Ухвала суду № 84184434, 11.09.2019, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2039/19

Провадження № 2-о/366/57/19

У Х В А Л А

11 вересня 2019 року суддя Іванківського районного суду Київської області Тетервак Н.А., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюка Д. в інтересах держави в особі територіальної громади Димарської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання спадщини відумерлою,

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюк Д. в інтересах держави в особі територіальної громади Димарської сільської ради Іванківського району Київської області звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

В своїх позовних вимогах заявник просить: визнати відумерлою спадщину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Шевченкове Іванківського району Київської області; Передати територіальній громаді с. Шевченкове в особі Димарської сільської ради Іванківського району Київської області спадкове майно ОСОБА_1 , а саме: право на земельну частку (пай), яке належало їй згідно із сертифікатом серії КВ № 0218699, який зареєстровано за № 217 від 21.01.1997 року, розміром 5.12 в умовних кадастрових гектарах, що рахується у колективній власності КСП «Дружба», без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 1033216 грн.

Звернення до суду саме прокурора мотивовано тим, що не вирішення питання визнання спадщини відумерлою (через бездіяльність посадових осіб Димарської сільської ради) завдає шкоди економічним інтересам територіальної громади с. Шевченкове в особі Димарської сільської ради, в результаті чого цей орган позбавлений права розпоряджатися чи користуватися майном, що унеможливлює надходження грошових коштів до бюджету органу місцевого самоврядування, що і послужило підставою для звернення керівника Броварської прокуратури до суду із зазначеною заявою.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що заява не відповідає вимогам ч.5 ст.175 ЦПК України, а саме: у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що саме в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Жодного документа, який підтверджував би виконання зазначеного обов`язку до заяви не додано. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі територіальної громади Димарської сільської ради, оскільки до матеріалів позову не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення Димарською сільською радою відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції. Димарська сільська рада на даний час існує як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді. Більше того, фактично у заяві прокурора констатується бездіяльність посадових осіб сільської ради, проте, цей орган місцевого самоврядування навіть не зазначено у заяві у якості заінтересованої особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз`яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції» від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції» від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Саме лише посилання у заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та ухвалення рішення по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Законом України від 10.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності з 01.01.2019 року, внесено зміни до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Зокрема, ст. 13, викладена у новій редакції, чітко передбачає, що «невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки». А тому, посилання прокурора, як на підставу звернення до суду, на бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка має наслідком шкоду економічним інтересам територіальної громади (унеможливлення надходження грошових коштів до бюджету органу місцевого самоврядування), нічим не обґрунтовано.

Згідно з частиною 4 статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Враховуючи, що позовна заява підписана заступником керівника прокуратури, а у вступній частині заяви не зазначено його прізвища, імені та по-батькові, то у відповідності до частини 7 статті 177 ЦПК України до неї слід додати відповідні документи, підтверджуючі право підпису.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таке підтвердження має бути викладено позивачем у письмовій заяві та ним підписане.

Також у заяві щодо сплати судового збору прокурор посилається на ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою, однак суд не погоджується з такою позицією, оскільки позивачем не обґрунтовано підстав неможливості суб`єктом, в інтересах якого звернувся прокурор, самостійного здійснення захисту своїх прав. На необхідність сплати судового збору у передбачених законом розмірах у аналогічній справі звергнуто увагу в ухвалі Верховного Суду від 27.04.2018 року ( справа № 2-о-14/11, провадження № 61-17452ск18).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року, що набрав чинності з 01 листопада 2011 року (із змінами), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання заяви у справах окремого провадження юридичною особою – 0,5 розміру прожиткового мінімуму про працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року – 1921 грн.

Оскільки прокурор згідно вимог чинного законодавства не звільняється від сплати судового збору, тому саме прокурором має бути сплачено судовий збір в розмірі 960,50 грн.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху надається заява в новій редакції з її копією та копіями всіх документів, що додаються до неї, відповідно для заінтересованої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Заяву Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюка Д. в інтересах держави в особі територіальної громади Димарської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання спадщини відумерлою, - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків (сплатити судовий збір в сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) - п`ять днів з дня отримання заявником ухвали про залишення заяви без руху.

У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.А. Тетервак