Ухвала суду № 84191497, 20.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

20 серпня 2019 року Справа № 160/5880/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали адміністративного позову Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена (за даними веб-сайту ПАТ "Укрпошта") 20.06.2019р. засобами поштового зв`язку позовна заява Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 04.02.2019р. №40567665.

Справі за даним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи -160/5880/19.

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не відповідав вимогам ст.ст. 122, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.07.2019р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху шляхом надання до суду:

1) письмових пояснень із зазначеннями інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом, зокрема, у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р.

2) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви:

- належного суб`єкта владних повноважень в якості відповідача у даній справі та обґрунтування позовних вимог до цього відповідача;

- повного переліку відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно відповідача (уточненого) та представника позивача, яким подано та підписано позовну заяву;

-відомостей про наявність або відсутність у відповідача офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти;

-змісту позовних вимог із зазначенням належного способу захисту прав позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

3) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;

4) належним чином завірених доказів на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи;

5) належним чином завірених доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 , як особи, якою подано та підписано подану до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву в якості представника Виконавчого комітету Дніпровської міської ради;

6) документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 1921, 00 грн.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху вручена представнику Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - 25.07.2019р., що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про вручення поштової кореспонденції.

08.08.2019р. до суду надійшло направлене засобами поштового зв`язку клопотання на виконання вищевказаної ухвали суду, в якому позивач повідомив про неможливість виконати вимоги цієї ухвали та надати до суду належним чином завірені докази на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи, оскільки, як зауважив заявник, ці докази були надані при першій подачі адміністративного позову та у позивача не залишились, однак наявні у відповідача в матеріалах виконавчого провадження №40567665 в повному обсязі.

Також до даного клопотання позивачем додано:

-позовну заяву у новій редакції (2 примірника), в якій в якості відповідача визначено "Департамент державної виконавчої Міністерства юстиції України" вказано реквізити представника Виконавчого комітету Дніпровської міської ради Ковтуна Д.В. і електронні адреси сторін та уточнено прохальну частину позовної заяви;

-докази на підтвердження повноважень ОСОБА_1 , як особи, якою подано та підписано подану до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву в якості представника Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (копії розпорядження за №2-3/5-рк від 03.05.2018р. та довіреності №7/10-3788 від 21.12.2018р.);

-документ про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 1921, 00 грн. (копія платіжного доручення №1386 від 02.08.2019р. на суму 1921, 00 грн.);

Також на виконання вимог ухвали суду щодо надання позивачем до суду письмових пояснень із зазначеннями інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали Виконавчому комітету Дніпровської міської ради звернутись до суду з адміністративним позовом, зокрема, у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р. заявником було надано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та щодо поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.

В обґрунтування даного клопотання позивач зазначив, що після отримання 13.03.2019р. спірної постанови Виконавчий комітет Дніпровської міської ради 25.03.2019р. звернувся за захистом порушеного права із скаргою на дії органу державної виконавчої служби до Господарського суду Дніпропетровської області, який ухвалою від 26.03.2019р. у справі №28/83-08 відмовив у відкритті провадження за скаргою позивача. Заявник зауважив, що дану ухвалу отримав 03.04.2019р. та оскаржив в апеляційному порядку. 10.06.2019р. Центральний апеляційний господарський суд ухвалив залишити скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Надалі заявник зазначив, що у відповідності до квитанції про відправлення поштової кореспонденції 20.06.2019р. останній у десятиденний строк звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав. З огляду на викладене позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити Виконавчому комітету Дніпровської міської ради пропущений строк на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору №405676665 від 04.02.2019р.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, розгляд вищезазначеного клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

При вирішенні вищезазначеного клопотання, суд виходить з наступного.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.

Згідно із вимогами ч.1 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404-VIII), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч.5 ст.74 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, вищевказаними нормами встановлено спеціальні строки звернення до суду з оскарженням рішення та дій виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Згідно ч.1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови призводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Причина пропуску строку, з позиції суду, є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи Девеер проти Бельгії рішення від 27.02.1980, Голдер проти Сполученого Королівства рішення від 21.02.1975).

Суд також зауважує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Так, додані до позовної заяви матеріали свідчать, що строк звернення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом тривав у період з 14.03.2019р. по 26.03.2019р. (включно).

При цьому, посилання позивача на спробу оскаржити відповідну постанову державного виконавця у Господарському суді Дніпропетровської області та подальше оскарження прийнятої цим ухвали про відмову у відкритті провадежння за скаргою позивача - неможливо вважати істотною обставиною, що перешкоджала Виконавчому комітету Дніпровської міської ради звернутись для звернення за захистом своїх прав безпосередньо до суду належної юрисдикції.

Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем у клопотанні не наведено.

Аналізуючи доводи, викладені в обґрунтування вищезазначеного клопотання, слід зауважити, що відповідні обґрунтування є ідентичними до тих, які були викладені у клопотанні позивача, яке було додано до надісланої засобами поштового зв`язку позовної заяви Виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

Натомість, будь-яких інших доказів чи пояснень, які б свідчили про існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві реалізувати право на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом у вказаний період на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2019р. про залишення позовної заяви без руху - позивач не надав.

Будь-яких інших поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не надано та судом, як і в свою чергу, не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що причини вказані позивачем в вищезазначеному клопотанні є неповажними.

Враховуючи те, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Пономарьов проти України” (№3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що “…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави”.

Отже, судом встановлено факт пропущення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строку звернення до суду із даним позовом, що також не спростовано клопотанням позивача від 12.09.2018р. та клопотанням позивача від 11.10.2018р., поданого на виконання ухвали суду від 13.09.2018р.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Оцінивши зазначені обставини, за відсутності належного обгрунтування заяви щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду та за відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску такого строку, суд доходить висновку про визнання викладених позивачем у клопотанні від 08.08.2019р. підстав пропуску звернення до суду неповажними.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За приписами п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність у суду повноважень на стадії відкриття провадження вирішувати питання про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду або про поважність причин пропущення таких строків, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження поважності не подання даного адміністративного позову в межах строку, визначеного процесуальним законодавством, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Водночас, суд звертає увагу на те, що чинним процесуальним законодавством, в разі пропуску строків звернення до суду, передбачений достатній рівень для забезпечення права особи на суд, який відповідає Верховенству права та є ефективним у реалізації цього права.

Зокрема, приписами частини 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Аналогічні приписи викладені у ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, національним законодавством, в даному випадку Кодексом адміністративного судочинства України, право доступу до суду особі, позов якої залишений без розгляду, не обмежено, навпаки, визначено, що особа вправі звернутися до суду з позовом в загальному порядку, якщо нею буде усунуто підстави, з яких він залишений без розгляду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Визнати підстави пропуску строку звернення до суду із даним позовом, викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку від 08.08.2019р. - неповажними.

У задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку для звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський