Рішення № 84185396, 03.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2523/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Новікової Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення суми боргу в розмірі 2126768грн.87коп., пені в розмірі 292682грн.63коп., 3%річних в розмірі 131990грн.01коп., інфляційної складової в розмірі 580825грн.24коп.

Представники:

від позивача: Стремоухова І.П. довіреність від 01.07.2019р., адвокат;

від відповідача: Скиба О.С. довіреність №159/ПУ/2019 від 27.12.2019р., адвокат;

присутня особа: Голуб О.Є.

Суть спору: Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулось до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 2126768грн.87коп., пені в розмірі 292682грн.63коп., 3%річних в розмірі 131990грн.01коп., інфляційної складової в розмірі 580825грн.24коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг з вересня 2016р. по травень 2017р. за договором про надання послуг водопостачання №89/141-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015р. (в редакції додаткових угод); акти зняття контрольних показань приладів обліку води, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.07.2019р.

Відповідач 08.07.2019р. надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Крім того, 08.07.2019р. відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі №904/2814/19. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що предметом розгляду у справі №904/2814/19 є тлумачення пункту 9.3 договору про надання послуг водопостачання №89/141-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015р. За твердженням відповідача, рішення суду у справі №904/2814/19 вплине на результати розгляду даної справи.

30.07.2019р. в судовому засіданні позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів, зокрема, відповіді на відзив, де позивач зазначає, що заперечення відповідача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також позивач додає листи відповідача, з яких вбачається про його попередню обізнаність про зміни ціни на послуги позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2019р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.08.2019р.

13.08.2019р. до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з аргументами позивача, відповідач зазначив, що позивач не виконав своє зобов`язання за договором та не проінформував належним чином ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про зміну вартості послуг з водопостачання. Невиконання позивачем умов договору відносно інформування ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", на думку відповідача, позбавляє позивача права на нарахування оплати за послугу з водопостачання, застосовуючи тариф інший, ніж передбачений умовами договору.

Оскільки з боку позивача на адресу відповідача не надходила пропозиція про укладання додаткової угоди про зміну п. 3.2 договору в частині зміни вартості послуги з водопостачання, та така додаткова угода не оформлялась, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" вважає, що за період з вересня 2016р. по 11.05.2017р. (період нарахування заборгованості за позовом) вартість послуги з водопостачання змінена не була та складала 3,57грн за 1 куб.м. (без урахування ПДВ).

Зазначене заперечення відповідач підтверджує тим, що в травні 2017р. при зміні постановою НКРЕКП №551 від 26.04.2017р. тарифу з водопостачання на 5,24 за 1 куб.м., між сторонами була підписана додаткова угода про зміну п. 3.2 відносно зміни тарифу.

За твердженням відповідача, ця обставина доводить безпідставність позовних вимог. Адже сторонами не була оформлена додаткова угода про зміну п. 3.2 договору в частині зміни тарифу на послуги водопостачання.

Крім того, у своєму запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач підтримує клопотання про зупинення провадження по справі №904/2523/19 до розгляду справи №904/2914/19 про тлумачення договору.

14.08.2019р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог по справі №904/2523/19 в частині стягнення пені на 292419грн.11коп. до суми у розмірі 263грн.52коп.

Пунктом другим частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог відповідає положенням ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, з урахуванням вказаної заяви предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 2126768грн.87коп., пені в розмірі 263грн.52коп., 3%річних в розмірі 131990грн.01коп. та інфляційної складової в розмірі 580825грн.24коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Також вказаною ухвалою закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2019р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

23.12.2015р. між Державним міжрайонним підприємством водопровідно – каналізаційного господарства "Дніпро – Західний Донбас" (далі – виробник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі – споживач) підписаний договір про надання послуг водопостачання №89/141-ПУ-ПРУВОКС (далі – договір).

Додатковою угодою від 14.06.2016р. сторони змінили найменування споживача з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля". Вказана додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

За умовами вказаного договору виробник зобов`язується надавати споживачу послугу з водопостачання на межах розподілу балансової належності мереж сторін, в обумовленому даним договором порядку, а споживач зобов`язується отримати та оплатити надані послуги з водопостачання.

Згідно пункту 2.5 договору кількість спожитої споживачем води визначається виключно за показниками повірених та установлених у встановленому чинним законодавством порядку, лічильників споживача, що опломбовані сторонами.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуги з централізованого питного водопостачання визначається у порядку, встановленому чинним законодавством України. Оплата послуги з водопостачання здійснюється за тарифом, встановленим стороні уповноваженим державним органом на момент оплати.

Вартість послуги з водопостачання на момент підписання договору складає 03грн.57коп. за один метр кубічний питної води без урахування ПДВ (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі акту зняття показань приладів обліку води.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати отриману питну воду в установлені договором строки та в повному обсязі.

Відповідно до пункту 8.2 договору, його дія триває з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Додатковими угодами №5 від 01.12.2016р., №б/н від 09.03.2017р. та №б/н від 30.06.2017р. сторони продовжили строк дії договору до 31.03.2017р., 30.06.2017р. та 31.12.2017р. відповідно. Вказані додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

На виконання умов договору, позивач протягом періоду з 31.08.2016р. по 11.05.2017р. надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання на 1406545м.куб. Наведене підтверджується актами зняття контрольних показань приладів обліку води, які наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 47-138). Вказані акти підписані сторонами без заперечень.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуги з централізованого питного водопостачання визначається у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Положеннями статті 190 Господарського кодексу України визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

При цьому, державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до статті 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках.

Також Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 5.1 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016р. №364, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.04.2016р. за №643/28773, рішення НКРЕКП щодо встановлених тарифів доводиться до відома споживачів згідно з вимогами Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" визначено, що державні органи, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, забезпечують доступ споживачів до видів інформації, зазначених у пунктах 1, 2, 5-8, 12, 14 частини першої статті 1 цього Закону, шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, у засобах масової інформації.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.07.2016р. №1238, внесено зміни до пункту 25 постанови НКРЕКП від 16.06.2016р. №1141 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення" та встановлено позивачу тариф на послуги з централізованого водопостачання споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 4,83грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 7,73грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Постанову НКРЕКП від 07.07.2016р №1238 доведено до відома широкого кола обсіб, у тому числі відповідача, шляхом публікації у виданні "Офіційний вісник України" від 02.08.2016р. - 2016р., №58, стор. 114, стаття 2017, код акта 82589/2016. Відповідні відомості розміщені на офіційному інтернет сайті Верховної Ради України.

Додатково слід зазначити, що листами відповідача №1/1734 від 23.06.2016р. та №1/2678 від 22.08.2016р., адресованих позивачу, підтверджується обізнаність відповідача про зміну тарифу на послуги з централізованого питного водопостачання.

Наведене спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.

З огляду на наведене, протягом спірного періоду вартість послуги з централізованого питного водопостачання становила 4грн.83коп. за 1куб.м.

Таким чином, вартість послуг з централізованого водопостачання у розмірі 1406545м.куб. становить 8152334грн.82коп. з ПДВ. Відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 6025565грн.95коп. Наведена оплата підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

З огляду на пункт 3.3 договору, відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок з оплати наданих послуг з вересня 2016р. по травень 2017р. у строк до 20.06.2017р. включно.

Враховуючи викладене, на теперішній час залишається несплаченою відповідачем заборгованість з оплати наданих послуг з вересня 2016р. по травень 2017р. за договором про надання послуг водопостачання №89/141-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015р. у розмірі 2126768грн.87коп.

Вказана заборгованість складається із сум боргу за вересень 2016р. у розмірі 235832грн.68коп.; за жовтень 2016р. у розмірі 265681грн.08коп.; за листопад 2016р. у розмірі 252540грн.29коп.; за грудень 2016р. у розмірі 261661грн.44коп.; за січень 2017р. у розмірі 290976грн.84коп.; за лютий 2017р. у розмірі 253432грн.35коп., за березень 2017р. у розмірі 243271грн.23коп.; за квітень 2017р. у розмірі 212814грн.00коп.; за травень 2017р. у розмірі 110558грн.36коп.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2126768грн.87коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач на підставі пункту 3.6 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.12.2017р. по 17.12.2017р. в розмірі 263грн.52коп. за порушення оплати грошових зобов`язань за травень 2017р.

Положеннями пункту 3.6 договору визначено, що за порушення грошового зобов`язання за даним договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення заборгованості.

Відповідно до пункту 9.3 договору за порушення зобов`язань за даним договором сторонами встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З наведеного вбачається, що сторони дійшли згоди встановити позовну давність тривалістю у три роки до вимог, які стосуються порушення зобов`язань за спірним договором.

Порушення грошового зобов`язання з оплати послуг, наданих в травні 2017р., почалось з 21.06.2017р. Період нарахування пені позивачем становить з 15.12.2017р. по 17.12.2017р.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом визначений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Період заявлений позивачем не перевищує шести місяців від дня, коли зобов`язання з оплати послуг, наданих в травні 2017р., мало бути виконане.

Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд відмовляє у клопотанні відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Як вбачається з відмітки Господарського суду Дніпропетровської області на позовній заяві, її було подано до суду 14.06.2019р.

З огляду на збільшену сторонами позовну давність, строк позовної давності щодо стягнення пені за порушення грошового зобов`язання з оплати послуг, наданих в травні 2017р., спливає 21.07.2020р. Таким чином, позивач нарахував та просить стягнути пеню у межах строку позовної давності, визначеної договором.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 263грн.52коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 580825грн.24коп. за загальний період з листопада 2016р. по травень 2019р. та 3% річних в розмірі 131990грн.01коп. за загальний період з 20.10.2016р. по 13.06.2019р.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 580825грн.24коп.

За результатом перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що в ньому допущено помилку.

Позивач починає розраховувати суму 3% річних з 20 числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому, у відповідності до положень пункту 3.3 договору, порушення починається з 21 числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, нарахування 3% річних за порушення грошових зобов`язань вересня 2016р. слід починати з 21.10.2016р.; жовтня 2016р. з 21.11.2016р.; листопада 2016р. з 21.12.2016р.; грудня 2016р. з 21.01.2017р.; січня 2017р. з 21.02.2017р.; лютого 2017р. з 21.03.2017р.; березня 2017р. з 21.04.2017р.; квітня 2017р. з 21.05.2017р.; травня 2017р. з 21.06.2017р.

За результатами зробленого судом розрахунку, 3% річних через несплату суми боргу за загальний період з 21.10.2016р. по 13.06.2019р., становили суму в більшому розмірі ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 131990грн.01коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення суми боргу в розмірі 2126768грн.87коп., пені в розмірі 263грн.52коп., 3%річних в розмірі 131990грн.01коп., інфляційної складової в розмірі 580825грн.24коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код: 00178353; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (ідентифікаційний код: 03564045; місцезнаходження: 52521, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, сел. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28) суму боргу в розмірі 2126768грн.87коп., пеню в розмірі 263грн.52коп., 3%річних в розмірі 131990грн.01коп., інфляційну складову в розмірі 580825грн.24коп. та судовий збір у розмірі 42597грн.71коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 03.09.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.09.2019р.

Суддя Р.Г. Новікова