Рішення № 84162739, 11.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 р. № 520/7999/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1314 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А 1314 яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов`язати військову частину А 1314 (ЄДРПОУ 08314614) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 )отримувай під час проходження військової служби; зобов`язати військову частину А 1314 (код ЄДРПОУ 08314614) здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні однією сумою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 15.08.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, проте ним не отримано з "інших причин", що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідні документи у встановлений судом строк до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.08.1988 по 23.10.2015, яка є державною службою особливого характеру.

В період проходження військової служби в військовій частині А0501 позивач перебував на фінансовому забезпеченні в військовій частині А1314 та отримував грошове забезпечення, у складі грошового забезпечення позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.

15.09.2018 наказом Міністерства оборони України №696 позивача було звільнено у запас.

Наказом командира військової частини А1314 №162 від 23.10.2015 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Військова частина розрахувала розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатила позивачу одноразову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 13.03.2013 №161).

Позивач звернувся до Військової частини А1314 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку позивач отримував під час проходження військової служби та виплатити суму перерахунку.

Військова частина А1314 листом від 30.07.2019 №1314/8/360 повідомила позивачу, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення військовослужбовця.

Також судом встановлено, що 08.08.2016 постановою Ленінського районного суду міста Харкова по справі №642/2474/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частина А1314, Харківського обласного військового комісаріату, головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо не включення в довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 23.10.2015 №1314/21/1338 щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 зі змінами. Визнано протиправною дії Харківського обласного військового комісаріату щодо оформлення та подання до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , які не передбачали в складі грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 зі змінами. Визнано дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виконання завдань покладених на нього п.п. 1, 3 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 щодо здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством протиправними. Визнано дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 зі змінами протиправними. Зобов`язано військову частину А1314 скласти нову довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 зі змінами та подати зазначену довідку до Харківського обласного військового комісаріату. Зобов`язано Харківській обласний військовий комісаріат після отримання від військової частини А1314 довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 зі змінами подати зазначену довідку до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Зобов`язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області після отримання від Харківського обласного військового комісаріату довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 зі змінами, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 зі змінами та здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 28 жовтня 2015 року. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Отже, судовим рішенням по справі №642/2747/16-а встановлено права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця до складу грошового забезпечення, яку він отримав під час проходження служби. Зазначене рішення набрало законної сили 01.12.2016.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з положеннями частини 2 статті 9 Закону України №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України №2011-XII визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строк) контракту.) зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовием-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача), пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з положеннями частини 3 статті 43 Закону України №2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів підпункту 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №899 (у редакції, чинній на час звільнення позивача), установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Судовим розглядом встановлено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну грошову винагороду, які отримував за останні 24 місяці перед звільненням.

Отже, така додаткова винагорода була нарахована та виплачувалась позивачу постійно до його звільнення з військової служби.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов`язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже в силу положень ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи вищенаведені правові норми, та встановлення судовим рішенням по справі №642/2474/16-а права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримав під час проходження служби, суд приходить до висновку, що дії військової частини А1314, які полягають у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби є протиправними, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Військової частини А1314 здійснити перерахунок та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.05.2019 по справі №820/5285/17.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання здійснити виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні однією сумою, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А 1314 (вул. Чичеріна, буд. 42, м. Дніпро, 49006, ЄДРПОУ 08314614) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А 1314 яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язати військову частину А 1314 (ЄДРПОУ 08314614) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язати військову частину А 1314 (ЄДРПОУ 08314614) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов