Рішення № 84162886, 11.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1930/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до управління ДМС України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 05.04.2019 №219997000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2019 №175 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 01.04.2019 №219997000 про обмін посвідки на постійне проживання.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.07.2009 йому було надано дозвіл на імміграцію в Україну, 26.08.2009 було видано посвідку на постійне проживання.

01.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Управління ДМС України у Хмельницькій області із заявою-анкетою про обмін посвідки на постійне проживання з підстави непридатності посвідки на постійне проживання для подальшого користування. Разом із заявою було здано посвідку від 26.08.2009.

За результатами розгляду заяви, рішенням від 05.04.2019 № 219997000 управління ДМС у Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання та рішенням від 04.04.2019 № 175 скасувало дозвіл на імміграцію в України.

Позивач вважає вказані рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач порушив процедуру прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, встановлену Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, відтак просить задовольнити позовні вимоги та скасувати спірні рішення.

Ухвалою від 12.07.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача виклав свою позицію щодо позову, а саме: вказав, що працівниками УДМС України в Хмельницькій області було перевірено матеріали справи №3605 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено, що ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області було прийняте рішення про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 всупереч вимог міграційного законодавства, оскільки на момент подання заяви про надання дозволу на імміграцію у нього були відсутні умови, за яких надається такий дозвіл.

УДМС України в Хмельницькій області направило до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України матеріали справи та проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був затверджений.

Враховуючи викладене, Управлінням ДМС України в Хмельницькій області не порушено порядок скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні та не порушено права позивача.

У відзиві також заявлене клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Громадянин Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Тбілісі, Грузія, прибув на територію України з метою постійного проживання та 05.05.2009 звернувся до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО) УМВСУ в Хмельницькій області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну.

Заяву громадянина Вірменії ОСОБА_1 було розглянуто, та 22.07.2009, на підставі висновку, було прийнято рішення про надання йому дозволу на імміграцію в Україну.

01.04.2019 громадянин Вірменії ОСОБА_1 звернувся до УДМС України в Хмельницькій області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із непридатністю посвідки для подальшого використання.

Працівниками УДМС України в Хмельницькій області було перевірено матеріали справи №3605 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 прийняте в межах квоти, проте, відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів.

У висновку про надання дозволу на імміграцію громадянину Вірменії ОСОБА_1 відсутнє посилання на будь-який з пунктів квоти.

02.04.2019 УДМС України в Хмельницькій області направило до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України матеріали справи та проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 03.04.2019 була отримана відповідь, в якій Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України підтримав проект висновку про скасування дозволу на імміграцію в цілому та рекомендував його до затвердження .

Управлінням ДМС України в Хмельницькій області прийнято рішення від 04.04.2019 № 175 "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну", яким скасовано дозвіл на імміграцію Позивачу та рішення від 05.04.2019 № 219997000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

Вважаючи такі рішення управління ДМС у Хмельницькій області протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства":

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах 1 та 16 статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (частина 1 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Положеннями статті 1 Закону України "Про імміграцію" визначені наступні терміни:

- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року;

- дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

У свою чергу, умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 Закону України "Про імміграцію".

Так, для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.

Суд встановив, що до заяви були додані наступні документи:

- висновок про отримання дозволу на імміграцію та залишення в Україні

- паспорт громадянина Вірменії серія НОМЕР_1 . виданого 02.11.2007, який дійсний в закордонних країнах до 17.12.2012;

- свідоцтво про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ;

- імміграційної картки на ім`я ОСОБА_1 ;

- тимчасова посвідка на постійне проживання ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 ;

- нотаріально завірена заява ОСОБА_4 від 24.02.2009 про надання згоди ОСОБА_1 на реєстрацію та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію", а процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію - Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів); здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14 Порядку №1983 передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону; регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається, й про результати перевірки інформується орган, який зробив запит; термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

За змістом пункту 16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Згідно з пунктом 19 Порядку №1983 рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

З викладеного слідує, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

З матеріалів справи вбачається, що компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив. Вказане підтверджується відміткою у висновку про отримання дозволу на імміграцію та залишення в Україні на постійне проживання громадянина Вірменії ОСОБА_1 від 22.07.2009, де зазначено, що управління СБУ в Хмельницькій області заперечень щодо постійного проживання в Україні відносно зазначеного громадянина не має.

У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Порушення встановленого законодавством України порядку надання дозволів на імміграцію в Україну в розумінні статті 12 Закону України "Про імміграцію" є підставою для скасування таких дозволів, якщо з`ясується, що їх надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. (пункт 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію").

Крім того, у відповідності до пунктів 21-24 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

Разом з тим, як встановив суд, відповідачем на порушення вказаних приписів до суду не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів, відповідно ОСОБА_1 жодних додаткових пояснень не надавав.

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми законодавства, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок визначена Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки та тимчасове проживання, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №681 від 15.07.2013 (далі - Тимчасовий порядок, який був чииним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 4.1 Тимчасового порядку обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Згідно з пункту 4.2 Тимчасового порядку разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та його копія;

2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі;

3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з`являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

Пунктом 4.5 Тимчасового порядку встановлено, що працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

Відповідно до пункту 4.6 Тимчасового порядку за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п`ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

Таким чином, Тимчасовим порядком чітко визначено, що повноваження органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на постійне проживання обмежені перевіркою лише підстав для такого обміну та підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

У свою чергу, відповідно до пункту 14 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251 (далі - Порядок №251), обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах);

3) непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

Пунктом 15 вказаного Порядку встановлено, що для обміну посвідки подаються:

1) заява, зразок якої встановлюється МВС;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та його копія;

3) посвідка, що підлягає обміну;

4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Пунктом 17 Порядку №251 встановлено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається у разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Судом встановлено, що заява позивача про обмін посвідки розглянута та на підставі протиправного рішення "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну" від 04.04.2019 № 175 відповідач протиправно прийняв рішення "про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання" від 05.04.2019 № 219997000.

Суд вважає зазначені рішення управління ДМС у Хмельницькій області протиправними та такими, які підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлене, суд вважає, що належним способом захисту позивача є зобов`язаня Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 01.04.2019 №219997000 про обмін посвідки на постійне проживання та прийняти відповідне рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття своїх рішень, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2305,20 грн., що підтверджується квитанцією від 09.07.2019 №148, суд вважає, що такі витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до управління ДМС України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 05.04.2019 №219997000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2019 №175 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 01.04.2019 №219997000 про обмін посвідки на постійне проживання.

Присудити на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (судовий збір) в розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 вересня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Миколи Мазура, 4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29007 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя В.В. Матущак