Рішення № 84187441, 12.09.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2076/19

Номер провадження 2/521/2061/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року Малиновський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.

при секретарі – Тимофієнко Н.М.,

за участі представника позивача – адвоката Харченка А.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Прилепського І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – малолітнього ОСОБА_3 в особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання заяви про відмову у прийнятті спадщини недійсною, визнання дій нотаріуса незаконними і зобов`язання нотаріуса виключення з заяви тексту про відмову у прийнятті спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2019 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_2 з позовною заявою, у якій просила визнати заяву про прийняття спадщини в частині тверджень про відмову у прийнятті спадщини померлого ОСОБА_4 недійсною, визнати дії державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, який складав заяву про прийняття спадщини від імені ОСОБА_2 незаконними, зобов`язати Приморську державну нотаріальну контору у м. Одеса виключити з тексту заяви про прийняття спадщини підписану ОСОБА_2 відмову у прийнятті спадщини від ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказала, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 . помер її син ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_1 , автомобіль Hyundai Tucson, квартиру по АДРЕСА_3 , гараж АДРЕСА_4 аеропорт АДРЕСА_5 , дачу, розташовану на території Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Через деякий час дружина сина, ОСОБА_1 , наполягала на тому, щоб позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Скориставшись станом позивача, відповідач відвела її до знайомого державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, де нотаріус склала та надала під підпис заяву про прийняття спадщини, яку позивач нічого не читаючи та нічого не підозрюючи, підписала. Позивач, перебувала у відчаї та погано себе почувала та не пам`ятала ПІБ державного нотаріуса. Вона має поганий зір, зверталася за відповідною медичною допомогою, та знаючи що з нею перебуває невістка, та знаючи що нотаріус її знайома підписала заяву. В подальшому позивачу стало відомо, що у нижній частині заяви про прийняття спадщини є припис про відмову від спадщини. Нотаріус не повідомила їй, що не потрібно звертатись з заявою про прийняття спадщини, оскільки вона проживала зі своїм сином. Отже нотаріус, будучи у змові з відповідачем, ввела позивача в оману. ОСОБА_2 вказує, що на підставі ст.ст. 215-217, 225, 230, 233 ЦК України в заяві про прийняття спадщини відомості в частині тексту відмови від прийняття спадщини мають бути визнані недійсними.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Харченко А.В. підтримав зазначені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , яка одночасно є представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – малолітнього ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прилепський І.А. у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказала, що за 2 тижні до смерті ОСОБА_4 у них народився син ОСОБА_3 Відповідач також знаходилась у тяжкому емоційному стані, але займалась доглядом за дитиною та не переймалась спадковим питанням. Саме позивач вмовила її разом звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових прав та роз`яснила, що після смерті сина хоче отримати у спадок лише частку у квартирі АДРЕСА_6 , а інше спадкове майно має залишитися їй та дітям. Відповідач на це погодилась. Раніше досягнутих домовленостей вона не виконала через виниклі труднощі в оформленні спадкових прав. ОСОБА_1 дійсно була у нотаріальній конторі разом з позивачем, коли вона та нотаріус оформлювали відмову від прийняття спадщини. Нотаріусом було роз`яснено сутність та правові наслідки відмови, а також можливість її відкликання. Нотаріус неодноразово запитувала позивача про бажання відмовитися від прийняття спадщини, позивач поводилась впевнено та без будь-яких роздумів. ОСОБА_2 усвідомлювала фактичний зміст свої дій, розуміла їх наслідки, а нотаріус вчинила усі дії, які б свідчили про належне її сприяння здійснення особистого розпорядження позивачем та відповідало її вільному волевиявленню. Нотаріус не складала заяву від імені позивача та не вчиняла жодних нотаріальних дій, а тільки встановила її особу, про що зробила відмітку у заяві, яку позивач підписала.

Представники Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса відзиву на позовну заяву не надали, в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2019 р. клопотання представника позивача – адвоката Харченка А.В. про витребування доказів задоволено, витребувано з Приморської державної нотаріальної контори в м. Одеса належним чином завірену копію спадкової справи № 393/2016, до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.08.2019 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 відмовлено, передано позовну заяву на авторозподіл в загальному порядку, відповідно до правил ст. 33 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записано ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , про що свідчить повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 9)

09.09.2000 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб, внаслідок чого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . (а.с. 82 звор.)

Таким чином, ОСОБА_8 є сином та чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно.

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25104001 від 21.01.2010 р. квартира по АДРЕСА_1 належить на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.06.2009 р. на праві власності ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/3 частині кожному. Право власності зареєстровано за № 363 в книзі 709пр-191. (а.с. 14-15, 89-90)

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 16.05.2008 р. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,105 га, яка розташована на території Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, СТ «Гідравлік-2» СМ «Тилигульський-9», вул. Стамбульська, земельна ділянка № НОМЕР_3 , № 3179. (а.с. 18, 92)

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6846781 від 28.03.2005 р. право власності на Ѕ частку у квартирі по АДРЕСА_3 зареєстровано за № АДРЕСА_7 в книзі 546пр-101 за ОСОБА_4 (а.с. 85)

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 значиться власником автомобіля Hyundai Tucson, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_5 . (а.с. 94)

ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 42 років помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 . (актовий запис № 5846). (а.с. 8, 78)

Після його смерті до Першої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини № 926 від 29.11.2016 р. звернулася дружина ОСОБА_1 , яка повідомили, що інших спадкоємців, крім ОСОБА_2 , немає. (а.с. 77)

23.11.2016 р. з заявою № 927 до Першої одеської державної нотаріальної контори звернулась мати спадкодавця – ОСОБА_2 , у якій довела до відома, що від прийняття спадщини після смерті сина відмовляється на користь дружини померлого – ОСОБА_1 Вказана заява містить відомості про те, що зміст ст. ст. 1268-1270, 1272-1275 ЦК України роз`яснено, особу заявника встановлено, справжність підпису та дієздатність перевірено. (а.с. 77 звор.)

На підставі зазначеного, було зареєстровано спадкову справу №» 393/2016, номер у спадковому реєстрі 59884625. (а.с. 80 звор.)

У зв`язку з ліквідацією Першої одеської державної нотаріальної контори всі спадкові справи передані до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса.

Заповіту після своєї смерті ОСОБА_4 не залишив, тому спадкоємство його майна має здійснюватись за законом.

Відповідно до довідки № 173 від 24.01.2019 р., виданої за підписом начальника та бухгалтера дільниці № 2 КП «ЖКС «Хмельницький» Термовсесянць З.Г ОСОБА_10 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_4 з дня народження 13.04.1974 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13)

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК).

Згідно ч. 1 і 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частина 1 ст. 1270 ЦК України наголошує, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту положень частин 1-3 ст. 202 ЦК України заява про відмову від прийняття спадщини за своєю правовою природою є одностороннім правочином – дією особи, спрямованою на припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 і 5 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Харченко А.В., заявив, що правовими підставами позову про визнання заяви про відмову у прийнятті спадщини недійсною є сукупність положень статей 203 ч.ч. 1-3, 5 і 215, 225, 230, 233 та 236 ЦК України щодо визнання правочину недійсним. Такі різні, іноді несумісні, взаємосуперечливі, правові підстави позову свідчать про те, що сторона позивача не визначилась з конкретною підставою позову.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначені правові підстави недійсності правочину є загальними і конкретизуються в статтях 221-235 ЦК України, а також в статтях, які безпосередньо регулюють конкретні правочини.

Заява про відмову від прийняття спадщини не тільки не суперечить, а й передбачена ЦК, вона не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ОСОБА_11 З ОСОБА_12 мала повну цивільну дієздатність. (ст. 34 ЦК)

Позивач стверджує, що нотаріус склала та надала їй на підпис заяву про прийняття спадщини, яку вона, не читаючи та нічого не підозрюючи, підписала. Вона має поганий зір, зверталася за відповідною медичною допомогою. Ці твердження перевірені судом. Заява про те, що ОСОБА_2 не читала вказану заяву нічим не підтверджено. На підтвердження наявності у неї поганого зору ОСОБА_2 надала Виписку із медичної карти амбулаторного хворого КУ «Міська клінічна лікарня № 1» від 24.01.2019 р. (а.с. 20) В цій Виписці не зазначені строки перебування ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні. Очевидно, що це було одноразове обстеження 24.01.2019 р., яке було здійснено з метою підготовки до позову, який датований 04.02.2019 р. Крім того, в цьому документі маються документально не підтверджені, з посиланням лише на слова ОСОБА_11 З ОСОБА_12 , відомості, що вона погано бачить з 2013 року. Якби ця обставина відповідала дійсності, то ОСОБА_2 мала б відповідну медичну документацію. З тексту заяви про відмову від прийняття спадщини видно, що вона підписана з зазначенням прізвища, імені та по-батькові рівним почерком під відповідною рискою. Тому стороною позивача не надані докази того , що ІНФОРМАЦІЯ_5 р. ОСОБА_2 мала поганий зір. Клопотань про призначення судової медичної експертизи представником позивача не заявлялось.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 під час підписання цієї заяви перебувала у відчаї та погано себе почувала. Правовою підставою цієї обставини позивачем зазначена ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 (далі – Постанова) правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК (на час розгляду справи ст. 105 ЦПК) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК (на час розгляду справи ст. 89 ЦПК).

Клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи стороною позивача не заявлялось.

Немає правового значення посилання позивача на те, що нотаріус не повідомила їй, що не потрібно звертатись з заявою про прийняття спадщини, оскільки вона проживала зі своїм сином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_2 під час вчинення оспорюваного правочину було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Зі змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У п. 20 Постанови вказано, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Як уже зазначалось ОСОБА_11 З ОСОБА_12 оспорює односторонній правочин, який не може бути визнаний недійсним на підставі статті 230 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 23 Постанови правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

ОСОБА_2 вчинила правочин 29.11.2016 р., тобто через 5,5 місяців після смерті її сина. Вона не довела, що відмовилась від спадщини під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Другої сторони в цьому правочині не було. Крім того, твердження ОСОБА_2 про вчинення правочину під зазначеним впливом, суреречить та виключає її інше твердження, що вона підписувала заяву про прийняття спадщини.

Правочин, який вчинила ОСОБА_2 29.11.2016 р. був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.4., 3.10-3.14. Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов`язаний роз`яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України. Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи. До заяви про відкликання поданої заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття застосовуються такі самі правила реєстрації. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 ст. 81 наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нотаріусом зміст ст. ст. 1268-1270, 1272-1275 ЦК України ОСОБА_11 З ОСОБА_12 роз`яснено, особу заявника встановлено, справжність підпису та дієздатність перевірено. Зазначені обставини надають підстави для висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій нотаріуса незаконними і зобов`язання нотаріуса виключення з заяви тексту про відмову у прийнятті спадщини є похідними від позовної вимоги про визнання заяви про відмову у прийнятті спадщини недійсною, у задоволенні якої відмовлено, ця вимога також не підлягає задоволенню.

Судом під час підготовчого судового засідання приймались заходи щодо досягнення між сторонами мирової угоди. З пояснень представників сторін видно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовились між собою, що ОСОБА_2 відмовиться від спадщини на користь ОСОБА_1 , а остання подарує їй 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_6 , яка належала спадкодавцю. Про таку домовленість свідчить та обставина, що ОСОБА_2 у січні 2019 року звернулась з заявою до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, в якій зазначила, що претендує на 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_6 і що між нею та невісткою ОСОБА_1 після деяких домовленостей виникли непорозуміння, які потрібно вирішувати через суд. ( а.с. 24)

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Прилепський І.А. підтвердили готовність ОСОБА_1 реалізувати досягнуту домовленість, але через наявність судової справи нотаріус не вправі вчиняти дії по видачі свідоцтва про право на спадщину.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», § 58, від 10 лютого 2010 року).

На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 за вказаним підставами необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 263-265 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ), Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26, ЄДРПОУ 42511993) про визнання заяви про відмову у прийнятті спадщини недійсною, визнання дій нотаріуса незаконними і зобов`язання нотаріуса виключення з заяви тексту про відмову у прийнятті спадщини, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 13 вересня 2019 року.

С У Д Д Я: