Рішення № 84162909, 02.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2220/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.01.2019 №25-01-51-06-18; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.09.2017 №0015031302; зобов`язання ГУ ДФС у Чернігівській області виправити помилки в Електронній інформаційній базі даних, виявлені Актом перевірки Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 11.09.2017 №134; зобов`язання ГУ ДФС у Чернігівській області після виправлення помилок провести перерахунок нарахованого ФОП ОСОБА_1 єдиного податку та скасувати протиправно нарахований борг.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що він з 01.01.2015 по 01.10.2015 був зареєстрований платником єдиного податку 1 групи зі ставкою 10%, з 01.10.2015 по 31.12.2015 - платником єдиного податку 2 групи зі ставкою 20%. Разом з тим відповідачем протиправно донараховано йому єдиний податок за ставкою 20% за період з 01.01.2015 по 01.10.2015, як різницю між розміром податку для першої та другої груп єдиного податку, і нараховано податковий борг.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В . від 06.08.2019 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано відзив на адміністративний позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги статті 291 Податкового кодексу України щодо перебування на спрощеній системі оподаткування через наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів та вимоги підпункту 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 Податкового кодексу України щодо зобов`язання перейти на сплату інших податків і зборів. Реєстрацію платника єдиного податку скасовано через наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, з 1 липня по 31 грудня 2018 року, заборгованість рахувалась по єдиному податку у сумі 1657,70 грн. Вважає, що зазначене є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку та притягнення до відповідальності шляхом накладення штрафу.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими та не спростовують доводів позивача, наведених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 02.09.2019 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті у той же день, у зв`язку з поданням сторонами до суду заяв про розгляд справи після закінчення підготовчого провадження.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ФОП Михайлова А.О. з 12.03.2012 зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2012 (а.с.14).

07.09.2015 позивачем подано до Борзнянського відділення Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема, зміна ставки єдиного податку з I групи на II групу (а.с.59-61).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій, позивачем у 2015 році сплачено єдиний податок з фізичних осіб: 16.01.2015 у сумі 122,00 грн., 13.02.2015 у сумі 122,00 грн., 12.03.2015 у сумі 122,00 грн., 14.04.2015 у сумі 122,00 грн., 14.05.2015 у сумі 122,00 грн., 15.06.2015 у сумі 122,00 грн., 15.07.2015 у сумі 122,00 грн., 14.08.2015 у сумі 122,00 грн., 15.10.2015 у сумі 428,00 грн., 06.11.2015 у сумі 244,00 грн., 01.12.2015 у сумі 244,00 грн. (а.с.26-28).

11.09.2017 Ніжинською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов`язань по єдиному податку (а.с.23).

За результатами перевірки складено Акт від 11.09.2017 №134/2501-1302-3205203218 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем термінів сплати узгодженого зобов`язання з єдиного податку протягом строку, визначеного пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України (граничні терміни сплати: 20.01.2015, 20.02.2015, 20.03.2015, 20.04.2015, 20.05.2015, 20.06.2015, 20.07.2015, 20.08.2015, 20.09.2015, 20.10.2015, 20.11.2015, 20.12.2015, 20.01.2016, 20.02.2016), відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (а.с.23).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0015031302, яким позивача, на підставі статті 126 глави 11 розділу II Податкового кодексу України, за затримку на 1111111111111 (як зазначено у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні) календарних днів сплати суми грошового зобов`язання у сумі 3352,60 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1676,30 грн. (а.с.24).

Також відповідачем 17.01.2019 прийнято рішення №25-01-51-06-18 про анулювання з 31.12.2018 реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованого платником єдиного податку 01.07.2016 (група єдиного податку - 3, ставка єдиного податку - 5%), у зв`язку з тим, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: на 01.07.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.08.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.09.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.10.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.11.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.12.2018 у сумі 1657,70 грн., та відповідно до підпункту 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 Податкового кодексу України (а.с.25).

Листом від 02.04.2019 №3633/ФОП/25-01-51-09 Борзнянська державна податкова інспекція Ніжинського управління ГУ ДФС у Чернігівській області на заяву позивача від 22.03.2019 повідомила, що станом на 01.01.2015 у ФОП ОСОБА_1 рахувалась переплата у сумі 49,28 грн. За період з 2012 року по 31.12.2018 позивач був зареєстрований платником єдиного податку:

- 1 групи зі ставкою 10%, дата переходу на спрощену систему оподаткування - 15.03.2012, дата застосування ставки та групи - з 22.03.2012 по 01.10.2015;

- 2 групи зі ставкою 20%, дата переходу на спрощену систему оподаткування - 15.03.2012, дата застосування ставки та групи - з 01.10.2015 по 01.07.2016;

- 3 групи зі ставкою 5%, дата переходу на спрощену систему оподаткування - 01.07.2016, дата застосування ставки та групи - з 01.07.2016 по 31.12.2018.

Також у листі зазначено, що розмір єдиного податку у 2015 році для платників єдиного податку 1 групи - 121,80 грн., 2 групи - 243,80 грн. (а.с.22).

Вважаючи протиправними оскаржувані рішення, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 6.1. статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 8.3. статті 8 ПК України передбачено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Судом встановлено, що у 2015 році позивач був зареєстрований платником єдиного податку, з 01.01.2015 по 01.10.2015 - 1 групи зі ставкою 10% і з 01.10.2015 по 31.12.2015 - 2 групи зі ставкою 20%.

Також судом встановлено, що відповідачем виявлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого зобов`язання з єдиного податку у 2015 році, у зв`язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0015031302, яким позивача, на підставі статті 126 глави 11 розділу II Податкового кодексу України, за затримку на 1111111111111 (як зазначено у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні) календарних днів сплати суми грошового зобов`язання у сумі 3352,60 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1676,30 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.09.2017 №0015031302 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 295.1. статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2. статті 295 ПК України).

У судовому засіданні судом встановлено, що 07.09.2015 позивачем подано до Борзнянського відділення Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема, зміна ставки єдиного податку з I групи на II групу, та у контролюючого органу позивач з 01.10.2015 по 31.12.2015 перебував на обліку як платник єдиного податку другої групи.

Згідно з пунктом 122.1. статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4. статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Отже відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку, настає у разі встановлення контролюючим органом у визначеному законом порядку нездійснення не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця сплати авансового внеску з єдиного податку.

Пунктом 126.1. статті 126 ПК України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2. цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У свою чергу, згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Тобто відповідач мав право проводити камеральну перевірку відносно позивача з питань дотримання вимог податного законодавства в частині своєчасності сплати податку на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 86.2. статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.8. статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Даючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, яке прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 11.09.2017 №134/2501-1302-3205203218, на предмет його відповідності положенням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд наголошує на те, що актом перевірки не встановлено дату та розмір фактичної сплати єдиного податку позивачем за спірний період - 2015 рік, розмірів недоїмки станом на дату її виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач регулярно, до 20 числа кожного місяця добросовісно здійснював сплату єдиного податку, що підтверджується наданими ним квитанціями (а.с.26-28), а тому був вправі очікувати, що ці кошти будуть вчасно зараховані контролюючим органом у якості щомісячних авансових внесків з єдиного податку.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі статті 126 ПК України, якою за не сплату платником податків протягом строків, визначених цим Кодексом, узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена відповідальність у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% від суми грошового зобов`язання 3352,60 грн., що складає 1676,30 грн.

При цьому позивач у адміністративному позові вказує, що з січня по грудень 2015 року контролюючим органом застосовано до нього ставку 20%, хоча з 01.01.2015 по 01.10.2015 має бути застосована ставка 10%, і різниця між розміром податку першої та другої групи нарахована позивачу як податковий борг.

У судовому засіданні представник відповідача не спростував вищевказані твердження позивача, не довів суду правомірності застосування до позивача у період, коли він перебував на першій групі єдиного податку зі ставкою 10% - з 01.01.2015 по 01.10.2015, застосування ставки 20% другої групи єдиного податку, не надав доказів на підтвердження несплати позивачем або сплати з затримкою у 2015 році сум єдиного податку.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.09.2017 №0015031302 і задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.01.2019 №25-01-51-06-18, яким анульовано з 31.12.2018 реєстрацію позивача платником єдиного податку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.01.2019 №25-01-51-06-18, підставою для його прийняття стала наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: на 01.07.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.08.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.09.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.10.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.11.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.12.2018 у сумі 1657,70 грн., відповідно до підпункту 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 ПК України.

Так, порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1. якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (пункт 299.3. статті 299 ПК України).

За положеннями підпункту 3 пункту 299.10. статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, а саме: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до пункту 299.11. статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналіз викладених норм свідчить, що факт порушення податкових зобов`язань, наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, встановлюється відповідною перевіркою, за результатами якої складається акт, на підставі якого контролюючим органом і може бути прийнято рішення про анулювання реєстрації особи платником податку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.05.2019 у справі №826/7230/16.

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З оскаржуваного рішення вбачається, що створеною відповідачем комісією було встановлено наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: на 01.07.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.08.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.09.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.10.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.11.2018 у сумі 1657,70 грн., на 01.12.2018 у сумі 1657,70 грн., у зв`язку з чим комісія дійшла висновку, що встановлені факти є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до підпункту 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 ПК України.

Проте будь-якої інформації про дані, на підставі яких комісія дійшла такого висновку, оскаржуване рішення не містить.

Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду справи, вищевказаний податковий борг є наслідком прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0015031302, яке суд у даній справі визнав протиправним та скасував.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.01.2019 №25-01-51-06-18.

При цьому щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у Чернігівській області виправити помилки в Електронній інформаційній базі даних, виявлені Актом перевірки Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 11.09.2017 №134, та після виправлення помилок провести перерахунок нарахованого ФОП ОСОБА_1 єдиного податку і скасувати протиправно нарахований борг, суд зазначає таке.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.01.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому дискреційними є повноваження відповідача - суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Зважаючи на той факт, що судом визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення відповідача, суд вважає, що у даному випадку, з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, необхідно зобов`язати ГУ ДФС у Чернігівській області провести перерахунок єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , з врахуванням висновків суду, та внести відповідні зміни в облікові дані ОСОБА_1 до Інформаційної бази даних Державної фіскальної служби України, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

Задовольняючи вказані позовні вимоги у наведений спосіб, судом було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.03.2018 у справі №826/22282/15, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 03.04.2018 у справі №815/6881/16, від 13.06.2018 у справі №815/6768/15, від 24.07.2018 у справі №806/2254/15, згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач у адміністративному позові просив стягнути на його користь судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 2689,40 грн.; нотаріальні послуги за оформлення довіреності представника у сумі 600,00 грн.; оплату поїздок у судове засідання з розрахунку 500 грн. за одну поїздку, орієнтовно на 3 судові засідання, всього у сумі 1500,00 грн.; направлення позовної заяви Укрпоштою у сумі 100,00 грн. Всього загальна сума складає 4889,40 грн.

Так, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2689,40 грн., що підтверджується квитанцією від 24.07.2019 №0.0.1418813061.1 на суму 1921,00 грн. та квитанцією від 01.08.2019 №0.0.1425135280.1 на суму 768,40 грн. (а.с.5,6).

Оскільки позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2689,40 грн.

При цьому не підлягає задоволенню вказана вимога у частині стягнення судових витрат за нотаріальні послуги за оформлення довіреності представника у сумі 600,00 грн.; оплату поїздок у судове засідання з розрахунку 500 грн. за одну поїздку, орієнтовно на 3 судові засідання, всього у сумі 1500,00 грн.; направлення позовної заяви Укрпоштою у сумі 100,00 грн., оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних витрат, а саме - оригіналів платіжних документів.

Суд зауважує, що копія довідки (а.с.29) та конверти з накладною на оформлення поштового відправлення (а.с.31,45), а також наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку (а.с.56), на переконання суду, не є належними доказами, які підтверджують розмір понесених позивачем вказаних судових витрат.

Також копія довідки за нотаріальні послуги за оформлення довіреності представника у сумі 600,00 грн. (а.с.29) не містить виду нотаріальних послуг, а отже не підтверджує витрати позивача саме за оформлення довіреності представника.

Крім того вказаний у довіреності представник не приймав участі у судовому засіданні, оскільки, відповідно до чинного законодавства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник, якими вказана у довіреності особа не є.

Доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, позивачем взагалі не надано.

Отже вимога про стягнення судових витрат підлягає задоволенню лише в частині стягнення на користь позивача судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.01.2019 №25-01-51-06-18 «Про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області форми «Ш» від 20.09.2017 №0015031302.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Чернігівській області провести перерахунок єдиного податку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , з врахуванням висновків суду та внести відповідні зміни в облікові дані ОСОБА_1 до Інформаційної бази даних Державної фіскальної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 10.09.2019.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183).

Суддя В.В. Падій