Рішення № 84164694, 11.09.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1605/19

Провадження № 2/553/909/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.09.2019 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Бідній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07 квітня 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1258 грн. 21 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов`язання, станом на 17.06.2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 25964 грн. 95 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 6045 грн. 53 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5304 грн. 29 коп., заборгованість за пенею та комісією - 13356 грн. 92 коп., штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 1258 грн. 21 коп.

Просить стягнути з ОСОБА_2 користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 25964 грн. 95 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомлена про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала відзив на позовну заяву.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24.03.2011 року ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої отримала кредитну картку, на яку зараховано суму кредитного ліміту.

Згідно змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ОСОБА_2 згідна з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які було надано на ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Вона зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами на сайті ПриватБанка www.privatbank.com.ua.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 неналежним чином виконувала умови кредитного договору, утворилась заборгованість.

07.04.2014 року між Банком та відповідачем укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором № SAMDN50000042828657 від 24.03.2011 року.

Відповідно до п. 1.1 - 1.2 вказаної вище Генеральної угоди сторони домовилися зменшити розмір заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту, а саме: проценти - на 867 грн. 96 коп., комісію - на 0 грн. 00 коп., пеню - на 0,0 коп., штраф - на 390 грн. 25 коп. Заборгованість по договору 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 9274 грн. 96 коп., дата остаточного погашення заборгованості по Договору - 30.04.2016 року. З метою забезпечення виконання обов`язків по Договору, Позичальник зобов`язується в день підписання генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в Банку рахунок в розмірі 750 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.1 Генеральної угоди Банк надає Позичальнику строковий кредит в сумі 8524 грн. 96 коп. на строк 24 місяця з 07.04.2014 року по 30.04.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 8524 грн. 96 коп. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту вказану в зазначені в Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з "1" по "25" число кожного місяця позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 426 грн. 59 коп. для погашення заборгованості по Кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат згідно Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 30.04.2016 року.

Пунктом 2.2 Генеральної угоди б/н від 07.04.2014 року визначено, що згідно ст. 212, 611, 651 ЦПК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, Сторони узгодили, що терміном повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту починаючи з 32-го дня порушення рахується простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1258 грн. 21 коп.

В п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, встановлено обов`язок Клієнта погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник картки зобов`язати слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку в тому числі з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

У відповідності до п.2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, на боргові зобов`язання за Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 (пункт не застосовується для Преміальних краток Platinum, MC World Signia і VISA Infinite).

Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором № SAMDN50000042828657 від 24.03.2011 року, укладеної 07.04.2014 року, при порушенні позичальником обов`язків по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в умовах і правилах за кожен день прострочки.

За змістом п. 2.1.1.12.6.2 Умов та правил надання банківських послуг, у випадку виникнення простроченого зобов`язання на суму від 100 грн., враховуючи прострочені зобов`язання, передбачені пп. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховуються так: Пеня = базова процентна ставка по договору/30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту, що передбачено п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.12.8 Умов та правил надання банківських послуг, банк стягує комісію за обслуговування згідно з тарифами/пам`яткою клієнта/довідкою про умови кредитування, Тарифами банку, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 Оплата комісії здійснюється у відповідності до п. 2.1.1.3.3 Умов та правил.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 , наданого АТ КБ "Приватбанк", відповідач кредитні кошти у встановленому договором порядку та строки не погасила, в результаті чого станом на 17.06.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 25964 грн. 95 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 6045 грн. 53 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 5304 грн. 29 коп., заборгованість за пенею та комісією - 13356 грн. 92 коп., а також штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 1258 грн. 21 коп.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобов`язання.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, що складається з тіла кредиту в сумі 6045 грн. 53 коп. та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди від 07.04.2014 року в розмірі 1258 грн. 21 коп. є обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в період з 07.04.2014 року по 17.06.2019 року, суд враховує наступне.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторонами визначений строк договору, а саме п. 2.1 Генеральної угоди, відповідно до якого Банк надає Позичальнику строковий кредит в сумі 8524 грн. 96 коп. на строк 24 місяця з 07.04.2014 року по 30.04.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 8524 грн. 96 коп. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту вказану в зазначені в Заяві, Умовах і правилах строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що кредитна лінія встановлена відповідачу на картковий рахунок, строк користування кредитними коштами закінчився 30.04.2016 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 30.04.2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 30.04.2016 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача щодо невиконання боржником грошового зобов`язання після закінчення строку кредитування забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість з відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1939 грн. 96 коп., нарахована станом на 30.04.2016 року, тобто в межах строку дії Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією, суд виходить з наступного.

За змістом положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 24 березня 2011 року та Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт розмір пені та комісії не зазначений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), процентів і штрафів, стягнути пеню і комісію.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, саме у розмірах і порядках нарахування, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07 квітня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві та Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинне здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 березня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати пені і комісії.

Враховуючи вище викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені і комісії в сумі 13356 грн. 92 коп. у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 24 березня 2011 року та у Генеральній угоді від 07.04.2014 року, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Такий висновок суду ґрунтується також на висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

З огляду на вищезазначене, виходячи з принципу диспозитивності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6045 грн. 53 коп., нарахованих відсотків за користування кредитом за еріод з 07.04.2014року по 30.04.2016 року в розмірі 1939 грн. 96 коп. та штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в розмірі 1258 грн. 21 коп. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, при цьому, не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів за період з 01.05.2016 року та нарахованої пені і комісії в розмірі 13356 грн. 92 коп. у зв`язку з недоведеністю обґрунтованості вказаних позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до суду, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 9243 (дев`ять тисяч двісті сорок три) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в сумі 683 грн. 88 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11.09.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна