Рішення № 84192320, 11.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002662

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, начальника Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк Катерини Казимирівни про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, начальника Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк Катерини Казимирівни про визнання дій протиправними дій начальника Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк Катерини Казимирівни щодо відкриття виконавчого провадження № 59051012 та визнання постанови начальника Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк Катерини Казимирівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 59051012 від 13.05.2019 протиправною та її скасування.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, з`ясовано, що 18.05.2007 Господарським судом Львівської області видано виконавчий лист № 2/378-16/135А з примусового виконання постанови цього ж суду від 08.05.2007 про стягнення з позивача на користь Львівського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованості в сумі 20541,79 грн.

13.05.2019 начальником Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк К.К. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59051012 щодо стягнення з позивача на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області заборгованості в розмірі 20541,79 грн.

Позивач вважає, що таку постанову винесено незаконно, з порушенням норм матеріального права, оскільки виконавчий документ прийнято до виконання через 12 років з моменту видачі виконавчого листа, тобто із пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Відтак, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 31.05.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків такої, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду таких документів: 1) оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 768,40 гривень, за вказаними в мотивувальній частині ухвали реквізитами або належну копію документа, що підтверджує звільнення позивача від сплати судового збору; 2) заяву, у якій привести у відповідність відповідачів та позовні вимоги, які до них заявлені

Ухвалою суду від 25 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 26580 від 25.07.2019), просив позов задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоча про дату судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901825875487 від 31.07.2019.

Відповідач 2 в судове засідання не прибув, надіслав суду відзив на позов (вх. № 26082 від 23.07.2019) в якому проти позову заперечує. Зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документа становить три роки і може перериватися. Також вказав проте, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, суд, в силу ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Суд з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Постановою господарського суду Львівської області від 08.05.2007 у справі № 2/378-16/135А задоволено позов Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення з приватного підприємця Приймака ОСОБА_2 Васильовича заборгованості в сумі 20 514,79 грн.

18 травня 2007 року господарським судом Львівської області у цій справі видано виконавчий лист № 2/378-16/135А.

31.12.2009 та 26.04.2012 виконавчий документ повернуто без виконання на підставі п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

10.12.2018 виконавчий документ повернуто без виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

13 травня 2019 року начальником Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк К.К. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59051012 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області, заборгованості в розмірі 20 541, 79 грн. (двадцять тисяч п`ятсот сорок одна гривня сімдесят дев`ять копійок) за виконавчим листом господарського суду Львівської області від 08.05.2007.

Позивач не погоджуючись із постановою від 13.05.2019 про відкриття виконавчого провадження, ВП № 59051012, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон України №1404-VIII).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Пунктом 2 цієї статті передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання передбачено пунктом 4 цієї статті, а саме у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони пункт п`ятий статті 12 цього Закону).

Судом встановлено, що відповідно до напису на зворотній стороні виконавчого листа (а.с. 67) від 18.07.2007 останній тричі повертався впродовж 2007-2012 років державними виконавцями стягувачу на підставі пункту 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Відповідно до пункту 2 статті 40 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

05 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

В частині 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явленні до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як видно із матеріалів справи, підставою відкриття виконавчого провадження та винесення державним виконавцем відповідної постанови від 13.05.2019 є заява управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області № 06-08—736 від 27.03.2019 року (а.с. 50).

Відповідач вважає строк пред`явлення виконавчого документа не пропущеним з тих підстав, що він переривався і встановлюється з дня його повернення. Оскільки останній раз він був повернений 10.12.2018, то строк пред`явлення виконавчого документа із цієї дати становить три роки.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо строку пред`явлення виконавчого документа, у якому стороною виконавчого провадження є держава або державний орган тривалістю у три роки виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Пунктом 2 цієї статті передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання передбачено пунктом 4 цієї статті, а саме у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Пункт шостий цієї статті передбачає право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи ухвали суду про поновлення стягувачу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також невірно протрактовано статтю 12 щодо строків пред`явлення виконавчих документів, у яких стягувачем є держава або державний орган і який становить три місяці, а не три роки.

Виходячи із дати останнього повернення виконавчого документа – 10.12.2018 – та заяви управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 27.03.2019 (а.с. 50) минуло понад три місяці, відтак стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа.

Суд враховує пояснення представника позивача про припинення юридичної особи - стягувача, які підтверджуються відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 82-85). Отже, станом на момент пред`явлення виконавчого документу до виконання, припинено юридичну особу стягувача, про що 31.07.2017 внесено запис № 14151120029004535 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята державним виконавцем не у межах та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства України, на виконання вимог Закону №1404-VIII.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1 ст. 245 КАС України). При цьому, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, письмовими доказами долученими до матеріалів справи відповідачем не підтверджено обставин, на які вона покликається в обґрунтування позовних вимог, в той час як позивачем доведено неправомірність винесеної постанови від 13.05.2019 про відкриття виконавчого провадження, ВП № 59051012.

З огляду на викладене позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії начальника Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк Катерини Казимирівни щодо відкриття виконавчого провадження № 59051012 протиправними.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Чуприняк Катерини Казимирівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 59051012 від 13 травня 2019 року

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області (81700, м. Жидачів, вул. Б. Лепкого, 19, код ЄДРПОУ 34973455) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2019.

Суддя Качур Р.П.