Ухвала суду № 84173349, 11.09.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2060/19

Провадження № 1-кп/333/449/19

УХВАЛА

Іменем України

11 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Дмитрієвої М.М.,

за участю секретаря Здановської К.Ю.,

прокурора Богача С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Сєчина Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Інтернаціональне Ціліноградської області, Казахстан, громадянина України, освіта середньо – спеціальна, холостого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-25 травня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 , ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 16 лютого 2011 року вироком Апеляційного суду Запорізької області в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України вирок скасовано, дії перекваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, на підставі ст.ст. 69, 70 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

-08 лютого 2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на 4 роки, яке поглинуто за вироком Апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2011 року, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

-15 червня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання строком на 3 роки;

-24 грудня 2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

за обвинуваченням у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України

Прокурором Богачем С.О. надано письмове клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою на два місяці у зв`язку з тим, що закінчується двохмісячний строк тримання під вартою обвинуваченого та існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування клопотання зазначено наступне. Прокурор вважає, що встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а також відсутністю стійких соціальних зв`язків; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення з урахуванням отриманих даних, які характеризують ОСОБА_1 , а саме відсутність місця роботи, постійного законного джерела доходу та схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, а також аналізуючи факт скоєного ним даних кримінальних правопорушень.

Крім того, прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, а також відомості про особу обвинуваченого, є ризик того, що останній добровільно не буде дотримуватися умов вказаних запобіжних заходів; особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також враховуючи те, що обвинувачений не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Вказане клопотання підтримано прокурором у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник проти вказаного клопотання заперечували, обвинувачений просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступного.

Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наслідками розгляду питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Вимог клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що останній неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчим суддею було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, який судом було продовжено строком на 60 днів.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого у розслідуванні кримінального правопорушення та розгляду справи у суді (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупністю з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland № 7/03 від 04.05.2006) наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним способом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину (кримінального правопорушення), а також тяжкості ймовірного покарання.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, санкцією яких передбачено покарання до 5 років позбавлення волі.

Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений, будучі обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

При цьому, суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватися від суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

Крім того, суд вважає, що у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.

Згідно пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, останньому інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК України показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо у судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.

Оскільки судовий розгляд наразі ще триває, потерпілі та свідки не допитувалися, то залишається існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є суттєвим.

Те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, як вважає суд, свідчить про можливість останнього, з метою власного збагачення, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто, існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги наявність ризиків, а також беручи до уваги відсутність на даний час даних про те, що з моменту обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу змінились обставини, що враховувалися при обранні, а також відсутність будь - яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості його подальшого тримання під вартою на цей час, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити та продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

Необхідність арешту обвинуваченого, що обмежує його особисту недоторканість, відносно ОСОБА_1 не буде суперечити нормі ст. 5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. Такі обов`язки передбачено в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України, зокрема, в ст. 177 КПК України.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цього клопотання з тих підстав, що не надано доказів на підтвердження стійких соціальних зв`язків і постійного місця проживання обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області Богача С.О. - задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою вважати продовженим строком на 60 днів, а саме до 10 листопада 2019 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Запорізького слідчого ізолятору Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст ухвали складено та оголошено 11 вересня 2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва