Рішення № 84172903, 06.09.2019, Зміївський районний суд Харківської області

621/2512/18

2/621/179/19

РІШЕННЯ

іменем України

06 вересня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

у складі головуючого - судді Овдієнка В. В.

секретар судового засідання - Лацько А. С.

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

представники позивача - Савіхіна А. М., ОСОБА_1 .

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення суми,

у с т а н о в и в:

20.09.2018 від АТ КБ "Приватбанк" надійшла позовна заява до ОСОБА_2 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 12 164 грн 37 коп. за кредитним договором № б/н від 20.07.2007, яка складається з 721 грн 21 коп. - заборгованість за кредитом; 2 174 грн 96 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 212 грн 75 коп. - заборгованості за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина), 555 грн 45 коп. - штраф (процентна складова); судові витрати у розмірі 1 762 грн 00 коп. (а. с. 2-4).

17.01.2019 від АТ КБ "Приватбанк" надійшла уточнена позовна заява до ОСОБА_2 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 17 223 грн 14 коп. за кредитним договором № б/н від 20.07.2007, яка складається з 721 грн 21 коп. - заборгованість за кредитом; 2 174 грн 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 326 грн 97 коп. - заборгованості за пенею (а. с. 150-153).

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.07.2007 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 21 600 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "Приватбанк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем карткових рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, зазначеному в Тарифах, що викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Отже, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в пункті 1.1.3.1.9 Умов та правил.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 26.12.2018 має заборгованість у розмірі 17 223 грн 14 коп., яка складається з: 721 грн 21 коп. - заборгованість за кредитом; 2 174 грн 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 326 грн 97 коп. - заборгованості за пенею.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді даного позову

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.10.2018 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 29.11.2018.

20.11.2018 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позов не визнала, та зазначила наступне:

До позовної заяви позивачем доданий розрахунок станом на 31.12.2015 з якого вбачається, що заборгованість складається з: за кредитом - 2 251 грн 59 коп.; за процентами - 76 грн 63 коп., в тому числі, несплачені проценти на поточну заборгованість - 76 грн 63 коп.; разом - 3 383 грн 67 коп., при цьому неможливо визначитись яким чином позивачем була отримана загальна сума, оскільки сума 2 251 грн 59 коп. + 76 грн 63 коп. становить суму 2 328 грн 22 коп.

З тексту ж позовної заяви вбачається, що заборгованість визначена станом на 03.07.2018 та складає суму 12 164 грн 37 коп.

Таким чином, вважала, що відповідач має надати належний розрахунок заборгованості станом на 03.07.2018.

Крім того, при обчисленні суми заборгованості, вважала, що має бути враховане наступне: 1) пеня має бути зменшена шляхом обмеження її розміру до 50 % суми основної заборгованості, до інших обставин вважала можуть бути віднесені ті обставини, що вона є пенсіонеркою за віком, отримує пенсію, яка є єдиним джерелом її існування, розмір якої становить 1 978 грн 23 коп.; 2) або шляхом застосуванням строку позовної давності в один рік, на застосуванні якого вона має право наполягати.

Вважала, що мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності, визначені у ч. 4 ст. 267 ЦК України.

АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду 20.09.2018.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором кредиту можуть складати період з 20.09.2017 по 03.07.2018.

Штрафи мають бути виключеними.

Розрахунок заборгованості станом 03.07.2018 має бути проведеним на підставі первинних бухгалтерських документів, згідно яких проводилось нарахування та зарахування сум по кредиту.

Позивач має надати докази зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки з 22,8 % до 30 %, потім до 34,80%, а згодом до 43,20% (а. с. 47-48).

29.11.2018 відкладено судовий розгляд.

15.01.2019 від представника позивача Гаренко Н. В. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що 20.07.2007 ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_1 зі стоком дії до 05.2011.

В подальшому картка перевипускалася та відповідач отримав картку № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня 02.2019. Перевипуск картки це лише заміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості позивачем зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку № НОМЕР_2 . Щодо розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не заповідають дійсним обставинам справи.

Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок який додається до позовної заяви складається з двох частин: перша частина розрахунку - є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 31.12.2015; друга частина розрахунку - формується з моменту оновлення форми розрахунку та має ряд переваг: поділ складової заборгованості в залежності від відсоткової ставки, яка діяла на момент використання коштів; більш детальне відображення порядку нарахування відсотків; розмір мінімальної щомісячної суми внеску для погашення заборгованості та інше.

Розмір заборгованості за тілом кредиту в двох частинах розрахунках має розбіжності тому, що в першій частині зазначене тіло кредиту станом на 31.12.2015, а в другій частині зазначене тіло кредиту станом на 03.07.2018.

Оскільки після 31.12.2015 відповідач продовжив користуватися картою як використовувати кредитні кошти, так і погашати заборгованість розмір тіла кредиту станом на 03.07.2018 змінилося, що відображено в другій частині розрахунку заборгованості.

Відносно визначення виду заборгованості з пені чи комісії зазначаємо, що за даним видом кредиту комісія не передбачена та не нараховується, а в даній колонці має місце нарахування тільки пені.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 1,9 % в місяць або 22,8 % на рік. Далі процентна ставка була змінена.

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умовами інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

01.01.2013 відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.01.2013, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 30,0%.

01.01.2014 відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.09.2014, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 34,8%.

01.04.2015 відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.04.2015, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,2%.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені 15.08.2014, 15.03.2015 та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, здійснював повернення частин суми кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості за Договором, і станом на 03.07.2018 його заборгованість складає суму в розмірі 12 164 грн 37 коп.

Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту.

Щодо одночасного нарахування штрафу та пені зазначив, що одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового

зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за

договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.

Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним

договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору. Передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, банк не допускає порушення норми ст. 61 Конституції України.

Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у виді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 справа № 6-61цс14 "Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору."

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Отже, строк випущеної картки до останнього дня 02.2019 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 17.09.2018 - до спливу позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене просила суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі. (а. с. 57-72, 116-123).

16.01.2019 за клопотанням відповідача відкладено судовий розгляд.

27.02.2019 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, визнано обов`язковою явку представника позивача у судове засідання для надання особистих пояснень щодо обставин видачі кредитних карток, в судовому засіданні оголошено перерву.

03.04.2019, 25.05.2019 в зв`язку з неявкою представника позивача перенесено судове засідання.

03.07.2019 за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву.

06.09.2019 представник позивача ОСОБА_3 В ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, вважала позов не обґрунтованим та просила відмовити у задоволені позову.

Вислухавши представника позивача, відповідача дослідивши доводи, викладені у заявах по суті справи, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Даними анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20.07.2007, копії паспорта ОСОБА_2 підтверджується, що 20.07.2007 між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н. У заяві зазначено кредитний ліміт - 600 грн 00 коп, базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 1,9% за місяць з розрахунку 360 днів в рік (а. с. 10, 27-28, 49-50).

Водночас, у заяві позичальника від 20.07.2007 процентна ставка, яка застосована для визначення розміру заборгованості позивачем, не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ від 01.03.2018, Банківській ліцензії № 22 від 05.10.2011, Статуті Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 № 519 (а. с. 30-34).

Згідно розрахунків, наданих позивачем у виді виписки по особовому рахунку за кредитним договором б/н, укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 03.07.2018 мається заборгованість - 12 164 грн 37 коп., яка складається з наступного: 721 грн 21 коп. - заборгованість за кредитом; 2 174 грн 96 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 212 грн 75 коп. - заборгованості за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина), 555 грн 45 коп. - штраф (процентна складова) (а. с. 5-9).

З виписки за картковими рахунками № НОМЕР_3 за період з 01.07.2007 по 21.12.2018 вбачається, що сума заборгованості становить: 16 224 грн 74 коп. (а. с. 75-81, 125-128).

Згідно розрахунку, наданого позивачем у виді виписки по особовому рахунку за кредитним договором б/н, укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 26.12.2018 мається заборгованість - 17 223 грн 14 коп., яка складається з наступного: 721 грн 21 коп. - заборгованість за кредитом; 2 174 грн 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 326 грн 97 коп. - заборгованості за пенею (а. с. 154-158, 184-189).

З наказів та повідомлення про підвищення процентної ставки АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.01.2013 за ставкою 30,0%; з 01.01.2014 за ставкою 34,8%; з 01.04.2015 за ставкою 43,2% (а. с. 82-108, 129-145).

З листа ПАТ КБ "Приватбанк" № 30.1.0.0/2-20180917/1190 від 21.12.2018, довідки ПАТ КБ "Приватбанк" з фото отримання клієнтом перевипущеної карти від 14.07.2015 вбачається, що відповідач - клієнт ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 20.07.2007 отримала картки № НОМЕР_1 - 08.05.2007, № НОМЕР_2 - 17.02.2015, 14.04.2015, остання мала термін дії 02.2019 року (а. с. 109, 146, 182-183).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами, що випливають з положень ст. ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625 ЦК України, цивільні права та обов`язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в тому числі, вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.

Як зазначено вище, у заяві позичальника від 20.07.2007 процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.07.2007, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини кредитного договору. (копії додано на а. с. 11-26).

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період – з часу виникнення спірних правовідносин (20.07.2007) до дати звернення до суду із вказаним позовом (20.09.2018), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату застосованих позивачем відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

У постанові від 24.09.2014 у справі № 6-144цс14 Верховний Суд України зазначив, що сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п`яти років відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт").

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не мають підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.07.2007 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН передбачено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 20.07.2007 з ОСОБА_2 ПАТ КБ "Приватбанк" дотримав вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у Постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією не підлягає задоволенню.

Укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 20.07.2007 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.07.2007, станом на 26.12.2018, в розмірі 721 грн 21 коп., що є заборгованістю за тілом кредиту.

Решту позову належить залишити без задоволення.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 721 (сімсот двадцять одну) грн 21 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 20.07.2007 станом на 26.12.2018, які перерахувати на рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 73 (сімдесят три) грн 78 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, які перерахувати на рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 11.09.2019.

Головуючий: В. В. Овдієнко