Рішення № 84185367, 10.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2092/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

За позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м Київ, в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ", м. Дніпро

про зобов`язання укласти договір про відшкодування витрат за послуги зв`язку

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Малишевський О.І.

.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м Київ, в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ", в якому просить зобов`язати ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" укласти договір від 14.02.2019 №49 про відшкодування витрат за послуги зв`язку на умовах, запропонованих позивачем, без врахування протоколу узгодження розбіжностей.

Ухвалою суду від 05.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 18.07.2019р.

Ухвалою суду від 18.07.2019р. розгляд підготовчого засідання відкладено до 28.08.2019р.

24.07.2019р. відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що чинним законодавством України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

08.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій він вказує на наступні обставини. Бюджет м. Маріуполь на 2019 рік було затверджено рішенням Маріупольської міської ради від 18.12.2018 № 7/38-3437 «Про міський бюджет м. Маріуполя на 2019 рік». Йому, як головному розпоряднику коштів, на 2019 рік були доведені планові асигнування за програмою 0813032 «Надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв`язку» в загальному розмірі 650000,00 грн., тобто вказана сума є загальною для надання пільг згідно Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства» та ін. Додатком 6 «Соціальна програма надання пільг за рахунок коштів міського бюджету окремим категоріям громадян та Почесним громадянам міста» рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2019 № 7/39-3520 «Про затвердження соціальних програм, порядків та положень на виконання заходів соціальної спрямованості» визначено надання пільг, зокрема особам з інвалідністю І групи всіх видів захворювання в розмірі 100% абонентної плати та особам з інвалідністю по зору в розмірі 50 % абонентної плати та визначено головного розпорядника коштів з виконання програми - департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, тобто позивача. Оплату вказаних пільг та відповідні правовідносини відображено в договорі від 14.02.2019 №49.

З метою відшкодування наданих послуг підприємством, п. 1.3 договору від 14.02.2019 № 49 була визначена сума договору в розмірі 286698,00 грн., тобто загальна сума, яка доведена позивачу згідно кошторису на 2019 рік (650000,00 грн.).

У зв`язку із здійсненням відшкодування витрат за послуги зв`язку пільговим категоріям громадян позивач наголошує на необхідності укладення договору з відповідачем в його редакції без врахування вимог викладених відповідачем в протоколі узгодження розбіжностей.

У судовому засіданні 28.08.2019р. оголошено перерву до 10.09.2019р.

Ухвалою суду від 28.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2019р.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 10.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу ПАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» (відповідач) департаментом соціального захисту населення Маріуполь ської міської ради (позивач) було направлено для підписання проект договору від 14.02.2019 № 49 про відшкодування витрат за послуги зв`язку (підписаний позивачем) (а.с.11-13).

Стаття 89 Бюджетного кодексу України встановлює обов`язкове фінансування певних видатків, зокрема, з місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Пунктом 34 ч. 1 ст.2 Бюджетного кодексу України визначено поняття «місцеві бюджети» - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Рішенням Маріупольської міської ради від 18.12.2018 № 7/38-3437 «Про міський бюджет м. Маріуполя на 2019 рік» було затверджено бюджет м. Маріуполь на 2019 рік.

Позивачу на 2019 рік були доведені планові асигнування за програмою 0813032 «Надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв`язку» в загальному розмірі 650 000,00 грн. Зазначена сума є загальною для надання пільг згідно Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства».

Рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2019 № 7/39-3520 «Про затвердження соціальних програм, порядків та положень на виконання заходів соціальної спрямованості» визначено надання пільг, зокрема особам з інвалідністю І групи всіх видів захворювання в розмірі 100% абонентної плати та особам з інвалідністю по зору в розмірі 50 % абонентної плати та визначено головного розпорядника коштів з виконання програми - департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, тобто позивача. Оплату вказаних пільг та відповідні правовідносини відображено в договорі від 14.02.2019 №49.

Пунктом 1.3 договору від 14.02.2019 № 49 була визначена сума договору в розмірі 286698,00 грн. Тобто загальна сума, яка доведена позивачу згідно кошторису на 2019 рік (650000,00 грн.) для відшкодування пільг з послуг зв`язку, була розподілена за категоріями отримувачі пільг згідно розмірів, визначених додатком 6 рішення Маріупольської міської ради від 26.02.2019 № 7/39-3520 в межах бюджетних призначень.

Проект договору від 14.02.2019 № 49 було розроблено позивачем на підставі та в межах вище визначених чинних нормативно-правових актів.

Листом № 121250-286 від 15.03.2019 (а.с.19) відповідач повернув на адресу позивача договір, підписаний з його боку, та протокол узгодження розбіжностей, щодо п. 1.2,1.3 розділу 1, пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 п. 2.1 розділу 2, пп. 2.2 розділу 2, розділ 3, п. 4.3 розділу 4, п. 8.1 розділу 8 договору та додатку 1 до договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Таким чином, позивач вважає, що не має законних підстав для фінансування видатків в розмірі більшому ніж це передбачено кошторисом для здійснення саме цієї програми, оскільки у протилежному випадку такі дії будуть порушувати норми Закону України "Про місцеве самоврядування" та Бюджетний кодекс України в частині нецільового використання коштів. Викладені в протоколі узгодження розбіжностей до договору від 14.02.2019 № 49 положення в редакції відповідача, позивач вважає такими, що суперечать вимогам рішення Маріупольської міської ради від 26.02.2019 № 7/39-3520 та відповідно ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У зв`язку із чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ст. 649 ЦКУ визначено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статями 73,74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не надано документальних доказів у підтвердження факту того, що укладання спірного договору є обов`язковим для сторін на підставі приписів Закону або укладеної угоди сторін чи попереднього договору в розумінні ст..73,74 ГПК України.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфер та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Отже, зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відтак, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи позивача про обов`язкову необхідність укладення договору про відшкодування витрат.

Окрім цього, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог законів України.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 906/621/17.

Таким чином, проект договору № 49 від 14.02.2019 р. про відшкодування витрат за послуги зв`язку не заснований на державному замовленні та не є обов`язковим для укладення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити у повному обсязі.

Судовий збір покладається на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.09.2019

Суддя С.П.Панна