Рішення № 84163517, 11.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2019 року № 640/4235/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , про:

- визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Марків Яни Євгенівни про накладення штрафу від 08.02.2019 у виконавчому провадженні серії ВП № 24030010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена із порушенням ст. 58 Конституції України, оскільки встановлює відповідальність за діяння, яке на час вчинення не визнавалось законом як правопорушення. Разом з тим, позивач звертає увагу на неправильний перерахунок суми заборгованості відповідачем, а також недотримання порядку повідомлення про накладення штрафу.

Разом із копіями матеріалів виконавчого провадження, відповідач надав суду пояснення, відповідно до яких дії державного виконавця повністю відповідали положенням Закону України «Про виконавче провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, на виконанні у державній виконавчій службі у Солом`янському районі м. Києва знаходиться виконавчий лист № 2-3794, виданий Ленінградським районним судом міста Києва за рішенням від 10.07.2001 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.

Державним виконавцем Марків Я.Є. 08.02.2019 винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу з підстав наявності у позивача заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. Зазначеною постановою розмір штрафу встановлений у розмірі 50% від загальної суми заборгованості - 77733,08 гривень.

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно з абз. 1-3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

На позивача накладено штраф у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018.

Зазначене у абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» правопорушення передбачає фінансову санкцію у вигляді штрафу за дії, що призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Водночас, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Із мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів виникла за період з 04.07.2001 по 26.01.2019.

Виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, пов`язане із вчиненням дій щодо несплати позивачем аліментів. Вчинення таких дій протягом трьох або більше років є невід`ємною частиною складу правопорушення, що передбачене абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». До набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» та доповнення статті 71 частиною чотирнадцятою, дії, що призводять до виникнення заборгованості зі сплати аліментів не визнавалися законом як правопорушення, за яке передбачається накладення штрафу у розмірі 50% від заборгованості.

Відтак, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України, до позивача не може бути застосована відповідальність за абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до 28.08.2018 дії позивача щодо несплати аліментів не визнавались як правопорушення в межах зазначеної норми, а наслідки таких дій неможливо було передбачити.

У той же час, норма Закону України «Про виконавче провадження» щодо фінансової відповідальності у вигляді штрафу за наявність заборгованості із сплати аліментів, не має зворотної дії в часі, а тому штраф не може бути застосований до заборгованості, яка виникла до дня набрання чинності законом - 28.08.2018.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо несвоєчасного доведення до відома сторони виконавчого провадження (боржника) про винесення постанови про накладення штрафу, оскільки зазначена постанова вручена особисто представнику позивача (боржника) під розписку. Зазначена форма вручення документів виконавчого провадження передбачена ч. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, суд не приймає до уваги пояснення та докази щодо неправильного визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Зазначені спори розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За висновком суду, відповідач не довів правомірність винесеної постанови про накладення штрафу від 08.02.2019 у виконавчому провадженні серії ВП № 24030010.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.02.2019 у виконавчому провадженні серії ВП № 24030010.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) гривень 33 копійки.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 76 А, код ЄДРПОУ: 35008087).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 КАС України відповідно, з урахуванням особливостей, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко