Рішення № 84178668, 10.09.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2019 Справа №607/16889/19

10 вересня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

при секретарі судового засідання Лобач І.В.

з участю представника позивача - адвоката Скиби В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ДПО 18 №499652 від 05 липня 2019 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 125 КУпАП.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 05 липня 2019 року інспектором поліції винесена постанова серії ДПО 18 №499652 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження.

Зокрема, йому ставиться у винну те, що 05 липня 2019 року о 13 год. 20 хв. в с.Плотича Тернопільського району він будучи причетним до ДТП не встановив знаку аварійної зупинки після зіткнення, чим порушив вимогу п.п. 2.10 б ПДР України.

З даною постановою не згідний, оскільки викладені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам справи та не підтвердженні будь-якими доказами. Вказав, що 05 липня 2019 року близько 13 год. 20 хв. потрапив у ДТП, після чого викликав працівників поліції та встановив аварійний знак, виставивши його на проїзній частині дороги на відстані близько 100 метрів від ДТП. Працівники поліції приїхали і почали оформляти матеріали ДТП, жодних зауважень не вказали, лише згодом вручили йому постанову про адміністративне правопорушення та вказали, що це попередження, отже немає ніякого значення. Вказані дії поліцейських є неправомірними, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Враховуючи вищенаведене, просив задовольнити позов.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Вказав, що позов не визнає та просить відмовити у задоволенні. Факт вчинення правопорушення позивачем підтверджується обставинами викладеними у постанові.

Зокрема встановлено, що 05.07.2019 року поблизу с. Плотича, Тернопільського району, позивач керуючи транспортним засобом ВАЗ 21053 д.н.з. НОМЕР_1 будучи причетним до дорожньо - транспортної пригоди (надалі - ДТП) не встановив знаку аварійної зупинки після зіткнення з іншим транспортним засобом чим порушив пункт 2.10 «б» ПДР України та перемістив свій транспортний засіб після зіткнення із іншим транспортним засобом, що в свою чергу призвело до порушення п.2.10 «в» ПДР України.

Згідно п.2.10 «б», 2.10 «в» ПДР України у разі причетності до ДТП водій зобов`язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР України та зобов`язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди. Внаслідок порушення ПДР України, працівниками поліції з дотриманням вимог КУпАП було винесено оскаржувану постанову, роз`яснено права та порядок оскарження.

Позивачем жодним чином не спростовано факт порушення ним вимог п.2.10 в ПДР України.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

В ході дослідження обставин вчиненого правопорушення поліцейським було встановлено особу водія - ним виявився ОСОБА_1 .

У судове засідання позивач не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача - адвокат Скиба В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`вилась, хоча про час та місце був повідомлений належним чином. Попередньо подав відзив на позов та справу просив слухати за їх відсутності.

Судом встановлено, що 05 липня 2019 року поліцейським винесена постанова серії ДПО 18 №499652 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05 липня 2019 року о 13 год. 20 хв. в с.Плотича Тернопільського району позивач будучи причетним до ДТП не встановив знаку аварійної зупинки після зіткнення, чим порушив вимогу п.п. 2.10 б ПДР України та переміщення транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.10 в ПДР.

Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 125 КУпАП встановлено відповідальність, у тому числі, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п.2.10.б Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил.

Згідно з вимогами п.2.10. в ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт порушення позивачем вимог п.2.10 б та п.2.10. в ПДР.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом суду не надав.

Згідно постанови Верховного суду від 26 квітня 2018 року у справі за №338/1/17, суд дійшов висновку, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Крім того, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належним та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

В силу вимог ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належним та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Сама по собі постанова, без інших належних та допустимих доказів, не підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 05 липня 2019 року слід скасувати, а провадженні у справі закрити.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.247, ст.251, 258, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області (вул.Валова, 11 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 40108720) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №499652 від 05 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Тернопільській області, вул.Валова, 11 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 40108720.

Повне рішення складено 10 вересня 2019 року.

ГоловуючаІ. М. Черніцька