Рішення № 84163054, 09.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 826/16019/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс плюс"

до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Державної фіскальної служби у місті Києві

2. Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0620531213

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс плюс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач-1), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0620531213 від 14.09.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2018р. було відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2019р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач-2).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що Акт перевірки в порушення ст. 86 ПК України контролюючим органом не було надіслано позивачу, що позбавило його можливості подати заперечення на акт перевірки. Крім того, податкове повідомлення рішення № 0620531213 від 14.09.2018р. прийнято з порушення строків давності, визначених ст. 102 ПК України.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві надало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначивши, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої було складено акт від 07.08.2018 року № 13661/26-15-12-13-20/36856859 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Житлолюкс Плюс», на порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (дані щодо погашення сум податкового боргу та інформація щодо несвоєчасної сплати, кількості днів порушення та застосованих штрафних санкцій наведено в акті камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій).

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2018 року № 0620531213 про застосування до позивача штрафу за порушення граничного строку сплати податку на прибуток у розмірі 20% у сумі 56 862,29 грн.

Не погоджуючись з такими діями позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Акт перевірки від 07.08.2018 року № 13661/26-15-12-13-20/36856859 був надісланий позивачу та отриманий останнім 14.08.2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411623360172.

Вказана обставина спростовує доводи позивача в позовній заяві стосовно не отримання акту перевірки.

Стосовно посилань позивача на сплив строків давності, визначених ст. 102 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для нарахування податкового боргу є порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 17.04.2015р. № 0002942201.

Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вказане повідомлення рішення було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі № 826/7614/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0002942201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року у справі № 826/7614/15, з урахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016р. про виправлення описки, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року залишено без змін.

Як встановлено ч. 1 та 2 ст. 255 КАС України (в редакції станом на 15.11.2016р.), рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, рішення по справі № 826/7614/15 набрало законної сили 15.11.2016 року.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, в зв`язку з набранням 15.11.2016р. законної сили рішення по справі № 826/7614/15 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № 0002942201, визначене ним грошове зобов`язання вважається узгодженим з 15.11.2016р. та підлягало добровільній сплаті до 29.11.2016р. включно.

Оскаржуване ж у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0620531213 було прийнято 14.09.2018р.

Отже, строк у 1095 днів відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України відповідачем пропущено не було.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги в цій частині також необґрунтованими та безпідставними.

Водночас, згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Інших доводів щодо протиправності оскаржуваного рішення, в тому числі доводів на спростування обставин, викладених в акті перевірки, позивачем ні у позовній заяві, ні в ході судового розгляду на наводилось.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 48, 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій