Вирок № 84174373, 11.09.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/2681/14-к

1-кп/465/349/19

ВИРОК

Іменем України

11.09.2019 року Франківський районний суд міста Львова у складі:

головуючої-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Галімурка О.І.

за участю прокурора Пришляк Ю.О.

захисника Кука І.В.

представника потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12014140000000121 від 18.02.2014 р. про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Солонка Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше несудимого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого майстром КП "Амарант", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

за участю потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 18 лютого 2014 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Львові по вулиці Науковій у напрямку до вулиці Стрийської, при проїзді її ділянки в районі будинку № 7-Б, порушив вимоги Р 1 п, 1.5; Р 2 п. 2.3 б), д); Р 10 п. 10.1 ; Р 12 п. 12.3 Правил дорожнього руху. Дані порушення виразилися в наступному: ОСОБА_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін під час виконання повороту ліворуч при виїзді із розриву у роздільному газоні на проїзну частину дороги, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді виходу на проїзну частину дороги пішохода ОСОБА_4 справа наліво по ходу його переміщення, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, що призвело до створення аварійної обстановки і, як наслідок, до наїзду на неї.

Внаслідок наїзду, ОСОБА_4 , згідно висновку експерта №163/2014 судово-медичної експертизи від 18 березня 2014 року, отримала відкриту черепно-мозкову травму у вигляді багатоуламкових переломів верхніх стінок обох очниць, лінійного перелому середньої черепної ямки, котрий проходить від лівої скроневої кістки через ділянку турецького сідла в праву середню ямку де сліпо закінчується та перелому потиличної кістки, котрий кругоподібно охоплює великий овальний отвір черепу та продовжується у задню черепну ямку зліва, де й сліпо затухає; темно-вишневих крововиливів в м`які мозкові оболонки обох лобних, тім`яних, правої скроневої ділянок, в ділянці правого мозочка по задньо-нижній поверхні та дифузно на основі головного мозку; крововиливу в ділянці правої півкулі мозочка з частковим розможенням тканини його; крововиливу в м`які тканини потиличної ділянки голови; забійної рани в потиличній ділянці голови зліва, синців на верхніх повіках обох очей, синців на переніссі та на кінчику носа. Вказана черепно-мозкова травма утворилась від контакту з тупими предметами, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Таким чином, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, так як ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та спричинило смерть останньої.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що 18 лютого 2014 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Львові по вулиці Науковій у напрямку до вулиці Стрийської, при проїзді її ділянки в районі будинку № 7-Б, порушив вимоги ПДР, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін під час виконання повороту ліворуч при виїзді із розриву у роздільному газоні на проїзну частину дороги, що призвело до створення аварійної обстановки та, як наслідок, здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_4 , що спричинило останній тяжкі тілесні ушкодження. Після чого відразу викликав швидку допомогу та поліцію. Намагався відшкодувати завдану ним шкоду, однак потерпілі відмовились.Просить вибачення у потерпілих. Зазначив, за вищевикладених обставин вчинення ДТП не бажав, а тим паче вчиняти злочин і за жодних обставин не хотів позбавляти когось життя. Цивільний позов потерпілого вважає завищеним, оскільки вчинив даний злочин з необережності. Просить його суворо не карати та врахувати, що на час вчинення злочину та на даний час на його утриманні є двоє малолітніх дітей. Зазначає, що у відповідності до п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2014 році» він підлягає звільненню від кримінального покарання, оскільки вчинене ним діяння відноситься до тяжкого злочину, вчиненого з необережності. З наведених підстав підлягає звільненню від покарання за ЗУ «Про амністію у 2016», який набрав чинності 07.09.2017 року. У зв`язку із наведеним не заперечує щодо звільнення його від кримінального покарання у зв`язку із амністією.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , його вина підтверджується зібраними по справі наступними доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

Показами потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та представника потерпілого Охмака М.В. наданими в судовому засіданні про те, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми діями вчиним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 КК України, так як ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та спричинило смерть останньої., чим завдав їм непоправної шкоди. Підтримали заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди з «Страхової компанії ВУСО», що складає 99 465,00 грн. та моральної шкоди з ОСОБА_2 , що складає 1 000 000, 00 грн. з підстав наведених в такому.

Висновком експерта №163/2014 судово-медичної експертизи від 18 березня 2014 року, потерпіла отримала відкриту черепно-мозкову травму у вигляді багатоуламкових переломів верхніх стінок обох очниць, лінійного перелому середньої черепної ямки, котрий проходить від лівої скроневої кістки через ділянку турецького сідла в праву середню ямку де сліпо закінчується та перелому потиличної кістки, котрий кругоподібно охоплює великий овальний отвір черепу та продовжується у задню черепну ямку зліва, де й сліпо затухає; темно-вишневих крововиливів в м`які мозкові оболонки обох лобних, тім`яних, правої скроневої ділянок, в ділянці правого мозочка по задньо-нижній поверхні та дифузно на основі головного мозку; крововиливу в ділянці правої півкулі мозочка з частковим розможенням тканини його; крововиливу в м`які тканини потиличної ділянки голови; забійної рани в потиличній ділянці голови зліва, синців на верхніх повіках обох очей, синців на переніссі та на кінчику носа. Вказана черепно-мозкова травма утворилась від контакту з тупими предметами, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті (29-41).

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи №817 від 25.03.2014 року на момент огляду та дослідження, проведених даною експертизою 07.03.2014 року, як система рульового керування, так і робоча гальмова система автомобіля «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_3 СНбули працездатними і могли виконувати свої функції по управлінню, передбачені конструкцією (т.2 а.с. 42-53).

Згідно висновку експерта судової транспортно-трасологічної експертизи №816 від 17.03.2014 року судом встановлено, що наїзд автомобіля «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_4 відбувся в межах проїзної частини вул.Наукової (по напрямку до вул.Стрийської), на відстані не менше 2,7 м від правого краю проїзної частини. Встановити конкретне місце наїзду на проїзній частині автомобіля «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_4 не вдалося можливим з причин відсутності уточнюючої слідової інформації (т.2 а.с. 54-60).

Висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №1296 від 15.04.2014 року стверджено, що в ситуації, що в ситуації, що розглядається водій автомобіля «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 повенен був керуватися вимогами пункту 12.3 ПДР, який зобовязкує водія у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування транспортного засобу при швидкості руху автомобіля 15-20 км/год. З технічної точки зору, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди - наїзду автомобіля «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода - є обставини пов`язані з незастосуванням водієм ОСОБА_2 гальмування автомобіля в момент виникнення небезпеки для руху (т.2 а.с. 133-138).

Постаною про визнання речовим доказом автомобіля «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання на території автостоянки ПП «Програмсервіс», що у м .Львові по вул. Суботівській , 13/А (т.2 а.с.119).

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення наявність на утриманні дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 (т.2 а.с.172.) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (т.2 а.с.173.)

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у вигляді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, 07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016№1810-VIII.

Пунктом 8 ст.1 даного Закону передбачено, що звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

Згідно із ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016№1810-VIII дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин з необережності, будучи батьком двох дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 (т.2 а.с.172.) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (т.2 а.с.173.), тобто він підпадає під перелік осіб, визначених в п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», які звільняються судом від відбування покарання.

При цьому обвинувачений ОСОБА_2 не підпадає під перелік осіб, визначених в ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та в ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР, до яких амністія не застосовується.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

За таких обставин, із врахуванням думки учасників судового провадження на підтримання застосування амністії, суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_2 від призначеного за цим вироком покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України Про амністію у 2016 році від 22.12.2016 року.

За результатами дослідження в судовому засіданні заявленого потерпілим ОСОБА_5 цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди з «Страхової компанії ВУСО», що складає 99 465,00 грн. та моральної шкоди з ОСОБА_2 , що складає 1 000 000, 00 грн. суд приходить до наступних висновків.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 ОСОБА_5 останнім здійснено ряд витрат пов`язаних з похованням та іншими пов`язаними з цим витрати, які надавалися фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 , а також витрати пов`язані з купівлею та встановлення пам`ятника, які надавались фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 , у зв`язку з чим потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 99 465 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та товарними чеками (т.1 а.с.44-52).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 . застрахована в представництві в місті Львові ПрАТ Страхова компанія ВУСО», що стверджується полісом обов`язкового страхування № АС/8860582 від 21 листопада 2013 року (т.2 а.с. 170).

Відповідно до ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілої.

Відтак відбувся страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 відбувся 18 лютого 2014 року внаслідок якої заподіяна шкода життю потерпілої - ОСОБА_4 Тобто настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 згідно полісу № АС/8860582 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Однак, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 №З «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред`явленого обвинувачення. Такі позови заінтересовані особи можуть пред`явити в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому обов`язок Страховика щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди випливає не з обвинувачення, що пред`явлено обвинуваченому, а із договірних зобов`язань про відшкодування шкоди, що виникли на підставі укладеного між Страховиком та Страхувальником договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме договір (поліс) від 21.11.2013 року АС 8860582, за яким Страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхового випадку відшкодувати завдану Страхувальником шкоду третім особам при експлуатації забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже, вимоги Позивача до ПрАТ «СК «ВУСО» не підлягають розгляду в кримінальному проваджені, тому що такі вимоги не випливають із обвинувачення, а засновані на договорі страхування, укладеному між страховиком та страхувальником на користь третьої особи (потерпілого) та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічна позиція викладена в постанові великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року справа №465/4621/16-к.

Окрім матеріальної шкоди внаслідок вчиненого ОСОБА_2 ДТП потерпілому ОСОБА_5 було завдано також і моральну шкоду, яка полягає у спричиненні моральних та фізичних страждань, які негативно позначилися на його житті у зв`язку із смертю ОСОБА_4 .

Як вбачається з висновку №1264 судово-психологічної експертизи від 14.07.2015 року, що досліджувані події в справі є психотравмувальними для потерпілого ОСОБА_5 Зміни в психоемоційному стані підекспертного ОСОБА_5 , що виникли внаслідок досліджуваних судом подій, які були психотравмувальними та викликали псилогічне страждання у підекспертного. Орієнтовно-рекомендована сума компенсації заподіяної ОСОБА_5 моральної шкоди, виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат становить від 27 МЗП до 108 МЗП (розмір мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення судом).

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина 2 ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснення постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» зі змінами, відповідно до яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення,тощо) та з урахуванням інших обставин: зокрема, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначення розміру моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховає перенесені душевні страждання ОСОБА_5 із смертю близької людини, порушення нормального життєвого укладу потерпілого, а також ступінь вини обвинуваченого, із врахуванням також висновку №1264 судово-психологічної експертизи від 14.07.2015 року. Суд вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 300 000, 00 грн. є справедливим.

Витрати, пов`язані із залученням експертів за проведення судової автотехнічної експертизи №817 від 25.03.2014 року - 922, 50 грн.; за проведення транспортно-трасологічної експертизи №816 від 17.03.2014 року - 1045, 50 грн.; за проведення судової автотехнічної експертизи №1296 від 15.04.2014 року 1045, 50 грн., всього 3013, 50 грн. стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави.

Долю речового доказу вирішити відповідності до ч.9 ст.100 КПК України. Речовий доказ автомобіль «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання на території автостоянки ПП «Програмсервіс», що у м .Львові по вул.Суботівській, 13/А - повернути власнику.

Керуючись статтями 22, 23, 1167, 1166, 1187 ЦК України, статтями 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного за цим вироком покарання на підставі п. "в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 300 000 (триста тисяч гривень) грн. заподіяної моральної шкоди.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на залучення експертів пов`язаних із проведенням експертиз на загальну суму 3013 (три тисячі тринадцять гривень) грн. 50 коп. в дохід держави.

Речовий доказ автомобіль «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання на території автостоянки ПП «Програмсервіс», що у м.Львові по вул.Суботівській, 13/А - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя: Мартьянова С.М.