Рішення № 84172885, 11.09.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4428/18

Провадження №2/639/344/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Кузнецової А.О., Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява позивача ОСОБА_1 , в тому числі в інтересах ОСОБА_2 , яка в подальшому була уточнена, до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», в якій позивач, зменшивши позовні вимоги, просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , 63 388 гривень, з яких: 49 608,00 гривень - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника; 9 646,00 гривень - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника за три роки наперед, виходячи з місячного розміру відповідної виплати; 4134, 00 гривень - страхове відшкодування моральної шкоди; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 гривень; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь держави судовий збір у розмірі 1 762 гривні.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що 22.10.2015 року о 17 годині 20 хвилин біля будинку 182-Г по пр-ту 50 років АДРЕСА_1 у м. Харкові, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21101», д.р.н. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких загинув. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12015220010000456 від 23.10.2015 року та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Згідно висновку судово-медичної експертизи №332-Ат/15 від 23.11.2015 року, причиною смерті пішохода ОСОБА_4 виявилася важка черепно-мозкова травма та її ускладнення - набряк дислокація - стовбуру головного мозку, отримана внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Постановою про закриття кримінального провадження від 29.02.2016 року старшого слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції в Харківській області, кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 - дочки, спільної з загиблим ОСОБА_4 . Отже, внаслідок загибелі ОСОБА_4 без батьківського піклування залишилась його неповнолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через загибель батька в ДТП дочці було завдано шкоду, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. 17.03.2017 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із відсутністю вини водія автомобіля «ВАЗ-21101», д.р.н. НОМЕР_1 у вчиненні ДТП. Однак, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2018 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2018 року у справі №639/3272/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський страховий дім» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною, відмову визнано неправомірною. Позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування, однак відповідач її не виконав. Разом з тим, оскільки позивач не є фахівцем в галузі права, то для захисту своїх прав, вона була змушена звернутися до осіб, що надають послуги в галузі права - ТОВ «Компанія «АВТОПОМІЧ». Внаслідок чого, 18.06.2018 року між позивачем та ТОВ «Компанія «АВТОНОМІЧ» укладено Договір про надання правничої допомоги.

У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Призначено судове засідання.

01.02.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова судове засідання по цивільній справі № 639/4428/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, призначене на 15.03.2019 року об 11 годині 00 хвилин та подальші судові засідання вирішено проводити в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції між Жовтневим районним судом м. Харкова та Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.04.2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лабика Руслана Романовича про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи – задоволено. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області надати суду: довідку про розмір пенсії за 2015 рік гр. ОСОБА_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; довідку про розмір пенсії за 2015 рік гр. ОСОБА_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з прийняттям заяви представника позивача про зменшення позовних вимог, 22.08.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова закрито провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, спричиненої ОСОБА_1 .

В судове засідання 22.08.2019 року учасники справи не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином. Представник позивача ОСОБА_8 В ОСОБА_9 брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, надавав вступне слово, просив позов задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини, в подальшому надав заяву, в якій просив провести розгляд вказаної цивільної справи у його відсутність.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судові засідання жодного разу не з`явився не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова, прийнятої під час розгляду справи без видалення до нарадчої кімнати, проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №6470 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 30.06.1970 року (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 12.06.2004 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.06.2004 року уклав шлюб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблений відповідний актовий запис №507. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_11 » (а.с.12).

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблений відповідний актовий запис №144 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 07.02.2007 року. Батьками дитини зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 13).

22.10.2015 року близько 17 години 20 хвилин в м. Харкові на пр. 50 років ВЛКСМ в районі будинку №182 – Г мало місце наїзду автомобілем ВАЗ- 21101 р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних пошкоджень помер. Зазначені обставини встановлені у постанові старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Горобець Р.М., який розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12015220010000456 від 23.10.2015 року за ознаками ч.2 ст. 286 КК України, закрив зазначене вище кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_3 складу злочину (а.с.8,9).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 31.10.2015 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблений відповідний актовий запис №16022 (а.с.10).

Разом з тим, 22.12.2016 року представником позивача ОСОБА_1 подано на адресу страховика - ПрАТ «Київський страховий дім» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування (а.с.17).

Відповідно до листа Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» від 17 березня 2017 року за вихідним № 636 відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України (а.с.18).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною – задоволено. Визнано неправомірною відмову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» у відшкодуванні шкоди, заподіяної ОСОБА_12 в особі її законного представника ОСОБА_1 внаслідок смерті годувальника (батька) - ОСОБА_4 , заподіяної у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , витрати на правничу допомогу у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь держави (отримувач коштів – ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. (а.с.19-21).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2018 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року – залишено без змін (а.с. 22-26). У вищевказаній постанові одночасно встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» на підставі полісу № АІ / 6799782 від 10 жовтня 2014 року.

Відповідно до свідоцтва про народження від 27 січня 2005 року, серія НОМЕР_9 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка на час дорожньо-транспортної пригоди перебувала на його утриманні.

Також на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 мав на утримані сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також двох батьків, що досягли пенсійного віку - ОСОБА_7 , 1930 року народження, та ОСОБА_6 , 1934 року народження.

25 липня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» з розпискою, якою повідомив про те, що відмовляється від одержання належної йому частки страхового відшкодування на користь ОСОБА_6

21 вересня 2016 року ОСОБА_13 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» з розпискою, якою повідомив про те, що відмовляється від одержання належної йому частки страхового відшкодування на користь ОСОБА_6

12 грудня 2016 року ОСОБА_6 звернулась до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також із заявою на виплату страхового відшкодування, пов`язаного з відшкодуванням витрат на поховання, монтаж пам`ятника та моральної шкоди.

Позивачем ОСОБА_1 вже після ухвалення постанови Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2018 року на адресу відповідача було направлено заяву від 22.06.2018 року про виплату страхового відшкодування (а.с.27-28), однак, відповідач страхове відшкодування так і не сплатив.

З довідки КЗ «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) №223 Комбінованого типу Харківської міської ради» від 09.04.2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 (матір дитини померлого ОСОБА_4 ) дійсно працює на посаді вихователя у закладі з 05.05.2003 року по теперішній час (а.с.98). При цьому між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 шлюб розірвано 26.08.2011 року з відміткою в її паспорті (а.с.14-15).

Відповідно до довідки УПФУ від 17.05.2019 року ОСОБА_6 (матір померлого) знаходиться на обліку в УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком при повному стажі. Її дохід за період з січня 2015 року по грудень 2015 року становить 15 494 грн. (а.с.119). Також відповідно до довідки УПФУ від 17.05.2019 року ОСОБА_7 (батько померлого) знаходиться на обліку в УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком при повному стажі. Його дохід за період з січня 2015 року по грудень 2015 року становить 17 834,40 грн. (а.с.120).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 4, 5, 6 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частинами першої та другої статті 509 ЦК України передбчено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язано з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання, яке виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно частини 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 цього Закону в редакції від 04 лютого 2013 року передбачено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо–транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Зокрема, шкода відшкодовується (п.1)дитині – до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років). Згідно з ч.ч.2-4 ст. 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включається пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків:народження дитини зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Згідно з ч.1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.

Відповідно до ч. 2 cт. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Згідно з ч.3 cт. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.

Отже обов`язок Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» відшкодувати шкоду позивачу встановлено законом на підставі відповідного договору страхування, а також встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Визначаючи розмір відшкодування суд виходить з наступного.

На час ДТП і смерті ОСОБА_4 офіційно не був працевлаштований.

Відповідно до ч.2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено в 2015 році мінімальну заробітну плату у розмірі 1378 грн. на місяць. Отже загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 1378 грн. х 12 = 16536 грн., який виплачується рівними частинами особам, які мають на це право ( в даному випадку це 4 особи – батько, матір, син та дочка померлого). Отже розмір моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 неповнолітній дочці ОСОБА_12 становить 16 536 грн. /4 = 4134, 00 грн.

Оскільки на час смерті ОСОБА_4 працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкодив сенсі ст. 1200 ЦК України не було, а на утриманні перебувала лише дочка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже з вирахуванням частки, яка приходилась на померлого частка, яка приходиться на одного утриманця складає 1378, 00 грн. /2 = 689 грн. На дату смерті ОСОБА_4 30.10.2015 року його малолітній дочці було 10 років 9 місяців 18 днів, отже загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_12 18 років становить 86 місяців (7 років 2 місяці 13 днів). Таким чином відповідно до ч.2 ст. 1200 ЦК України загальний розмір шкоди, завданої дочці загиблого у зв`язку із втратою годувальника становить 689 грн. х 86 місяців = 59254, 00 грн. Згідно зі статтею 1200 ЦК України, шкода по втраті годувальника відшкодовується щомісячними платежами на користь утриманців, оскільки від дати смерті годувальника на дату написання уточненого позову минуло 3 роки 7 місяців 12 днів, що становить 43 місяця, за період з 30.10.2015 року по 11 червня 2019 року сума відшкодування становить 29 627, 00 грн., але вона не може бути меншою встановленої ч.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто не меншою ніж 1378 грн. х 36 місяців = 49608, 00 грн. (що дорівнює стягненню на користь ОСОБА_12 за період з 30.10.2015 року по 30.10.2021 року за 6 років). Решта відшкодування до досягнення дитиною повноліття, враховуючи обставини, які мають істотне значення – а саме обставини ДТП, вік дитини, підлягає стягненню за три роки наперед з 30.10.2021 року по 12.01.1923 року, тобто за 14 місяців в розмірі 689, 00 грн. х 14 місяців = 9646, 00 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги засновані на законі, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі і до стягнення з відповідача на користь позивача належить:: 49 608,00 гривень - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника; 9 646,00 гривень - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника за три роки наперед, виходячи з місячного розміру відповідної виплати; 4134, 00 гривень - страхове відшкодування моральної шкоди, в загальній сумі 63388, 00 грн., яка не перевищує ліміту відповідальності страховика, встановленому у розмірі 100 000 грн. відповідно до п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг №566 від 09.07.2010 року «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідає положенням ч.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 року, сума вартості послуг за яким становить 8 000 грн. (а.с. 29-31).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Виходячи з ч. 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи, акту виконаних робіт, ОСОБА_1 , як законному представнику позивача, надана правнича допомога адвоката у вигляді консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем; формування правової позиції по веденню справи; формування переліку необхідних доказів для підтвердження позовних вимог; правовий аналіз наявних доказів, підготовка, написання та надсилання позовної заяви в суд, що в загальному розмірі склало 8 000,00 грн., які сплачені ОСОБА_1 , згідно з рахунком-фактурою № 13-08/01 від 13.08.2018 (а.с. 30).

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення вимог позивача та вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 гривень, розмір яких відповідачем не спростовано.

Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі, встановленому законом на день звернення з позовом позивача, яка звільнена від сплати судового збору на підставі закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 8, 11, 16, 22, 23, 192, 524, 533, 536, 625, 627-629, 632, 901, 903, 1167, 1194, 1200, 1202 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , 63 388 (шістдесят три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень, з яких: 49 608,00 гривень - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника; 9 646,00 гривень - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника за три роки наперед, виходячи з місячного розміру відповідної виплати; 4134, 00 гривень - страхове відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь держави судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Законний представник позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_8 , адреса для листування: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 25201716.

Повний текст рішення складено 11.09.2019 року.

Суддя Н.В. Баркова