Рішення № 84191877, 12.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. справа № 300/1276/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.03.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2019,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206060/2019/00596 від 22.03.2019; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2019/00596 від 22.03.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 09.03.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 6200,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль. Інших додаткових документів, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль, декларант позивача не надав, оскільки всі наявні в нього такі документи були подані митному органу разом з декларацією. Відтак, вважає позивач, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 6200,00 EUR до 9069,50 EUR суттєво порушує права позивача. ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Івано-Франківська митниця ДФС скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.07.2019 (а.с.45-49). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не подано документів, що підтверджує сплату коштів за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. На підставі наведеного посадовою особою митниці 21.03.2019 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь декларант повідомив про неможливість надати запитувані документи, що підтверджують заявлену вартість товару.

Окрім цього, представник Івано-Франківської митниці ДФС вказала, що 22.03.2019 декларант погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019 та подав митну декларацію № UA206010/2019/403186, в якій самостійно зазначив вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, в розмірі 9069,50 EUR за резервним методом. Представник відповідача зазначила, що в товаросупровідних документах та в акті огляду транспортного засобу відсутні відомості про пошкодження автомобіля, що могли б вплинути на його митну вартість. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця ДФС визначила митну вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3 за допомогою програми «Schwacke» в сумі 9069,50 EUR. Таким чином, надані документи до митного оформлення не мають підтвердження сплати саме заявленої вартості. За вказаних обставин відповідачем прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 9069,50 EUR. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

На підставі рахунку-фактури від 09.03.2019 ОСОБА_1 купив в нерезидента - ОСОБА_2 автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску за ціною 6200,00 євро (а.с.14).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тиса Захід» в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206060/2019/403169 від 21.03.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, тип двигуна - дизельний, загальна кількість місць для сидіння 7 (а.с.59).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури від 09.03.2019, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом - ОСОБА_2 , за ціною 6200,00 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура від 09.03.2019 (а.с.13-14); декларація про походження товару № 9000 від 20.03.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/18664 від 14.03.2019 (а.с.30); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 05.07.2013 (а.с.62-63); інші некласифіковані документи від 11.01.2019; копія митної декларації відправлення № 19PL402010Е0294725 від 13.03.2019 (а.с.15-16); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_3 від 10.06.2014 (а.с.32-33); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ НОМЕР_4 від 06.03.2006 (а.с.31).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, оскільки митному органу не було подано документ про сплату коштів в розмірі 6200,00 євро.

Додатково в поясненнях представник відповідача пояснила, що з оцінки відомостей зазначених в електронній митній декларації № 206060/2019/403169 від 21.03.2019 в митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено (а.с.74-77).

Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 21.03.2019 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.58).

На вказане електронне повідомлення декларант повідомив відповідача про неможливість надати інші запитувані документи, що підтверджують заявлену вартість товару (а.с.57).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206060/2019/403169 від 21.03.2019, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2019/00596 від 22.03.2019. Згідно даної Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9069,50". Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.11).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9069,50 EUR (а.с.12).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 206060/2019/403169 від 21.03.2019 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206060/2019/00596 від 22.03.2019; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу змісту частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що поданий декларантом позивача 21.03.2019 до митного оформлення рахунок-фактура від 09.03.2019 за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, єдиною підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, тип двигуна - дизельний.

Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою, та з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури від 09.03.2019, ОСОБА_1 придбав в нерезидента - ОСОБА_2 автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску за ціною 6200,00 євро (а.с.14). Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця - ОСОБА_2 та покупця - ОСОБА_1 , їх особисті підписи. Водночас, рахунок-фактура містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу - марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Також рахунок-фактура від 09.03.2019 містить запис про ціну вказаного автомобіля - 6200,00 євро.

Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Як визначено в частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, в частині 7 цієї статті зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Окрім цього, суд звертає увагу що в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, зазначено, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 23.04.2019 не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В даному випадку, з огляду на зміст поданих документів під час митного оформлення транспортного засобу - марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, обґрунтовані сумніви в представників відповідача могла викликати різниця в ціні вказаного транспортного засобу, яка зазначена в рахунку-фактурі від 09.03.2019, а саме 6200,00 євро, та митній декларації відправлення № 19PL402010Е0294725 від 13.03.2019, а саме 27541,00 злотих (а.с.14-15). В той же час, про наявність такої різниці в ціні транспортного засобу - марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, представники Івано-Франківської митниці ДФС в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019 не зазначили.

Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність банківського платіжного документу, як підставу виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості є безпідставним та доводів позивача не спростовує.

Як встановлено судом зі змісту електронних повідомлень відповідача в процесі консультацій сторін, оскаржених рішень, інших сумнівів у правильності визначеної позивачем митної вартості транспортного засобу, висловлено не було.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були всі передбачені законом документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що на час прийняття оскаржених рішень у відповідача не було доказів, які б спростовували достовірність поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

Однак, відповідач визначив митну вартість ввезеного позивачем автомобіля за другорядним методом, а саме: резервним. Суд не погоджується з таким рішенням відповідача з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно з частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано доказів. Поданий представником відповідача витяг з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів сформований лише за період з 23.01.2019 року по 22.03.2019 року (а.с.75). Окрім цього, з вказаного витягу не можливо встановити, чи було митним органом враховано умови визначені в підпункті 7.53.8 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, а саме: комплектність, умови догляду, зберігання та використання, відновлення транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

Проаналізувавши рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019 суд вважає його необґрунтованим, оскільки в ньому відсутні: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, і лише міститься загальна оцінка чому інші методи визначення митної вартості не можуть бути застосовані; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано суду розрахунку скоригованої суми митної вартості: 9069,50 євро, вказаної в рішенні про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019, які б давали можливість суду дослідити всі умови, необхідні згідно чинного законодавства для визначення розміру митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу.

Зміст письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' SuperSchwacke.

З огляду на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (надалі - Методика), а також Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11 вересня 2015 року № 689 (надалі - Методичні рекомендації), апеляційний суд зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

На виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Підпунктом 7.53.5 пункту 7.53 Методики визначено, що довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження)

У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія.

Судом встановлено, що відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, згідно перекладу з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "вартість продажу з урахуванням ПДВ 9350,00 EUR" та "вартість придбання з урахуванням ПДВ 7300,00 EUR". Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту "вартість продажу з урахуванням ПДВ 9350,00 EUR", представник відповідача не зазначила.

В даному випадку, згідно письмового пояснення представника позивача від 03.07.2019 податок на додану вартість не включений в загальну вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, вказаної в рахунку-фактурі від 09.03.2019 (а.с.43).

При цьому, суд звертає увагу на статтю 141 Директиви Ради Європейського Союзу 2006/112/EU про спільну систему податку на додану вартість від 28.11.2006, згідно якої кожна Держава-член вживає конкретних заходів до забезпечення нестягнення ПДВ з придбання товарів у межах Співтовариства на їхній території, що здійснюється згідно зі Статтею 40, за дотримання певних умов.

Також суд суд вважає за необхідне вказати на те, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke містить запис "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.

Згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/18664 від 14.03.2019 автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, на час перетину кордону України містив такі пошкодження: царапини лакофарбового покриття (а.с.60).

Будь-яких доказів про врахування відповідачем зазначених пошкоджень наведеного автомобіля під час використання системи управління ризиками з метою визначення митної вартості товару, а також при розрахунку митної вартості за допомогою програмного продукту SuperSchwacke, суду надано не було.

Як зазначено судом вище, витяг SuperSchwacke містить відомості про можливість проведення технічної експертизи. Враховуючи обставини того, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18.

Таким чином, за вказаних обставин та норм права, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Обґрунтовуючи додатково правомірність винесення оскаржених рішення про коригування та картки відмови, представник відповідача у відзиві на позовну заяву звернула увагу суду на наявність розбіжностей в документах стосовно сплаченої вартості за придбаний автомобіль.

Так, в митній декларації країни відправлення вказано фірму декларанта ТОВ "MS Лоджістік". Тому, на думку відповідача, витрати понесені на брокерську винагороду за кордоном мають включатись в заявлену митну вартість автомобіля.

Однак суд звертає увагу на те, що єдиною підставою винесення оскаржених картки відмови та рішення слугувало неподання позивачем платіжних документів, які містять ідентифікуючі ознаки транспортного засобу та підтверджують вартість товару. Суд вважає доводи про невключення позивачем до митної вартості витрат на брокерську винагороду, що зазначені представником відповідача лише у відзиві на позовну заяву, а не під час митного оформлення відповідачем ввезеного позивачем транспортного засобу, не підтверджують правомірність рішень відповідача.

Окрім цього, з огляду на суперечні пояснення обох сторін щодо правового обґрунтування тлумачення норм митного законодавства щодо розуміння поняття "митна вартість" в розрізі оцінки поданих позивачем документів для розмитнення транспортного засобу, зокрема всіх числових складових митної вартості, в суду відсутні докази для ототожнення поняття "митної вартості", сума якої зазначена в рахунку-фактурі та митній декларації, з "вартістю" ("статистичною вартістю"), яка вказана в декларації країни відправлення. Суд вважає що при оцінці цієї обставини, потрібно застосовувати принцип, встановлений частиною 4 статті 3 Митного Кодексу України, відповідно до якого всі розбіжності в трактуванні прав та обов`язків позивача як громадянина, який здійснив переміщення товару через митний кордон України, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь позивача, так і на користь відповідача, рішення повинно прийматися на користь зазначеного громадянина.

Окрім цього, суд також вважає за необхідне звернути увагу на норму частини 2 статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Повідомлення відповідача про витребування додаткових доказів, картка відмови та рішення про коригування митної вартості не містять жодних відомостей щодо вищевказаних розбіжностей, а також вимоги про надання додаткових документів, на підтвердження сплати брокерської винагороди.

Разом з цим, суд зазначає, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зокрема, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості та ціну товару.

Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 17.12.2013 по справі № 21-439а13.

Як встановлено судом, обставини щодо включення позивачем до митної вартості всіх її складових, в тому числі вартості брокерських, транспортних чи інших послуг, не були предметом оцінки відповідача під час митного оформлення автомобіля та не враховані відповідачем в оскаржених рішеннях. Враховуючи наведене, суд не уповноважений переймати на себе повноваження митного органу в частині визначення митної вартості автомобіля.

Отже, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та з порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, а отже, не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі закону.

Щодо доводів представника Івано-Франківської митниці ДФС про те, що 22.03.2019 декларант подав митну декларацію № UA206060/2019/403186 та самостійно зазначив вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель СRAFTER, номер кузова - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, в розмірі 9069,50 EUR, тим самим погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019, а тому відсутній спір між сторонами внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, то суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки сам факт оскарження до суду рішення про коригування митної вартості як акту індивідуальної дії, який прийнятий митним органом до подання вказаної декларації, свідчить про існування спору між сторонами щодо правомірності рішення про коригування митної вартості в стороні збільшення митної вартості транспортного засобу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.03.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2019, належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем подано суду квитанції про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі за № 65 від 11.06.2019 року в розмірі 768,40 грн. (а.с.3), № 66 від 11.06.2019 року в розмірі 768,40 грн. (а.с.4), № 50 від 26.06.2019 року в розмірі 116,74. Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1653,54 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206060/2019/00596 від 22.03.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206060/2019/000534/2 від 22.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39640261, місцезнаходження: вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот пятдесят три) гривні 54 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, ідентифікаційний код - 39640261, вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.