Рішення № 84191473, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 160/5096/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/5096/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період роботи з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. в СУ "Авиаспецмонтажналадка" (мовою оригіналу) і призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії від 10.09.2018р. та доданих до неї документів з дати набуття права на пенсію - з вересня 2018 року.

Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/5096/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2019р. відкрито провадження по справі №160/5096/19 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно із статтею 126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №160/5096/19 у спрощеному провадженні з урахуванням положень статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 10.09.2018р. позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач у задоволенні даної заяви відмовив, у зв`язку із відсутністю у неї необхідного страхового стажу роботи, зазначивши, що період роботи позивача з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. в АО «Аєролайт» неможливо зарахувати до страхового стажу, у зв`язку із розбіжностями у написанні імені позивача, яке у відповіді на запит пенсійного органу «ОСОБА_1», а у паспорті громадянина України та трудовій книжці позивача зазначено на російській мові « ОСОБА_1 ». Позивач вважає дії пенсійного органу протиправними, оскільки її страховий стаж підтверджується записами трудової книжки, а також довідкою АО «Аєролайт» від 28.06.2018р. Окрім того, ОСОБА_1 зауважила, що у її трудовій книжці внесено виправлення ім`я « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » згідно даних паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 11.05.1999р.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області аргументована безпідставністю заявлених до суду вимог. Так, відповідач зазначив, що 10.09.2018р. ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо призначення їй пенсії за віком. Водночас, відповідач зауважив, що період роботи позивача з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. в СУ «Авиаспецмонтаж» (мовою оригіналу) неможливо зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у трудовій книжці назва підприємства на печатці при звільненні не простежується, а надана довідка з АО «Аєролайт» за період з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. не завірена належним чином, тому не може бути взята до уваги. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось із запитом до АО «Аєролайт» від 20.09.2018р. №6100/02-03/11 для підтвердження даного періоду роботи. Водночас, у відповіді №1-3204/168 зазначено ім`я « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу), однак у паспорті громадянина України та трудовій книжці позивача зазначено на російській мові « ОСОБА_1 ». З огляду на викладене, як стверджує пенсійний орган, страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 6 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, у зв`язку з чим пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

10.09.2018р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську із заявою про призначення пенсії із відповідними документами.

За результатами розгляду даної заяви та поданих позивачем документів пенсійним органом складено та направлено позивачу лист «Про відмову в призначенні пенсії» за вих. №1324/03-05/19 від 03.12.2018р., в якому зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 6 місяців 25 днів та складається з наступних періодів:

-з 24.08.1977р. по 03.11.1978р. - період роботи позивача на «Войсковая часть №34539»;

-з 13.11.1978р. по 13.08.1979р. - період роботи позивача на ДИСИ;

-з 04.09.1979р. по 10.12.1979р. - період роботи позивача на ДИСИ;

-з 01.01.1992р. по 31.01.2005р. - період роботи позивача на СП АОЗТ «Авиаспецмонтаж»;

-з 22.02.2005р. по 16.02.2006р. - період перебування позивача на обліку у центрі зайнятості;

-з 30.01.2010р. по 25.02.2010р., з 01.11.2010р. по 01.11.2010р., з 01.09.2014р. по 31.07.2018р. - за даними персоніфікованого обліку.

Водночас, у даному листі відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість зарахувати до її страхового стажу період роботи з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. в СУ «Авиаспецмонтажналадка», у зв`язку з тим, що в трудовій книжці назва підприємства на печатці при звільненні не простежується, а надана довідка з АО «Аєролайт» не завірена належним чином.

При цьому, відповідач у даному листі зауважив, що у відповіді на запит пенсійного органу АО «Аєролайт» надано лист від 20.09.2018р. №6100/02-03-11 на підтвердження даного періоду роботи, в якій зазначено ім`я «ОСОБА_1», що не відповідає даним паспорта позивача, де зазначено « ОСОБА_1 » на російській мові.

З огляду на викладене, пенсійний орган зазначив, що стаж роботи позивача не є достатнім для призначення останній пенсії за віком.

Не погодившись із вищезазначеною позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Такими законами є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Згідно із приписами ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особами, які мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, зокрема, є жінки, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, після досягнення ними 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу не менше 25 років.

У відповідності до ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхування та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно із п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р., за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, зі змісту наданої до суду копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , заповненої російською (переважно) та українською мовами слідує, що у період з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. ОСОБА_1 працювала на різних посадах в Специализованном управлении монтажно-накладочных работ гражданской авиации «АВИАСПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА», яке надалі було реорганізовано в «Трест «АВИАСПЕЦМОНТАЖ» ГА» та у подальшому в «Открытое акционерное общество «АЭРОЛАЙТ», найменуванням якого на момент виникнення спірних правовідносин є «Акционерное общество «АЭРОЛАЙТ», що також відповідає відомостям наданої позивачем до суду копії довідки АО «АЭРОЛАЙТ» від 28.06.2018р.

Крім того, як вбачається зі змісту листа пенсійного органу за вих. №1324/03-05/19 від 03.12.2018р. останній звертався із запитом до АО «АЭРОЛАЙТ» з метою підтвердження відповідних періодів роботи позивача і єдиною обставиною, яка викликала у відповідача сумнів є те, що в отриманій пенсійним органом відповіді зазначено ім`я «ОСОБА_1» (мовою оригіналу листа АО «АЭРОЛАЙТ» за вих. №1-3204/168 від 22.10.2018р.), в той час як у паспорті позивача зазначено « ОСОБА_1 » (російською мовою).

З цього приводу слід зауважити, що на першій сторінці вказаної трудової книжки міститься відмітка про виправлення імені власника книжки із «ОСОБА_1» на « ОСОБА_1 », яке зумовлено отриманням позивачем паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 11.05.1999р., що свідчить про те, що на момент роботи у вищезазначеному підприємстві (зокрема, у період з 22.12.1980р. по 31.12.1991р.) у трудовій книжці позивача та наказах, складених щодо останньої в графі «ім`я» використовувалось «ОСОБА_1».

При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин та не заперечується достовірність записів у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Водночас, щодо тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про неналежну якість печатки у трудовій книжці позивача, якою завірені записи щодо звільнення останньої, суд зазначає наступне

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110 - усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з наведеного слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, що виключає тягар вини з боку позивача за неналежну якість відбитку печатки у трудовій книжці, у зв`язку з чим зазначена обставина не може позбавити її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії.

Отже, надаючи оцінку оскаржуваним діям пенсійного органу, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваних дій у вигляді відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд виходить з того, що соціальний захист гарантований кожному громадянину України Конституцією України і не може бути ніким обмежений. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак, суд приходить до переконання, що пенсію позивачу слід призначити з дати набуття ОСОБА_1 права на пенсію, а саме: 24.09.2018р.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією за №0.0.1371045280.1 від 03.06.2019р. (дата валютування - 04.06.2019р.) на суму 768, 40 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768, 40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі №160/5096/19 (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області).

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; Р8НОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), відображену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №1321/03-05/19 від 03.12.2018р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 22.12.1980р. по 31.12.1991р. в СУ «Авиаспецмонтажналадка» (мовою оригіналу) і призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії від 10.09.2018р. та доданих до неї документів з дати набуття ОСОБА_1 права на пенсію - у вересні 2018р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський