Рішення № 84191919, 12.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/9429/19

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 4 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 первинно при первинному огляді інвалідності ІІІ групи з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 року №55;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як військовослужбовцю за контрактом одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 первинно при первинному огляді інвалідності ІІІ групи з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, однак відповідач протиправно відмовляє у призначенні такої виплати з підстав, не передбачених законодавством.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

09 серпня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Міністерство оборони України позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що оскільки позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги із пропуском встановленого законодавством граничного дворічного строку після первинного встановлення ступеню втрати працездатності, відповідач правомірно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 29-31).

Крім, того, прохальна частина позовної заяви містить клопотання про залучення до участі у справі Військової частини А3771 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Суд наголошує, що відповідачем в порушення вимог статей 166, 167 КАС України, клопотання про залучення третьої особи не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 КАС України.

Частиною другою статті 49 КАС України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд зазначає, що передумовою залучення до участі у справі третіх осіб є встановлення факту, що рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Частиною другою статті 262 КАС України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у справі було відкрито 16 липня 2019 року, останнім днем на подання клопотання про залучення третьої особи є 16 серпня 2019 року.

Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформлене належним чином та викладене окремим письмовим документом клопотання про залучення третьої особи не подав. Із клопотанням в порядку статті 121 КАС України про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залучення третьої особи, представник відповідача також не звертався.

Крім того, викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 КАС України.

Суд також звертає увагу відповідача, що подальше недотримання суб`єктом владних повноважень норм процесуального законодавства при поданні відзиву на адміністративний позов, інших заяв та клопотань має наслідком застосування судом положень частини другої статті 167 КАС України в частині повернення таких заяв по суті справи та інших клопотань без розгляду.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено та не заперечується сторонами, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військовій частині А3771 Збройних Сил України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки військової частини А3771 від 26 березня 2019 року №117/182 (а.с. 15).

У відповідності до змісту довідки військової частини польова пошта В4673 про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04 березня 2015 року №427, 01 лютого 2015 року під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій області внаслідок мінометного обстрілу з боку незаконних озброєних формувань (НЗФ), ОСОБА_1 отримав вибухову травму, контузію головного мозку, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку.

Травма отримана під час виконання дій, що входять до обов`язків військової служби та не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (а.с. 16).

Постановою госпітальної військово-лікарської комісії військової частини А1065 встановлено, що отримана позивачем травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується змістом копії свідоцтва про хворобу №1714 (а.с. 17-18).

21 квітня 2015 року Закарпатською обласною спеціалізованою психо-неврологічною медико-соціальною комісією позивачу було встановлено 20% ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки МСЕК серії 10 ААА №018328 від 21 квітня 2015 року (а.с. 19)

Встановлено та не заперечується сторонами, що одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням позивачу 20% ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності в сумі 17052 грн була у встановленому порядку виплачена відповідачем.

05 березня 2019 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 18 лютого 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серії 12 ААБ №548100 від 05 березня 2019 року (а.с. 20).

13 березня 2019 року Управлінням соціального захисту населення Боннського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради ОСОБА_1 встановлений статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни серії НОМЕР_1 від 13 березня 2019 року (а.с. 4).

У зв`язку із встановленням з 18 лютого 2019 року ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивач 01 квітня 2019 року звернувся до Міністерства оборони України через Військову частину А3771 про із заявою виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та до заяви додав усі необхідні документи встановлені пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (а.с. 21).

За результатами розгляду документів ОСОБА_1 , пунктом 4 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 року №55 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Також зазначено, що допомога у зв`язку з встановленням 20% втрати працездатності виплачена в сумі 17 052 грн (а.с. 22).

Вважаючи, що відповідачем порушено його конституційне право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п`ятої статті 17 Основного Закону обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено із матеріалів справи, вперше позивачу відсоток втрати працездатності, що надавав право на отримання одноразової грошової допомоги було встановлено з 21 квітня 2015 року.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на 21 квітня 2015 року) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Наведені норми узгоджуються зі змістом пункту 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на 21 квітня 2015 року), відповідно до якого якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до усіх правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Так, обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (абзац 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. При цьому, дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеню втрати працездатності.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення ступеню втрати працездатності позивачеві (квітень 2015 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

Правовідносини щодо первинного встановлення ступеню втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до позивача.

Здійснивши системний аналіз норм Закону №2011-XII та Порядку №975 у редакції, чинній на час первинного встановлення позивачеві ступеню втрати працездатності, суд дійшов висновку, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.

Позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №826/7472/18 (адміністративне провадження №К/9901/66162/18), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 року №55, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 12 вересня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова