Рішення № 84163163, 11.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/583

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2019 року № 640/15349/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Артеменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

треті особи без самостійних вимог на предмет спору

ОСОБА_2 ,

Київська міська рада

про визнання протиправною та скасування постанови,

за участю представника позивача, відповідач та треті особи не прибули, належним чином повідомлені

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, буд. 13, треті особи - ОСОБА_2 (надалі - третя особа 1), адреса: АДРЕСА_2 , Київська міська рада (надалі - третя особа 2), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, буд. 36, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №57853079 від 17 липня 2019 року по виконавчому листу Окружного адміністративного суду міста Києва №826/5426/16, отриманого 14 березня 2018 року, у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача з 16 грудня 2018 року до 16 квітня 2019 року, з 27 квітня 2019 року до 17 липня 2019 року, порушенням порядку, визначеного у Розділі ХІ «Відповідальність у виконавчому провадженні» Закону №1402 від 02 червня 2016 року, не реалізацією наявних у відповідача в особі державного виконавця прав, повноважень, передбачених статтею 18 Закону №1404 від 02 червня 2016 року, невідповідності встановлених відповідачем обставин фактичним обставинам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, витребувано виконавче провадження №57853079.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом позовною заявою та доданими до неї документами уповноважена особа відповідача, треті особи отримали 06 вересня 2019 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, відзиву на позовну заяву та треті особи письмових пояснень на позовну заяву не надали з невідомих суду причин.

В судовому засіданні 10 вересня 2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач та треті особи не прибули, про причини неприбуття суд не повідомляли.

При цьому, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Оскільки в цій категорії справ передбачений скорочений строк розгляду, у суду відсутні підстави для відкладення 10 вересня 2019 року судового засідання або оголошення в ньому перерви.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Оскільки відповідачем без поважних причин (поважні причини суду не повідомлялись) докази суду не були надані, заперечень проти позову не було висловлено, суд, враховуючи скорочені строки розгляду цієї справи, вирішує справу в силу приписів ч. 5 ст. 77 КАС України - на підставі наявних доказів.

Згідно ч. 3 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.

В даній справі відповідач був повідомлений за три календарні дні про дату, час та місце судового розгляду (що є достатнім строком для прибуття до суду, а також для подання відзиву і доказів).

У вказаний строк відповідач не прибув, відзив та докази не подав, про поважність причин, які цьому перешкоджали - суд не повідомляв.

10 вересня 2019 року суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справи та завершив вихід із нарадчої кімнати 11 вересня 2019 року, у зв`язку з виготовленням повного тексту судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів, третя особа - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, було видано 20 лютого 2018 року (14 березня 2018 року) Окружним адміністративним судом міста Києва позивачеві виконавчі листи.

Вказаною вище постановою суду, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання визнано:

- протиправною бездіяльність Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року, заяви ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки.

- визнано протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із розробки 30 липня 2015 року проекту рішення №ПР-7768 до справи А-21641.

- визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради №100/2003 від 01 жовтня 2015 року.

- визнано протиправними дії Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо застосування до заяв ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року вимог ст.791 ЗК України.

- зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську раду повторно і відповідно до статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2

та зобов`язано Київську міську раду розглянути відповідно до вимог статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними статтею 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 .

15 березня 2018 року позивачем пред`явлено виконавчий лист, в якому боржником зазначено Департамент земельних ресурсів та сплачено авансування у розмірі 7446,00 грн, а 18 травня 2018 року відкрито виконавче провадження №53684505.

Як зазначає позивач, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у липні 2018 року в рамках виконавчого провадження №53684505 на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду розробив проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними статтею 121 Земельного кодексу України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні по АДРЕСА_2 , тому виконавче провадження №53684505 було закінчено, але авансування стягувачу повернуто не було.

Також, як вказує позивач, в серпні 2018 року та повторно 05 жовтня 2018 року з квитанціями про оплату 7446,00 грн ОСОБА_1 пред`явив відповідачу виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва від 20 лютого 2018 року (14 березня 2018 року) №826/5426/16 про зобов`язання Київської міської ради розглянути відповідно до вимог статей 3,8,19,58,124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768, га.

Проте, як вказав позивач, лише через 2 місяця, тобто 06 грудня 2018 року, головний державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №57853079 з виконання другого виконавчого листа, в якій зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Тобто, за доводами позивача, у разі невиконання вимог державного виконавця, посадових осіб боржника мали притягнути до адміністративної відповідальності ще на початку 2019 року.

Зокрема, за доводами позивача, державний виконавець мав звернутись до суду щодо застосування до голови Київської міської ради Кличка В.В. приводу, проте, вказаних дій не вчинив.

Крім того, у позовній заяві позивач послався й на те, що відповідач не вимагав від посадових осіб боржника - Київської міської ради, від Кличка В.В. , надання пояснень за фактами невиконання у грудні 2018 року рішення суду від 19 грудня 2017 року, такої законної вимоги, яка зазначена у пункті 2 резолютивної частини постанови від 06 грудня 2018 року. Вимогу або акт відповідач взагалі не складав.

Замість цього, як вказує позивач, 17 квітня 2019 року відповідач спочатку закінчив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2610/3926/12 від 23 грудня 2012 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, що на цей час перевіряє Шевченківський районний суд.

Тобто, відповідач у другій половині грудня 2018 року, у січні-червні 2019 року та за 17 днів липня 2019 року не викликав Кличка В.В. для надання пояснень з приводу виконання Київською міською радою постанови Київського апеляційного адміністративного суду, виконавчого листа та не звернувся до суду.

Позивач вважає, що у зв`язку з невиконанням рішення суду боржником, відповідач мав звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду голови Київської міської ради Кличку В. В. за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду, проте, відповідних дій відповідач не вчинив.

Також, позивач послався й на те, що у постановах від 17 липня 2019 року відповідач вказав, що боржник не виконав рішення суду, а Київська міська рада, як виявилось та як зазначено у позовній заяві, розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 розглянула, але не відповідно до вимог статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України і не на найближчому пленарному засіданні, а на пленарному засіданні 31 січня 2019 року та не прийняла рішення, що оскаржено 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивач зазначив, що Київська міська рада навіть не оскаржувала до суду постанову від 17 квітня 2019 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду, хоча розгляд був 31 січня 2019 року і не оскаржувала до закінчення виконавчого провадження, тобто до серпня 2019 року і, як вважає позивач, можливо відповідач й надалі буде вводити в оману щодо того, що на пленарному засіданні проект рішення ради, заяви ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року і ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року ще не розглядались.

Тобто, за доводами позивача, фактична обставина справи щодо боржника і фактична обставина, яка зазначена в обґрунтування рішення відповідача від 17 липня 2019 року про закінчення виконавчого провадження протирічать одна одній і разом з тим, що лише 06 грудня 2018 року було відкрито виконавче провадження, тобто два місяці без руху була заява, виконавчий лист, як вказує позивач у своїй позовній заяві, доводять упередженість відповідача до позивача при виконанні постанови суду від 19 грудня 2017 року і про небезсторонність відповідача при примусовому виконанні відповідачем судового рішення.

Також, позивач у позовній заяві вказав, що 03 серпня 2019 року було отримано постанову державного виконавця від 17 липня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №57853079, з якої позивачу стало відомо, що постановою від 17 квітня 2019 року на боржника було накладено штрафу у розмірі 5100,00 грн та постановою від 17 липня 2019 року штраф у розмірі 10200,00 грн, при цьому, зазначено, що рішення суду боржником не виконано. При цьому, 19 серпня 2019 року позивач дізнався, що 31 січня 2019 року боржник виконував рішення, але не в тому порядку, як це було передбачено судовим рішення від 19 грудня 2017 року.

Тобто, за доводами позивача, боржник перебуває у змові з відповідачем, а накладення штрафів на боржника в цій справі відповідачем, по суті, є формальним, адже відсутні докази їх стягнення.

Позивач послався й на те, що 17 липня 2019 року відповідачем до органів досудового розслідування ніби-то надіслане повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, яке, за доводами позивача, також є формальним з метою обґрунтувати закінчення виконавчого провадження, оскільки 31 січня 2019 року рада на пленарному засіданні розглядала проект рішення, заяви від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року ОСОБА_8 . Разом з тим, відповідачем доказів звернення до правоохоронних органів щодо невиконання судового рішення - позивачеві не направлено.

На підставі викладеного, позивач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2019 року є протиправною, а бездіяльність відповідача - триваючою.

У письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи 10 вересня 2019 року, представник позивача зазначила аналогічні обставини, як і ті, що викладені у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наданої суду копії постанови про відкриття виконавчого провадження №57853079 від 06 грудня 2018 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 лютого 2018 року про зобов`язання Київської міської ради розглянути відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 .

Стягувачем зазначено ОСОБА_1 , боржником - Київську міську раду.

У пункті 2 резолютивної частини вказаної постанови визначено обов`язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. (Т.1, арк. 16).

З автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, ідентифікатор для доступу 705169346ВА9) вбачається, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича від 17 квітня 2019 року у зв`язку з невиконанням у наданий для самостійного виконання строк рішення суду боржником, на останнього накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича від 17 липня 2019 року, у зв`язку з невиконанням у наданий для самостійного виконання строк рішення суду боржником, на останнього накладено штраф у розмірі 10200,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, ідентифікатор для доступу 705169346ВА9).

Як вбачається з наданої суду копії постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича від 17 липня 2019 року виконавче провадження №57853079 закінчено відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що 06 грудня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В цій постанові від 06.12.2018 зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, копію постанови направлено сторонам. Рішення суду боржником не виконано.

17 квітня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100,00 грн. в якій також зазначено про необхідність виконати рішення суду та попереджено, що за невиконання рішення суду боржник несе кримінальну відповідальність. Боржником рішення суду не виконано.

17 липня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі 10 200,00 грн. та 17 липня 2019 року вказано, що до органів досудового розслідування надіслане повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (Т.1, арк. 14-15).

Незгода позивача з вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2019 року та бездіяльністю відповідача, яка полягає у невчиненні необхідних виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 лютого 2018 року, про зобов`язання Київської міської ради вчинити дії стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон від 02.06.2016 №1404-VIII).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Так, судом встановлено, що у пункті 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 грудня 2018 року головним державним виконавцем було зазначено про необхідність виконання Київською міською радою рішення суду протягом 10 робочих днів.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

У відповідності до пунктів 19, 22 частини 3 статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що, починаючи з 21 грудня 2018 року державний виконавець зобов`язаний був перевірити самостійне виконання боржником рішення суду немайнового характеру та, у випадку невиконання останнім самостійно рішення суду, вчинити виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення суду, зокрема, шляхом винесення постанови про накладення на боржника штрафу, а також вчинення інших виконавчих дій, які направлені на примусове виконання рішення суду, у тому числі, направлення відповідних запитів щодо з`ясування причин невиконання рішення суду та виклику посадових осіб боржника для надання ними пояснень з цього приводу.

В той же час, як вже було зазначено судом, лише 17 квітня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. була винесена постанова про накладення штрафу на Київську міську раду у зв`язку з невиконанням рішення суду у розмірі 5100,00 грн, зобов`язано виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний витяг з протоколу №111 пленарного засідання VIII сесії Київської міської ради VIII скликання від 31 січня 2019 року, відповідно до змісту якого на засіданні розглядалось питання про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення садівництва, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_2 , на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16 та за наслідками розгляду вказаного питання рішення прийнято не було, що також підтверджується наявною в матеріалах справи стенограмою цього засідання (Т.1, арк. 35, 36-37).

В той же час, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що головним державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу від 17 квітня 2019 року надавалась оцінка вказаним вище обставинам про розгляд питання про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 на засіданні Київської міської ради 31 січня 2019 року, так само про це не зазначено у самій постанові.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача у період з 21 грудня 2018 року по 16 квітня 2019 року, яка полягає у невчиненні виконавчих дій, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, щодо примусового виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 лютого 2018 року, про зобов`язання Київської міської ради вчинити дії, у тому числі, але не виключно, шляхом виклику та допиту посадових осіб Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), направлення відповідних запитів на адресу боржника з метою з`ясування причин невиконання рішення суду.

Крім того, у відповідності до абзацу 1 частини 3 статті 63 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIIІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Тобто, після закінчення строку, зазначеного у постанові про накладення штрафу від 17 квітня 2019 року, а саме, 07 травня 2019 року державний виконавець повинен був перевірити виконання Київською міською радою рішення суду, на підставі якого Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №826/5426/16, проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що державним виконавцем, починаючи з 07 травня 2019 року вчинялись будь-які виконавчі дії, спрямовані на перевірку таких відомостей або на виконання рішення суду, що також свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у вказаний період.

Абзацом 3 частини 3 статті 63 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIIІ передбачено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У відповідності до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Так, як було встановлено судом, 17 липня 2019 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича виконавче провадження №57853079 закінчено відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, суд зазначає, що винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження передувала постанова головного державного виконавця про накладення штрафу на Київську міську раду у розмірі 10200,00 грн від 17 липня 2019 року, в якій зазначено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність, що, на думку суду, виключає можливість закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, оскільки державним виконавцем надано боржнику втретє строк для самостійного виконання рішення суду.

Більш того, згідно з частиною 3 статті 43 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо вирішення відповідачем питання про повернення позивачу, як стягувачу у виконавчому провадженні №57853079, авансового внеску, також вказане питання не було вирішено й у постанові про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2019 року.

Аналізуючи вищевикладене та надані суду докази у їх сукупності, з урахуванням положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №57853079 від 17 липня 2019 року, у зв`язку з протиправною бездіяльністю державного виконавця, яка полягає у невчиненні виконавчих дій, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, щодо примусового виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 лютого 2018 року про зобов`язання Київської міської ради вчинити дії, але у період з 21 грудня 2018 року до 16 квітня 2019 року включно, та з 07 травня 2019 року до 16 липня 2019 року включно, оскільки чинним законодавством передбачено обов`язок державного виконавця вчиняти виконавчі дії не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних подій.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, із врахуванням правильного обрахунку перебігу строку і способу захисту.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, але з урахуванням іншого періоду встановленої протиправної бездіяльності відповідача, виходячи із порядку обрахунку перебігу строків.

Зокрема, згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відтак, при обрахунку днів бездіяльності з боку відповідача потрібно застосовувати в цьому випадку саме робочі, а не календарні дні, як помилково вирахував позивач.

У зв`язку з цим, оцінюючи початок перебігу строку періодів бездіяльності відповідача, суд виходив саме із наступного дня, після спливу 10 робочих днів. А тому, позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи із того, що перебіг строку для обрахунку періоду бездіяльності відповідача починається з інших календарних дат, з 21 грудня 2018 року, а не з 16 грудня 2018 року, та з 07 травня 2019 року, а не з 27.04.2018, як просив позивач.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича про закінчення виконавчого провадження №57853079 від 17 липня 2019 року, у зв`язку протиправною бездіяльністю державного виконавця, яка полягає у невчиненні виконавчих дій, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, щодо примусового виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 лютого 2018 року про зобов`язання Київської міської ради вчинити дії, у період з 21 грудня 2018 року до 16 квітня 2019 року включно, та з 07 травня 2019 року до 16 липня 2019 року включно.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01011, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Клочкова