Ухвала суду № 84185966, 04.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.09.2019Справа № 910/5682/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у судовому засіданні справу

За поданням Приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельніченко Олега Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи по виконавчому провадженню № 57476011 у справі за позовом Володимир - Волинського підприємства теплових мереж «ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 19) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНО-ЛУГОВА, будинок 3) простягнення заборгованості у розмірі 44 257 грн. 68 коп.

Приватний виконавець: не з`явився

ВСТАНОВИВ

Володимир-Волинське підприємство теплових мереж «ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості у розмірі 44 257 грн. 68 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року у справі № 910/5682/18 позов Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» задоволений частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ФІНАНС» на користь Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» заборгованість у розмірі 39 081 грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 1 555 грн. 93 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

03.09.2018 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/5682/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року.

02.09.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельніченка Олега Володимировича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи по виконавчому провадженню № 57476011 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5682/18 від 03.09.2018 року - ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 року розгляд заяви подання приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельніченка Олега Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи по виконавчому провадженню № 57476011 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5682/18 від 03.09.2018 року - ОСОБА_3 призначено на 04.09.2019 року.

В судове засідання 04.09.2019 року приватний виконавець виконавчого округу в місті Києві Мельніченко Олег Володимирович не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою від 04.09.2019 року у справі № 910/8130/17.

Оскільки неявка приватного виконавця не є перешкодою для розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи, Суд вважає за можливе розглянути подання за відсутності приватного виконавця.

Суд, дослідивши матеріали подання приватного виконавця, дійшов висновку про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи по виконавчому провадженню № 57476011 з примусового виконання наказу № 910/5682/18 Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року - ОСОБА_3 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст .2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, за приписами п. 19 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження", 19.10.2018 року приватним виконавцем Мельніченком Олегом Володимировичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №57476011, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно.

19.10.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 44 701 грн. 46 коп.

Крім того, 19.10.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 44 701 грн. 46 коп.

Також, 19.10.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 44 701 грн. 46 коп.

22.10.2018 року приватний виконавець звернувся до боржника, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління статистики у м. Києві із Вимогою про надання балансів (звіт про фінансовий стан боржника) за останні два звітні періоди.

Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України № 1043801026 від 22.10.2018 року боржника має 9 відкритих рахунків у банківських установах: ПАТ «Вернум Банк» та АТ «Укргазбанк».

23.10.2018 року приватним виконавцем винесено Постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках ПАТ АТ «Укргазбанк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 44 701 грн. 46 коп.

ПАТ «Вернум Банк» листом № 4.4.3.1.-205-59 від 22.10.2018 року повідомило приватного виконавця, що залишок коштів на рахунку боржника складає 0,00 грн. Крім того, згідно з листом ПАТ «Вернум Банк» № 4.4.3.1.-205-59 від 11.20.2019 року рух коштів по рахунках боржника за період з 01.01.2018 року по 11.01.2019 року відсутній.

Одночасно, згідно з інформацією ПАТ АБ «Укргазбанк» залишок коштів на рахунках боржника станом на 26.10.2018 року становив 37 грн. 32 коп. Разом з тим, повідомив, що на кошти на рахунку боржника було накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. про арешт коштів боржника від 19.10.2018 року.

Крім того, в ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником не зареєстровано рухоме майно, об`єкти інтелектуальної власності та земельні ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у вказаних реєстрах відсутні відомості щодо наявності у боржника права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяження.

Викликом приватного виконавця № 310 від 01.11.2018 року зобов`язано керівника боржника з`явитись до виконавця 21.11.2018 та надати перелік документів згідно вимоги. Конверт з викликом приватного виконавця повернуто на адресу відправника відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

18.12.2018 року за результатами виходу за місцезнаходженням боржника - юридичної особи приватним виконавцем складено акт про відсутність юридичної особи-боржника за адресою місцезнаходження.

04.02.2019 року приватним виконавцем отримано відповідь від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Головного управління державної міграційної служби в місті Києві, відповідно до якої, ОСОБА_3 , 21.05.2013 року був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган, що видав 8089, та 08.08.2016 року був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 8031.

З матеріалів подання вбачається, що Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено державного виконавця перетин керівником боржника державного кордону України, а саме:

- пункт пропуску Бориспіль, 21.12.2018 року виїзд - 23.12.2018 року в`їзд, Київ - Будапешт, Будапешт- Київ.

15.03.2019 року приватним виконавцем отримано відповідь від Головного управління ДФС у місті Києві, якою надано копії балансу боржника за останні два звітні періоди. З наданих на вимогу приватного виконавця звітів вбачається, що за перший квартал 2018 року доход боржника становив 420 тис грн., збиток - 1811,3 тис. грн. Крім того, згідно з відповіддю Головного управління ДФС у місті Києві від 26.03.2019 року боржником не подано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік.

Також, під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікохім» перед боржником у розмірі 1 242 593 грн. 02 коп.

З метою стягнення вказаної заборгованості приватним виконавцем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Глікохім» вимогу від 22.02.2019 року щодо надання інформації стосовно погашення заборгованості перед боржником, надання доказів її часткового або повного погашення ( за наявності) чи проведення оплати.

Згідно з відповіддю ТОВ «Глікохім» від 18.03.2019 року заборгованість перед боржником погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви № 100 від 30.05.2018 року та договору про припинення зустрічних однорідних вимог. На час надання відповіді існувала непогашена заборгованість боржника перет ТОВ «Глікохім» у розмірі 2 111 896 грн. 11 коп.

Викликом приватного виконавця № 578 від 21.05.2019 року вдруге зобов`язано керівника боржника з`явитись до виконавця 05.06.2019 року та надати перелік документів згідно вимоги. В той же час, конверт з викликом приватного виконавця, що був направлений на адресу юридичної особи, повернуто на адресу відправника відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання. Доказів направлення вимоги на адресу керівника боржника до матеріалів подання приватним виконавцем не надано.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, з огляду на наведене вище, враховуючи відсутність доказів на підтвердження отримання керівником боржника виклику та свідомого ухиляння від плати боргу на користь Стягувача за наявності активної господарської діяльності та отримання від неї прибутку, Суд вважає, така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», матеріалами справи не підтверджується.

Саме лише перетинання кордону керівником боржника, що за твердженням приватного виконавця може свідчити про наявність майнових активів без належних та допустимих доказів в розумінні ст. 73, 76 - 79 ГПК України, як самостійна підстава для застосування обмежень щодо виїзду за кордон, також не може визнаватися належним обґрунтуванням для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки не підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до керівника боржника - юридичної особи такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов`язкових умов для вжиття таких заходів. А тому Суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи.

Керуючись статтями 234, 337 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 18 та 19 Закону України «Про виконавче провадження», Господарський суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельніченка Олега Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Фінанс» ОСОБА_3 за наказом Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року у справі № 910/5682/18 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 04 вересня 2019 року

Суддя О.В. Чинчин