Рішення № 84164787, 09.09.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2625/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Михайленко О.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бабич Т .О .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області звернулась ОСОБА_4 з позовом про зняття арешту нерухомого майна накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу спадкового майна входить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину їй стало відомо, що прийняття спадщини є неможливим, оскільки постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Бернацькою Н.П. № 48036613 від 08.07.2015 року на вказане майно накладено арешт та заборону на його відчуження. Вважає, що внаслідок цього вона позбавлена можливості оформити спадщину, чим порушено її право на розпорядження належним їй майном. Тому посилаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить зняти арешт нерухомого майна в судовому порядку. Крім того зазначила, що згідно листа Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ від 15.01.2019 року №1785, виконавче провадження завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме подання мотивованої письмової постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

04 березня 2019 року позивачем було усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .(а.с.10.11)

Як вбачається, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.07.2015 року винесена у виконавчому провадженні №48036613 з примусового виконання виконавчого листа №569/5471/14-ц, виданого 24 жовтня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області, тоді як власник арештованого майна померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року. Відповідно дост.40 Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається. Відповідно дост.59Закону України «Про виконавче провадження»у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На сьогодні позивач має намір оформити спадщину після смерті матері, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Визнання відповідачем позову базується на законних підставах, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту задоволити.

Зняти арешт та заборону відчуження всього майна ОСОБА_5 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.07.2015 року у виконавчому провадженні №48036613 з примусового виконання виконавчого листа №569/5471/14-ц, виданого 24 жовтня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Рівненський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Замкова, будинок 22а, ЄДРПОУ 35007146.

Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2019 року.

Суддя І.О.Гордійчук