Рішення № 84186532, 10.09.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2019 Справа № 920/426/19м. Суми

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс», м. Кіровоград

до відповідача Приватного підприємства «Куземин-Агро», с. Куземин, Охтирський район, Сумська область

про стягнення 470 937,99 грн.,

суддя Котельницька В.Л.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Справа розглядається у порядку загального позовного провадження

Суть спору: 02.05.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 470937,99 грн. заборгованості (в т.ч. 357431,47 грн. боргу за отриманий товар, 60988,58 грн. пені, 5082,38 грн. 3% річних, 47435,56 грн. 28% річних), за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 31.07.2018 № 330/І, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою від 07.05.2019 суд відкрив провадження у даній справі та призначив підготовче засідання на 18.06.2019.

Від позивача до суду надійшли заяви б/н від 13.06.2019, від 30.07.2019, від 02.09.2019, у яких він повідомив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просив проводити розгляд справи без участі його представника.

Відповідач відзиву на позов не подав, у засідання суду свого повноважного представника не направив, при цьому ухвала суду від 16.08.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, направлена відповідачу, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат вибув».

Розгляд справи по суті розпочато 10.09.2019.

Представники сторін у судове засідання не прибули.

Судом оголошено стислий зміст позовних вимог та досліджено докази, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог.

Судом зазначено про належне повідомлення відповідача про дату і місце розгляду справи та наголошено на неподанні ним відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроресурс» (продавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємством «Куземин-Агро» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 330/1 (надалі договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку на умовах, вказаних у договорі. Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є невід`ємним додатком № 1 до цього договору (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до Специфікації відповідачу був переданий наступний товар: Жатка OROS 8 + HSA кукурудзяна NH CR 9.80 у кількості 1 шт. на загальну суму 33 000,00 євро, еквівалент в гривні на момент підписання Договору 1 033 264,65 грн.; термін постачання до 10.09.2018 за умови виконання п. 2.6, 2.6.1, 9.7 договору; адреса поставки Сумська область, Охтирський район, с. Куземин.

У розділі 2 договору купівлі-продажу № 330/І сторони погодили умови щодо ціни і суми договору та порядку розрахунків. Так, відповідно до п. 2.1 договору його загальна ціна складає згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України еквівалент 33 000,00 (три дцять три тисячі) євро 00 євроцентів у тому числі ПДВ 20%.

Згідно з вимогами чинного законодавства засобом платежу між сторонами зазначено гривню (пункт 2.2).

У пункті 2.3 договору сторони домовились, що для перерахунку вартості товару (ціни договору) в національну валю ту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується середній курс про дажу євро на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно за даними, оприлюдненими на сайті за адресою: www.udinform.com в розділі «Міжбанківський ринок» станом на день, що передує дню зарахування гривень на розрахунковий рахунок Продавця

Середній курс вираховується за формулою:

К1 = Min за період (ASK) + Мах за період (ASK)

2 , де

К1- середній курс продажу валюти (євро) на Міжбанківському ринку України;

Min за період (ASK) - мінімальний середній курс на Міжбанківському ринку України встановленого на день, який передує списанню грошових коштів зазначений на сайті www.udinform.com в розділі «Міжбанківський ринок»;

Мах за період (ASK) - максимальний середній курс на Міжбанківському ринку України встановленого на день, який передує списанню грошових коштів зазначений на сайті www.udinform.com в розділі «Міжбанків ський ринок».

Відповідно до п. 2.4 договору загальна ціна розраховується за формулою: S=Zi/Ki+Z2/K2+……+Zn/Kn,

S-загальна ціна Договору = 33 000,00 євро 00 євроцентів; Zi, Zi Zn - часткова сума оплати у гривні, за рахована на розрахунковий рахунок продавця; Кі, Кг.Кп- курс євро, за даними Інформаційного ресурсу - www.udinform.com в розділі «Міжбанківський ринок» станом на день, що передує дню зарахування гри вень на розрахунковий рахунок Продавця, п - кількість зроблених платежів.

Відповідно до п. 2.5 сторони домовились, що при збільшенні або зменшенні, на момент оплати, встановленого міжбанківського курсу гривні до євро, пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна договору) у гривневому обсязі, і, в даному випадку, немає потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну загальної вартості товару (ціни договору), але незмінною фіксованою величиною залишається су ма еквіваленту загальної ціни договору 33 000,00 (тридцять три тисячі) євро 00 євроцентів, враховую чи ПДВ, за винятком випадків зміни розміру ввізного/вивізного мита та інших обов`язкових платежів, що сплачується при імпорті Товарів в Україну (експорті з країни виробника), а також зміни/встановлення нових податків/зборів з реалізації таких товарів, що матиме прямий вплив на ціну товарів (податку на до дану вартість тощо).

За умовами пункту 2.6 договору купівлі-продажу продавець виставляє рахунок-фактуру на товар, відповідно до якої покупець, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця, оплачує товар у такому порядку:

2.6.1 суму в, національній валюті України (гривня), що є еквівалентом 9 900,00 EUR (дев`ять ти сяч євро 00 євроцентів). Кінцевий термін оплати 02.08.2018.

2.6.2 суму в, національній валюті України (гривня), що є еквівалентом 23 100,00 EUR (двадцять три тисячі сто євро 00 євроцентів). Кінцевий термін оплати 25.10.2018.

Як було встановлено судом, покупець отримав вищезазначений товар згідно з умовами договору, що підтверджується актом прийому передачі № 156 від 06.09.2018.

Однак у порушення умов договору покупцем кошти за отриманий товар було сплачено частково в сумі 700 586,08 грн., що в еквіваленті склало 21 919,19 евро.

Зокрема, відповідачем було здійснено розрахунки за платежем, передбаченим п. 2.6.1 повністю, а за п.2.6.2 - частково, було здійснено 4 платежі:

31.07.2018 (курс 31,31105 грн. за 1 євро.) - 200 000,00грн. /31,3 1105 грн. за 1 євро = 6 387,52 євро;

31.08.2018 (курс 33,0519 грн. за 1 євро) - 100 586,08грн. /33,0519 грн. за 1 євро = 3 043,28 євро;

30.10.2018 (курс 32,1354 грн. за 1 євро) - 300 000,00грн. /32,1354 грн. за 1 євро = 9 335,5 євро;

29.01.2019.(курс 31,71695 грн. за 1 євро) - 100 000,00грн. /31,71695 грн. за 1 євро = 3 152,89 євро.

Таким чином відповідачем сплачено позивачеві у загальній сумі 21 919,19 євро, у зв`язку з чим станом на 15.04.2019 (дату складання позову) сума заборгованості становила 11 080,81 євро (еквівалент в гривні дорівнює 357 431,47 грн., відповідно до п. 2.5 договору станом на 25.10.2018 курс 1 євро = 32,2568 грн.)

28.03.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплати заборгованість за договором.

15.04.2019 позивачем було отримано відповідь на претензію вих. № 19 від 08.04.2019, у якій відповідач борг визнав, але не зазначив конкретної дати погашення заборгованості, в зв`язку з чим позивачем було прийняте рішення про звернення до суду з позовом.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості переданого позивачем товару своєчасно не виконав і необхідну суму грошових коштів у строк, визначений умовами договору, йому не перерахував.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується розмір заборгованості та підстави її виникнення, а також факт визнання боргу відповідачем. Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях та подання суду доказів не скористався.

На підставі досліджених судом доказів суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 357431,47 грн., оскільки вони визнані судом правомірними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60988,58 грн. пені, 5082,38 грн. 3% річних, 47435,56 грн. 28% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу № 330/І від 31.07.2018 у разі невиконання покупцем договірних зобов`язань, вказаних у п.2.6. договору, останній несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням суми основного боргу та періодів прострочення, за наслідком якого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 60636,05 грн. пені за несвоєчасні розрахунки.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, продавець має право застосувати (нарахувати), а покупець зобов`язаний виконати (оплатити) наступний захід правової відповідальності: 28 (двадцять вісім) процентів річних від простроченої суми.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачем за несвоєчасні розрахунки заявлено до стягнення з відповідача як 3% річних у сумі 5082,38 грн. згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і 28% річних у сумі 47435,56 грн., нарахованих відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Враховуючи, що стаття 61 Конституції України забороняє подвійну відповідальність за одне і те саме правопорушення, а умовами укладеного між сторонами у справі договору передбачено інший ніж встановлено статтею 625 ЦК України розмір відсотків річних, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 28 % річних в розмірі 47161,37 грн.. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5082,38 грн. 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі пропорційно розміру задоволених вимог – в сумі 6978,59 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236– 238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Куземин-Агро» (42752, Сумська область, Охтирський район, с. Куземин, вул. Центральна, 24; код ЄДРПОУ 35603928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс» (25014, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 29М; код ЄДРПОУ 31919788) 357431,47 грн. основного боргу, 60636,05 грн. пені, 47161,37 грн. – суму 28 % річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 330/І від 31.07.2018, 6978,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 12.09.2019.

Суддя В.Л. Котельницька