Рішення № 8418996, 05.03.2010, Лохвицький районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2-136 / 2010 р. І М ' Я М У К Р А Ї Н И

05 березня 2010 року Лохвицький районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Г.Б. Савинський

при секретарі - К.М. Бодик

за участю позивача - АТЗТ "Енергополь-Україна"

відповідач - ОСОБА_1

третьої особи 1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лохвиця справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь-Україна" до ОСОБА_1 про розірвання

договору про надання юридичних послуг та визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство закритого типу "Енергополь-Україна" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просить розірвати договір про надання юридичних послуг та визнати за АТЗТ "Енергополь-Україна" право власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 69,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська)АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав, що відповідач вважає наданий ним юридичний висновок повним, обґрунтованим та достовірним та не визнає за АТЗТ "Енергополь-Україна" права власності на вищезазначену квартиру, оскільки вважає, що для закріплення права власності на вищезазначену квартиру позивач та ОСОБА_2 повинні були укласти між собою відповідний договір та зареєструвати право власності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1993 році при створенні товариства йому було передано право власності на вищезазначену квартиру відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Позовну вимогу щодо визнання договору про надання юридичних послуг від 12.11.2009 недійсним позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не було досліджено всієї сукупності правових норм, що регулюють спірне питання, відповідь на поставлене запитання обґрунтована відповідачем недостатньо та, в результаті, ним зроблено хибний висновок про неналежність квартири на праві власності позивачеві.

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійний вимог на предмет спору - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до суду надійшли письмова заява представника третьої особи, в якій зазначено, що ОСОБА_2 підтримує позов.

Представник КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про день і місце розгляду справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.11.2009 між позивачем і відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг, згідно з яким Виконавець (відповідач) зобов'язався надати Замовнику

-2-

(позивачу) визначені цим Договором юридичні послуги, а саме надати правову оцінку факту внесення до статутного капіталу Замовника приміщення, визначеного у пункті 1.2. цього Договору (надалі іменується "послуга"), а Замовник зобов'язується оплатити таку послугу.

20.11.2009 відповідачем підписано і надано позивачеві юридичний висновок, у якому зазначається, що АТЗТ "Енергополь-Україна" не є власником трьохкімнатної квартири загальною площею 69,6 м.кв., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська)АДРЕСА_2, перехід права власності на неї не відбувся, а для отримання права власності на зазначену квартиру АТЗТ "Енергополь-Україна" слід укласти відповідні договори та оформити їх належним чином.

В письмових запереченнях відповідач підтвердив, що не визнає за АТЗТ "Енергополь-Україна" право власності на вищезазначену квартиру та не вбачає підстав для розірвання договору про надання юридичних послуг від 12.11.2009.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що для закріплення права власності на спірну квартиру АТЗТ "Енергополь-Україна" та ОСОБА_2 повинні були укласти між собою відповідний договір та зареєструвати право власності, оскільки таке твердження відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України, чинного на час створення товариства і передачі квартири.

Як вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство закритого типу "Енергополь-Україна" було створено у 1993 році відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 4 Установчого договору про створення та діяльність товариства від 14.10.1993, копія якого міститься в матеріалах справи, засновник ОСОБА_3 ОСОБА_2 зробив внесок у Статутний Фонд ОСОБА_3 у вигляді трьохкімнатної квартири, вартість якої була оцінена у 36600 доларів США. Пунктом 6.2 Статуту ОСОБА_3, копія якого міститься в матеріалах справи, передбачено, що Засновники вносять внески до Статутного Фонду у вигляді будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів та інших матеріальних цінностей в частках та порядку, що визначені Договором про заснування та діяльність ОСОБА_3.

14.10.1993 Актом передачі інвалютних коштів та основних фондів пана ОСОБА_2 в рахунок внеску в Статутний фонд АТ "Енергополь-Україна" в м. Києві, копія якого міститься в матеріалах справи, у зв'язку з укладенням Установчого договору від 14.10.1993 про створення АТ "Енергополь-Україна" в Києві паном ОСОБА_2 було передано позивачу майнові засоби в якості внеску в Статутний фонд, в тому числі трьохкімнатну квартиру в Києві по вул. Червоноармійській, 112.

15.11.1993 ОСОБА_2 направив до Київської міської державної адміністрації Інформаційне повідомлення про іноземну інвестицію в Україні, копія якого міститься в матеріалах справи, з проханням зареєструвати її у встановленому порядку, що відповідало ст. 14 чинного на той час Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 55-93 "Про режим іноземного інвестування". Як вид іноземної інвестиції в Інформаційному повідомленні зазначалася квартира на суму 36600 доларів США.

17.09.2009 засновник ОСОБА_3 ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 заяву, копія якої міститься в матеріалах справи, якою стверджує, що спірна квартира була внесена ним до статутного фонду ОСОБА_3 у відповідності до умов установчого договору про створення та діяльність ОСОБА_3 та зазначає, що жодних матеріальних, фінансових та/або інших претензій до АТЗТ "Енергополь-Україна" він не має.

На даний час Квартира обліковується на балансі ОСОБА_3, про свідчить довідка, надана АТЗТ "Енергополь-Україна", копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини 2 статті 66 Господарського кодексу України джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників. Згідно з ч.1 ст. 85 ГК

-3-

України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства " (у редакції, що діяла на момент створення ОСОБА_3) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Відповідно до статті 13 цього ж Закону вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Аналогічна норма також міститься у частині 1 статті 86 ГК України.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 № б/н об'єктами реєстрації вважались будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином суд доходить висновку, що АТЗТ "Енергополь-Україна" в результаті свого заснування та подальшої держаної реєстрації такого товариства, набуло право власності на квартиру загальною площею 69,6 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (ОСОБА_4), 112, кв. 3, яка була внесена до його статутного фонду одним із засновників товариства у порядку, встановленому законодавством чинним на дату здійснення внеску до статутного фонду.

При цьому недооформлення АТЗТ "Енергополь-Україна" права власності на спірну квартиру у КП "Київське міське бюро технічної" інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" після зміни законодавства не може свідчити про відсутність у АТЗТ "Енергополь-Україна" права власності на спірну квартиру.

Стосовно вимоги позивача про розірвання договору про надання юридичних послуг від 12.11.2009, судом встановлено наступне.

Юридичний висновок від 20.11.2009, копія якого міститься в матеріалах справи, містить посилання лише на норми права, чинні на час його складення, і не звертається до законодавства, чинного на час створення товариства. Твердження позивача про необхідність укладення додаткових договорів між АТЗТ "Енергополь-Україна" та ОСОБА_2 не підтверджується вимогами законодавства, оскільки відчуження квартири на користь товариства підтверджується статтею 4 Установчого договору про створення та діяльність товариства від 14.10.1993. Тобто відповідач при підготовці юридичного висновку не повною мірою дослідив законодавство, що регулює питання внесення до статутного капіталу товариства квартири, не обґрунтував твердження про необхідність укладення додаткових договорів між АТЗТ "Енергополь-Україна" та ОСОБА_2, спрямованих на передачу спірної квартири. Внаслідок цього відповідач у юридичному висновку прийшов до хибної позиції, надавши недостовірну оцінку факту внесення до статутного капіталу відповідача спірної квартири.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

-4-

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

У пункту 6.2 договору про надання юридичних послуг від 12.11.2009 сторони домовились, що Замовник має право розірвати цей Договір у випадку, якщо Висновок, наданий Виконавцем, буде неповним, необґрунтованим або недостовірним.

Таким чином суд доходить до висновку, що відповідачем було неналежним чином виконано свої обов'язки за договором про надання юридичних послуг від 12.11.2009, зокрема, надано неповний, необґрунтований та недостовірний юридичний висновок від 20.11.2009, що за домовленістю сторін договору про надання юридичних послуг від 12.11.2009 є підставою для розірвання цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права власності на майно та припинення правовідношення (розірвання договору).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 69,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, ОСОБА_4 (Червоноармійська)АДРЕСА_1, а також вимоги щодо розірвання договору про надання юридичних послуг від 12.11.2009 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору ти витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь-Україна" задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про надання юридичних послуг від 12.11.2009 між ОСОБА_1 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2282 від 29.09.2005, адреса: АДРЕСА_3) та АТЗТ "Енергополь-Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, код ЄДРПОУ 20022334, р/р 26001001300153 в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Києві).

3. Визнати за Акціонерним товариством закритого типу "Енергополь-Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, код ЄДРПОУ 20022334, р/р 26001001300153 в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Києві) право власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 69,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська)АДРЕСА_1.

-5-

4. Зобов'язати комунальне підприємство Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в, код ЄДРПОУ 03359836) визнати та зареєструвати право власності за Акціонерним товариством закритого типу "Енергополь-Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, код ЄДРПОУ 20022334, р/р 26001001300153 в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Києві) на трьохкімнатну квартиру загальною площею 69,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська)АДРЕСА_1.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2282 від 29.09.2005, адреса: АДРЕСА_3) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Енергополь-Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, код ЄДРПОУ 20022334, р/р 26001001300153 в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Києві) судовий збір у розмірі 1700 гривень 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 4 статті 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Г.Б. Савинський

Справа № 5-18/10

Постанова

І М” Я М У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року Лохвицький районний суд Полтавської області

в складі :

головуючого судді - Савинський Г.Б.

при секретарі - Бодик К.М.

за участю прокурора - Катріченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Лохвиця справу за поданням Лохвицької КВІ УДДУ ПВП в Полтавській області від 18.03.2010 року про звільнення від покарання після закінчення іспитового строку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

Встановив:

ОСОБА_5 засуджений вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці 18 березня 2008 року за ст.121 ч.1, ст. 386 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 70,75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком два роки.

ОСОБА_5 в судове засідання з”явився. Заслухавши пояснення представника Лохвицької КВІ УДДУ ПВП в Полтавській області, пояснення ОСОБА_5, думку прокурора про необхідність звільнення ОСОБА_5 від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов”язки, не скоїв нового злочину, не вчинив адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Враховуючи, що за час відбуття покарання ОСОБА_5 скоїв новий злочин, але справу щодо нього 22.12.2009 року було закрито за відсутністю складу злочину , до адміністративної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, покладені на нього вироком суду обов”язки виконав, а також у зв”язку з закінченням іспитового строку, суд рахує доцільним задовільнити подання.

Керуючись ст.ст. 408-1, 411 КПК України суд,

Постановив:

Звільнити від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, засудженого вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці 18 березня 2008 року за ст.121 ч.1, ст. 386 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 70,75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком два роки.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Г.Б, Савинський