Головного управління, а не територіальним органом ДМС, адміністративна справа № 420/3236/19 не підпадає під ознаки зразкової справи;

- стосовної другої ознаки зразкової справи, а саме предмет спору – вимоги щодо неправомірної відмови у видач паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Проаналізувавши вказані ознаки можливо дійти до висновку, що вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язані саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних;

- відповідач зазначає, що під час надання відповіді від 17.04.2019 Малиновським РВ не було зазначено, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки саме у зв`язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.18)

ІНФОРМАЦІЯ_3 року неповнолітня ОСОБА_3 , в особі її законних представників: батька – ОСОБА_1 та мати – ОСОБА_2 , звернулась до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою, інд. 5114 вх. № 50 Б (а.с.15-17), в якій просила:

- оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати ОСОБА_3 виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком;

- проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті;

- провести реєстрацію громадянства України – внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

- вести облік щодо ПІБ за раніше встановленими формами – за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних;

- в разі відмовити оформити бланк паспорта у вигляді паспортної книжечки, просимо дати конкретну відмову та повідомити про це письмово.

Відповідно до змісту зазначеної заяви, її подано з таких підстав, зокрема:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню нею шістнадцятирічного віку особисто та безпосередньо звертається до територіального підрозділу ДМС України в Одеській області за місцем свого проживання, із заявою про оформлення їй паспорта громадянина України, та надає всі необхідні документи для цього;

- батьки неповнолітньої, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно ст. 1 чинного Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III, є законним представниками дитини до досягнення особою віку 18 років;

- ОСОБА_3 не має намір оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-1. Та батько не дає згоду на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ID-1;

- крім того, отримання пластикової картки типу ID-1 є правом, а не зобов`язанням, та форма паспорту у вигляді паспортної книжечки не скасовано і є діючою. Існування в Україні єдиного громадянства, підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом, громадяни, які не відмовились від громадянства України повинні дотримуватись вимог чинного законодавства;

- заявник, категорично відмовляється від присвоєння їй будь-яких ідентифікаторів особисті, будь то унікальний номер запису в реєстрі, ІПН, номер облікової картки платника податків, інші ідентифікатори особистості;

- повідомляє, що будь-які цифрові ідентифікатори її особистості, що містяться у реєстрі, та/або автоматизованих інформаційних системах, розміщені там без її згоди, підлягають знищенню як недостовірна інформація;

- заявляє, що вона не надає згоди на обробку її персональних даних на підставі ст. 8 Закону України № 2297-VI від 01.06.2010 року «Про захист персональних даних»;

- заявляє: вона відмовляється від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесених даних про неї до Єдиного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації;

- в зв`язку з вищенаведеним просила забезпечити видачу та функціонування документів, які не містять інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без внесення даних про неї до Єдиного демографічного реєстру, без зняття біометричної інформації;

- просила вести паспортний облік щодо неї за раніше встановленими формами виключно за її ім`ям: прізвищем, ім`ям по батькові (при потребі використовувати інформацію щодо неї з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік народження, місце роботи/навчання/служби), без внесення інформації про неї до Державного реєстру, будь-яких баз даних і реєстрів, без їх обробки та передачі;

- керуючись діючими Актами законодавства, що регулюють дані питання: Конституцією України, Законом України від 18.01.2011 № 2235-III «Про затвердження положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», Законом України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних»;

- батьки – законні представники, та їхня донька, не дали згоду на оформлення їй паспорту у формі пластикової картки та відмовилися від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм, чи електронним чипом. Просили врахувати правову позицію суду з розгляду типової справи. А саме: Великою Палатою Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом ОСОБА_4 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання оформити та видати бланк паспорту у формі паспортної книжечки – прийнято Постанову від 19 вересня 2018 року, яка підтвердила законність вимог громадян України за типовими позовними вимогами такої категорії справ. А саме, прийнятою 19.09.2018 р. Постановою Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18):

- Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року – скасувати та прийняте нове про часткове задоволення позову.

- Визнати протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

- Зобов`язати Коростенський районний відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає (про що зазначено в самій Постанові).

Повний текст Постанови Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зареєстровано та оприлюднено 02.10.2018 р. інформації на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет – http://adm/dp/court.gov/ua.

Також, згідно з цією заявою, заявником до неї додано: дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення бланку паспорту – для територіального підрозділу ДМС; копію свідоцтва про народження.

Листом № 5114/50 Б від 17.04.2019 року (а.с.11-14) Малиновський районний відділ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеської області повідомив гр. ОСОБА_3 , що у Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до змісту вказаного листа, заява ОСОБА_3 щодо отримання паспорта громадянина України у вигляді книжечки розглянута Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, та заявника повідомлено, зокрема, що:

- правовідносини стосовно оформлення та видачі паспорта громадянина України врегулюванні: Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі – Закон); Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі – постанова № 302);

- Закон України № 5492-VI від 20.11.2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи;

- Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування (абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону);

- Єдиний державний демографічний реєстр – це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону);

- паспорт громадянина Україна виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч. 4 ст. 21 Закону);

- відповідно до частини першої статті 13 Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі – документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, з яких паспорт громадянина України;

- згідно частини третьої статті 13 Закону паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія;

- отже, законодавцем чітко визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій;

- разом з тим, частиною четвертою статті 13 Закону особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія;

- відтак, частина четверта статті 13 Закону чітко визначає, які саме дані можуть не вноситись до безконтактного електронного носія;

- пунктом 2 Постанови № 302 зазначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій;

- відповідно до пункту 3 постанови № 302, була передбачена можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки лише до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразка бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється: паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано;

- слід зазначити, що на день звернення (09.04.2019) із заявою, Малиновський РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області забезпечений матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразка бланків якого затверджено постановою № 302;

- відповідно до пп. 1 п. 7 постанови № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюється: особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

- враховуючи вищевикладене, та відповідно до частини другої Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України та не може відмовитись від виконання обов`язку отримання паспорту посилаючись на релігійні переконання;

- у відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- постановою Великої палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) апеляційна скарга Позивача та інших приєднаних, на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 року задоволена частково; рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 р. скасовано та прийнято нове про часткове задоволення позову; визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу УДМС України у Житомирській області у видачі позивачу паспорту громадянина України, затвердженого постановою ВР України від 26.09.1992р. № 2503-XII; зобов`язано відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII; в решті вимог – відмовлено;

- звернуто увагу, що судові рішення про зобов`язання вчинення певних дій є актами індивідуальної дії та стосуються конкретно визначеної особи.

Не погоджуючись з відмовою Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Управління ДМС у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт; зобов`язано Відділ ДМС оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.

Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

20 листопада 2012 року прийнятий Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI (далі - закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону)

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до міграційного органу, заявники просили оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати ОСОБА_3 виключно у вигляді паспортної книжечки.

Разом з тим, у відповіді на заяву відповідач вказав, що у Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Разом з тим, на час звернення позивачів із заявою до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Таким чином, доводи представника відповідача щодо того, що справа № 420/3236/19 за даним позовом не підпадає під ознаки типової є необґрунтованими.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S ІНФОРМАЦІЯ_4 r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Крім вищезазначеного, щодо окремих обґрунтувань відповідача заперечень проти позовних вимог суд вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Так, відповідачем зазначено, що: позивачі не звернулися із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги – оформлення та видача паспорта громадянина України та були відсутності необхідних документів (фотокартка, свідоцтва про народження тощо); зазначення представником відповідача, що на день звернення ОСОБА_3 із заявою, у ГУ ДМС України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки. Заяву ОСОБА_3 від 09.04.2019 року було розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян» та 17.04.2019 надано відповідь на порушені в заяві питання. Враховуючи викладене, рішення про відмову в оформленні паспорту громадянина України не приймалось та не могло бути прийняте враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразка про отримання паспорта громадянина України позивачі не звертались.

Проте, в заяві від 9 квітня 2019 року, адресованій до Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, інд. 5114 вх. № 50 Б, неповнолітня ОСОБА_3 , в особі її законних представників: батька – ОСОБА_1 та мати – ОСОБА_2 просила, зокрема: оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру; видати ОСОБА_3 виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком тощо.

Листом № 5114/50 Б від 17.04.2019 року Малиновський районний відділ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеської області повідомив гр. ОСОБА_3 , що у Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до змісту вказаного листа, заява ОСОБА_3 щодо отримання паспорта громадянина України у вигляді книжечки розглянута Малиновським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області.

Тобто, відповідач розглянув заяву позивача по суті, крім того, в зазначеному листі не має жодного посилання на положення Закону України «Про звернення громадян».

Також, згідно з заявою ОСОБА_3 від 9 квітня 2019 року, заявником до неї додано: дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення бланку паспорту – для територіального підрозділу ДМС; копію свідоцтва про народження.

Отже, вищенаведене обґрунтування відповідача – не відповідає фактичним обставинам справи та спростоване дослідженими вищенаведеними письмовими доказами у справі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про ОСОБА_3 до Єдиного держаного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суду вважає таку позовну вимогу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, при видачі ОСОБА_3 паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення данних особи до Єдиного державного демографічного реєстру та формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі.

На виконання ч. 3 ст. 291 КАС України при здійснені наведених висновків судом також враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржена відмова у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, прийнята відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваної відмови; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця відмова, тому вона є протиправною, відповідно

- виходячи із вищенаведених висновків суду, похідна вимога позивача зобов`язального характеру щодо зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ – підлягає задоволенню,

- в задоволенні решти позовних вимог зобов`язального характеру – слід відмовити.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер і серія паспорта: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер і серія паспорта: НОМЕР_3 560572), в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код юридичної особи: 37811384) в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 23-в, м. Одеса, 65080) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії та утриматись від вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області у видачі ОСОБА_3 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.