Рішення № 84191461, 11.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2407/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - відповідач, Луцьке ОУПфУ, Управління) про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії по віку з квітня 2017 на підставі витягу з протоколу №18 від 17.05.2017 Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої суми заборгованості пенсії в розмірі 86737,70 грн та зобов`язання виплатити заборгованість, яка виникла за період з 01.04.2017 по 31.07.2018, в сумі 86737,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з території проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку у Луцькому ОУПфУ та отримує пенсію за віком. На непідконтрольній Україні території у позивача залишились проживати непрацездатні батьки, які внаслідок незадовільного стану здоров`я потребували стороннього догляду, з огляду на що позивач повернувся на територію проведення ООС (на той час АТО) для догляду за батьками. З квітня 2017 відповідач перестав виплачувати пенсію, поновив її виплату лише у серпні 2018, після звернення із заявою від 11.06.2018 про поновлення її виплати. 25.05.2019 відповідач листом повідомив позивача про причини такого припинення, зазначивши, що за результатами верифікації в квітні 2017 виявлено інформацію, яка дає підставу для скасування дії його довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та припинення соціальних виплат. Вказана інформація була передана до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, який скасував дію довідки, а питання припинення соціальних виплат були винесене на розгляд відповідної Комісії. На адресу Луцького ОУПфУ надійшов витяг з протоколу №18 від 17.05.2017 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідно до якого припинено соціальні виплати ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю його за тимчасовим місцем проживання, з огляду на що відповідач призупинив виплату пенсії.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і не обґрунтованими, які порушують його права на отримання пенсії і законні інтереси, як внутрішньо переміщеної особи, з огляду що просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-1а).

В поданому до суду відзиві (а.с.18-21) відповідач позов ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_1 з 01.04.2017 була призупинена виплата пенсії на підставі пунктів 8-12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2017 №365 (далі - Постанова №365) на підставі рішення Комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 17.05.2019 №18 про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Виплату пенсії відновлено з серпня 2018 в розмірі 6271,67 грн, а виплата пенсії за квітень 2017 - липень 2018 року в розмірі 86737,70 грн буде проведена в порядку, встановленому пунктом 15 Постанови №365. Вважає вимоги позивача безпідставними, з огляду на що просить в позові відмовити.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Позивач взятий на облік Департаментом соціального захисту населення Луцької міської ради як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 12.06.2018 №0000555137 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.9).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Луцькому ОУПфУ та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи слідує, що 22.05.2017 в Луцьке ОУПфУ надійшов лист Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 18.05.2017 №11 2-8 4/7045 про направлення витягів з рішення Комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 17.05.2017 №18 про припинення соціальних виплат, відповідно до якого припинено соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам згідно ПКМУ від 08.06.2016 №365, зокрема ОСОБА_1 (а.с.22-23), що в свою чергу стало підставою для призупинення відповідачем з 01.04.2017 виплату пенсії позивачу.

11.06.2018 ОСОБА_1 звернувся в Управління із заявою про поновлення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі (а.с.26).

Виплата пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням Комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 05.07.2018 №25 про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відновлена (а.с.28).

На звернення позивача щодо отримання пенсійної виплати з квітня 2017 по липень 2018 ГУ ПФУ у Волинській області листом від 25.04.2019 №554/Р-04 повідомило ОСОБА_1 про те, що за результатами верифікації в квітні 2017 виявлено інформацію, яка дає підставу для скасування дії його довідки та припинення виплат відповідно до вимог, визначених Законом №1706…. На адресу Луцького ОУПфУ надійшов витяг з протоколу №18 від 17.05.2017 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідно до якого відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю за тимчасовим місцем проживання. Виплата пенсії поновлена на підставі рішення Комісії від 05.07.2018 №25, у зв`язку з чим відновлено нарахування пенсії за віком з 01.06.2018 та розпочато виплату місячного розміру пенсії з 01.08.2018. При цьому позивача повідомлено про те, що відповідно до Постанови №365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.12).

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Волинській області від 26.07.2019 №10945/02-39 (а.с.14) позивач повідомлений про те, що 18.05.2017 до Управління надійшов витяг з протоколу від 17.05.2017 №18 засідання Комісії щодо припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, в зв`язку з відсутністю його за фактичним місцем проживання. На підставі вказаного витягу виплату пенсії йому було призупинено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 йому відновлено нарахування пенсії згідно із заявою від 11.06.2018 на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.06.2018 № 0000555137 та рішення Комісії від 05.07.2018 №25 про поновлення виплати пенсії. Так як, вищезазначене рішення Комісії винесено 05.07.2018 та надійшло до Луцького ОУПфУ у липні 2018 року, розпорядженням від 25.07.2018 відновлено нарахування пенсії за віком та проведено виплату місячного розміру пенсії за серпень 2018 року в тому ж місяці в сумі 6271,67 гривень. Доплата розміру пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 в загальній сумі 86737,70 грн. буде виплачена після встановлення порядку проведення таких виплат (а.с.14).

Крім того, листом від 04.09.2018 №660/Р-04 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що відповідно до п.15 Постанови №365 пенсійна виплата поновлюється з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Так, на виконання вимог даної постанови відновлено нарахування пенсії за віком з 01.06.2018 та проведено виплату місячного розміру пенсії за серпень в тому ж місяці в сумі 6271,67 грн. Виплата за червень, липень буде здійснена після встановленого порядку проведення таких виплат чинним законодавством (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-ІІ) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону №1706-ІІ передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Отже, в силу наведених приписів Закону №1706-ІІ держава України взяла на себе зобов`язання дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, в тому числі і конституційного права на соціальний захист.

Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено порядок здійснення пенсійних виплат, в тому числі підстави призначення, припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з рішення Комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 17.05.2017 №18, позивачу було припинено соціальні виплати як внутрішньо переміщеній особі згідно ПКМУ від 08.06.2016 №365 (а.с.23). При цьому у відзиві відповідач вказує, що призупинив виплату пенсії з 01.04.2017, керуючись пунктами 8-12 Постанови №365, на підставі вказаного рішення Комісії, водночас доказів наявності рішення органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії матеріали справи не містять.

Таким чином, як слідує з матеріалів справи, виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058-IV, а, як зазначено відповідачем, на підставі пунктів 8-12 Постанови №365.

На думку суду, посилання відповідача у свої листах та відзиві на припинення виплати пенсії позивачу у зв`язку зі здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат… пенсій є безпідставними, оскільки Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії.

Отже, як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у рішенні від 03.05.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року №637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою №365 (далі - Порядок призначення), встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Пунктом 1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим Постановою №365 (далі - Порядок здійснення контролю), передбачено, що цей Порядок визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, в силу вимог Порядку здійснення контролю встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є підставою для припинення виплати пенсії.

Разом з тим, суд зауважує, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відтак, відсутність особи за місцем фактичного проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Порядок здійснення контролю є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Таким чином, відповідач діяв всупереч вимог Закону №1058-IV, які визначають перелік підстав для припинення виплати пенсії, та не мав права припиняти виплату пенсії ОСОБА_3

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законом підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії є таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. Припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Вирішуючи даний спір, судом враховуються правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18) стосовно того, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Відповідач у листі від 26.07.2019 20945/02-39 вказує, що доплата пенсії з 01.04.2017 по 31.07.2018 в загальній сумі 86737,70 грн буде виплачена після встановлення порядку проведення таких виплат (а.с.14).

Однак, такий підхід Управління не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованості по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.

Так, згідно з частиною другою статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Взявши на себе обов`язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону №1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність.

Отже, враховуючи вищевикладене, Управління після поновлення виплати пенсії пенсіонеру має виплатити суму пенсії, на яку пенсіонер мав право, за минулий час у порядку, визначеному статтею 46 Закону №1058-IV.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу було припинено лише виплату пенсії, а її нарахування здійснювалось, то, відповідно, відповідач зобов`язаний виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 в загальній сумі 86737,70 грн.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про: визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 на підставі рішення від 17.05.2017 №18; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати нарахованої суми заборгованості пенсії у сумі 86737,70 грн; зобов`язання виплатити заборгованість по пенсії позивачу, яка виникла за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 в сумі 86737,70 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 07.08.2019 №5 (а.с.2).

В силу приписів пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 на підставі рішення Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 17.05.2017 №18 протиправними.

Визнати бездіяльність Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої суми заборгованості пенсії в сумі 86737,70 грн.

Зобов`язати Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, м.Луцьк, пр-т Грушевстького, 1, код ЄДРПОУ 40370530) виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка виникла за період з 01 квітня 2017 по 31 липня 2018, в сумі 86737,70 грн (вісімдесят шість тисяч сімсот тридцять сім) гривень 70 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, м.Луцьк, пр-т Грушевстького, 1, код ЄДРПОУ 40370530) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій