Рішення № 84185948, 12.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/8882/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8882/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

08 липня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (позивач) надійшла позовна заява №430-121602 від 07.06.2019 року до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» (відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в сумі 50910,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору страхування № 1602110 серії PKS від 16.11.2016 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання відповідачем свого обов`язку щодо утримання автомобільної дороги в належному стані, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі суми страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

18.07.2019 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зобов`язання позивача надіслати позов та додатки до нього та про встановлення іншого строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 року клопотання відповідача було задоволено частково в частині продовження строку для подачі відзиву на позов.

25.07.2019 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зобов`язання позивача надіслати позов та додатки до нього та про встановлення іншого строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 року в задоволенні клопотання відповідача було відмовлено.

08.08.2019 року відповідач надав суду відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:

- позивачем не доведено належності відповідачу об`єкту (автомобільної дороги), який став причиною дорожньо-транспортної пригоди;

- постанова Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2018р. у справі №758/11999/17 не містить адреси скоєння дорожньо-транспортної пригоди; відомостей, що ОСОБА_1 є відповідальною особою за стан вулично-шляхової мережі; висновків щодо наявності вини ОСОБА_1 ;

- технічний огляд пошкодженого транспортного засобу було здійснено без участі представника відповідача.

20.08.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2016 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) укладено договір страхування № 1602110 серії PKS (надалі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24.06.2017 року в місті Києві по вулиці Сирецькій сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказаний вище транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в місті Києві №3017178609015392 від 19.07.2017 року.

Відповідно до страхового акту №121602 від 21.07.2017 року вартість матеріального збитку та розмір страхового відшкодування за договором встановлені в розмірі 50 910,64 грн.

Позивачем було сплачено страхове відшкодування на виконання умов договору в розмірі 48 573,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12205 від 05.07.2017 року на суму 17 525,74 грн. та № 13310 від 21.07.2017 року на суму 31 047,35 грн., решту погодженої суми страхового відшкодування в розмірі 2337,55 грн. позивачем було зараховано на користь страхувальника в якості частини страхової премії шляхом взаємозаліку.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до винної в заподіянні йому матеріальної шкоди особи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що вину відповідача встановлено не було.

Так, згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.

Відповідальність за Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт передбачена ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів. інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Згідно з ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Стаття 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Правопорушення передбачені ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підпадають під дію ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Діяльність органів патрульної поліції, пов`язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу І Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: - пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; - самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; - пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; - умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; - порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, - залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; - порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано суду копію Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 25.06.2017 року без відповідних замірів та схеми.

Постанова Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі №758/1999/17 також не містить відомостей щодо вини відповідача чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення.

Довідка Управління патрульної поліції у місті Києві від 02.07.2017 року не приймається судом в якості доказу вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки викладені у вказаній довідці обставини не підтверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції в місті Києві №3017178609015392 від 19.07.2017 року та постановою Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі №758/1999/17.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки викладені позивачем обставини про відшкодування шкоди з відповідача не знайшли свого фактичного підтвердження за викладених в позовній заяві обставин.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги не є обґрунтованими.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача не покладаються.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.09.2019р.

Суддя О.В. Котков