Рішення № 84185336, 03.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019м. ДніпроСправа № 904/10347/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Нечепоренко Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус» (м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаь - ОСОБА_1 (м. Дніпро)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (м. Баку, Азербайджанська Республіка)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус» та просить (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у загальному розмірі 4742916,49грн, що становлять заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № CM-SME300/096/2006 від 28 листопада 2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 492,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Терміус» (адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 82Г, код ЄДРПОУ: 41656548), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- ОСОБА_1 не виконані зобов`язання за кредитним договором від 28.11.2006 № CM-SME300/096/2006 в частині повного та своєчасного повернення кредиту;

- з урахуванням договору іпотеки №PM-SME300/096/2006 від 28.11.2006 погашення заборгованості повинно здійснюватись саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки;

- 10.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно умов якого банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором № CM-SME300/096/2006 від 28.11.2006;

- 10.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права та обов`язки за договором іпотеки № РМ-SME300/096/2006 від 28.11.2006;

- 15.11.2017 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було виявлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні відомості про іпотеку нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також відсутня заборона на її відчуження;

- 01.11.2017 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, що є предметом іпотеки, за товариством з обмеженою відповідальністю «Терміус»;

- ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як заставодержатель не надавало згоди на відчуження іпотечного майна та державну реєстрацію припинення іпотеки й заборони відчуження нерухомого майна.

Ухвалою суду від 14.12.2017 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою від 18.01.2018 суд залучив до участі у справі як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач 06.02.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

- рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 визнано недійсним договір іпотеки від 29.11.2007, укладений між третьою особою-1 та позивачем, предметом якого є нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у позивача, як іпотекодержателя, наразі відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки.

Третя особа-1 зазначає, що:

- дана справа підлягає об`єднанню в одне провадження зі справою № 904/10347/17, яка перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області;

- позивачем невірно обраний спосіб захисту;

- право продажу предмета іпотеки належить лише його власнику;

- зобов`язання за кредитним договором виконані належним чином, про що свідчить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпра від 19.10.2016 у справі № 201/872/16-ц, а тому вимоги позивача про повторне стягнення боргу є безпідставними.

Третьою особою-2 письмових пояснень щодо позову не надано.

Ухвалою від 05.03.2018 суд зупинив підготовче провадження по справі до отримання висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 235/3619/15-ц з аналогічних правовідносин.

Ухвалою від 18.10.2018 суд поновив провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 призначено по справі № 904/10347/17 судову будівельно-технічну експертизу.

21.05.2019 з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулась справа з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Позивач звернувся із заявою про розгляд справи без участі його представника.

Сторони та треті особи не забезпечили явку представників у судове засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 03.09.2019 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи-2, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2006 між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір № СМ-SME300/096/2006 щодо надання позичальнику кредиту у сумі 485000 доларів США.

28.11.2006 між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № PM-SME300/096/2006. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна, реєстраційний номер обтяження: 178, реєстраційний номер договору в державному реєстрі - 10792.

10.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» (продавець) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору, а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.

Додатком № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 до визначеного сторонами переліку включено й договір № CM-SME300/096/2006 від 28.11.2006.

Також, 10.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права та обов`язки за договором іпотеки № РМ-SME300/096/2006 від 28.11.2006.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.11.2017 №103794510 за ТОВ «Терміус» 01.11.2017 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки. Підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі майна до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 23.10.2017.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як було зазначено вище, між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № СМ-SME300/096/2006 від 28.11.2006.

ЗАТ «ОТП Банк» виконав своє зобов`язання за кредитним договором №CM-SME300/096/2006 шляхом надання ОСОБА_4 кредиту (грошових коштів) сумі 485000дол США.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Неналежне виконання зобов`язання третьою особою-1 по договору про надання кредиту призвело до виникнення заборгованості.

Встановлено, що 19.10.2016 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська розглянуто спір у справі № 201/872/16-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № СМ-SME300/096/2006 від 28.11.2006, № CL-300/0254/2007 від 23.05.2007 та № ML-301/697/2007 від 29.11.2007. Рішенням суду від 19.10.2016 у вказаній справі задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зі стягненням зокрема з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CM-SME300/096/2006 від 28.11.2006 у розмірі 207204,74 доларів США, що дорівнює 4742916,49 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено факт укладення закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 кредитного договору № СМ-SME300/096/2006 від 28.11.2006, за умовами якого банком було надано у тимчасове користування грошові кошти ОСОБА_4 у сумі 485000,00 доларів США, а також встановлено факт неналежного виконання позичальником - ОСОБА_3 своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 207204,74 доларів США, що дорівнює 4742916,49грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного, суд враховує наведене при вирішенні спору по справі № 904/10347/17.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як було зазначено вище, між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PM-SME300/096/2006 від 28.11.2006.

Відповідно до розділу визначення термінів вказаного договору іпотеки, кредитний договір - кредитний договір № CM-SME300/096/2006, укладений між сторонами від 28.11.2006.

Згідно з п. 2.1 договору іпотеки № PM-SME300/096/2006 іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного із всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

За умовами п. 3.1 договору іпотеки № PM-SME300/096/2006 предметом іпотеки за цим договором є житлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Бабушкінської районної у місті ради від 18.10.2016 на підставі рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті ради №742 від 18.08.2016. Право власності зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 13066099, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1222961 виданим 20.10.2006 комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до п. 3.2 договору іпотеки № PM-SME300/096/2006 предмет іпотеки складається з адміністративної будівлі літ. А-2 поз. 1-19, І загальною площею 492,8 кв.м., ганок-а.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №12424102, виданим комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07.11.2006 загальна вартість предмета іпотеки становить 4936548грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище 10.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» (продавець) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Також, 10.12.2010 між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (фактор), який є правонаступником закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно з п. 1.1 договору про відступлення прав вимоги, у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 між фактором та клієнтом, за яким клієнт передав фактору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, що забезпечені іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, укладеними між клієнтом та боржниками/третіми особами сторони домовились про наступне: 1.1.1 клієнт передає та відступає фактору сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги, за цим договором до фактора переходять всі права клієнта як сторони у зобов`язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності договором.

Згідно з витягом з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, на користь ТОВ «ОТП Факторинг» відступаються права вимоги, зокрема, за договором іпотеки № PM-SME300/096/2006 від 29.11.2007.

Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.11.2017 №103794510 за ТОВ «Терміус» 01.11.2017 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки. Підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі майна до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 23.10.2017.

Отже, відповідач є власником предмета іпотеки, який було відчужено без згоди позивача. Законодавець закріпив можливість звернути стягнення на предмет іпотеки навіть в тому випадку, якщо новий власник нерухомого майна не знав про існування іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З урахуванням договору іпотеки № PM-SME300/096/2006 від 28.11.2006, вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, виходячи з аналізу вище наведених норм законодавства, позивач, як новий іпотекодержатель, може отримати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і у разі переходу права власності на майно, обтяжене іпотекою від іпотекодавця до іншої особи.

Відносно вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та обтяження спірного майна, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 31.10.2018, 30.10.2017 припинено іпотеку номер запису про іпотеку № 23115852, Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотек №4124530 на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 911/1908/21.

Встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №904/10346/17 від 11.12.2018 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус», третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Баку, Азербайджанська Республіка про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено.

У вказаному рішенні зазначено наступне.

Відповідно до інформації Господарського суду Дніпропетровської області у листі № 10-04/201/18 від 12.02.2018, станом на 09.02.2018 в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області не перебувала та не перебуває справа № 911/1908/21, та будь-які процесуальні документи під цим номером судом не приймались, у зв`язку з чим, вказані факти стали підставою для направлення відповідного повідомлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Таким чином, вилучення записів про іпотеку та обтяження спірного нерухомого майна відбулось на підставі підроблених документів, у зв`язку з чим, іпотека спірної будівлі є діючою з моменту вчинення первинного запису, в тому числі, і для нового іпотекодавця - ТОВ «Терміус».

Ззаборгованість за кредитним договором № 28.11.2006 № CM-SME300/096/2006 не погашена, що унеможливлює припинення іпотеки в порядку визначеному ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а тому позивач як новий кредитор та іпотекодержатель, отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №PM-SME300/096/2006 від 28.11.2006, у зв`язку з чим, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначений ним спосіб.

Посилання відповідача на недійсність договору іпотеки є безпідставним.

Відзив на позов ґрунтується на рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 по справі № 412/2602/2012, яким було визнано недійсним договір іпотеки від 29.11.2007, реєстраційний номер договору в державному реєстрі - 15529.

Тобто, договір іпотеки від 29.11.2007, реєстраційний номер договору в державному реєстрі - 15529, який було визнано недійсним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.10.2012, не стосується предмету даного спору. Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки № PM-SME300/096/2006 від 28.11.2006, реєстраційний номер договору в державному реєстрі -10792.

Посилання на те, що договір іпотеки є недійсним, оскільки співвласником будівлі є також і дружина позичальника - ОСОБА_2 , яка не надавала згоди на передачу об`єкту в іпотеку, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

Натомість іпотечний договір ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору відповідачем, шляхом подання зустрічного позову та третіми особами, шляхом звернення із самостійними позовними вимогами, не заявлялись.

В матеріалах справи відсутні докази про визнання договору іпотеки №PM-SME300/096/2006 від 28.11.2006 недійсним у судовому порядку.

Посилання третьої особи-1 на невірно обраний спосіб захисту прав позивачем, суд вважає безпідставним, з урахуванням положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку», а також наступного.

Пунктом 6.4.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Ефективним відновленням прав кредитора є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї із умов надання (отримання) кредиту.

Отже, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав.

Посилання третьої особи-1 на необхідність об`єднання справ №904/10346/17 та 904/10347/17 в одне провадження є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Предметом розгляду справи № 904/10346/17 було звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL-301/483/2007 від 29.11.2007, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007.

Справи № 904/10346/17 та № 904/10347/17 хоча й мають однаковий суб`єктний склад, однак випливають з різних кредитних та іпотечних договорів, стосуються різних предметів іпотеки.

Позовні вимоги за вищевказаними справами не є основними та похідними, а також не пов`язані між собою підставою виникнення та доказами.

Суд не приймає твердження третьої особи-1 щодо погашення суми боргу та подвійного стягнення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 по цивільній справі № 201/872/16-ц вже була визначена сума боргу, з урахуванням платежів, які здійснював ОСОБА_1

Третьою особою-1 не було подано до суду доказів, що підтверджують факт виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 по цивільній справі № 201/872/16-ц про стягнення заборгованості фактично не виконано, то позивач має законне право на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680 м. Київ, вул.. Фізкультури, 28Д, ідентифікаційний код 36789421) у загальному розмірі 4742916,49грн, що становлять заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № CM-SME300/096/2006 від 28 листопада 2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 492,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Терміус» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 82Г, ідентифікаційний код 41656548), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус» (49000 м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 82Г, ідентифікаційний код 41656548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» (03680 м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д, ідентифікаційний код 36789421) 71143,75грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.09.2019.

Суддя В.О. Татарчук