Рішення № 84162580, 11.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.09.2019 р. справа №520/6921/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 12.07.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 15.07.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 15.08.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо невиплати заборгованості з щомісячних страхових виплат, які є часткою спадщини ОСОБА_1 , за період з 01.08.2017 р. по 18.09.2018 р.; 2) зобов`язання Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість щомісячних страхових виплат, які є часткою її спадщини, зі період з 01.08.2017 р. по 18.08.2018 р.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з 01.08.2017р. було протиправно припинено страхові виплати на ім`я її наразі померлого сина, потерпілого на виробництві, а позивач має право на отримання цих страхових виплат у порядку спадкування після смерті сина.

Відповідач, Харківське міське відділення УВД ФСС України в Харківській області (далі за текстом - владний суб"єкт, Міське відділення), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, не входять до складу спадщини.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник не перебував у жодних публічно-правових (адміністративних) відносинах з Міським відділенням.

Виплати від Міського відділення у порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у якості особи, потерпілої на виробництві, одержував ОСОБА_2 , який за твердженням заявника є її сином.

Виплати на користь ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи проводились у період 01.06.2014р.-31.07.2017р.

З 01.08.2017р. платежі на страховими виплатами були припинені на підставі постанови від 31.07.2017р., котра видана з посиланням на ч.2 ст.16 і п.6 ч.1 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 настала подія смерті ОСОБА_2 .

З приводу одержання виплат за період 01.08.2017р.-18.08.2018р. заявник 21.05.2019р. письмово звертався до Міського відділення, яким була вчинена відмова у задоволенні заяви громадянина, котра оформлена листом від 29.05.2019р. №15.02-14/3631.

Вважаючи бездіяльність міського відділення протиправною, а власне майнове право на одержання спадщини порушеним, заявник ініціював даний позов.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 4 ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним своїх трудових обов`язків.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ст. 36).

Таким чином, учасниками суспільних відносин з приводу соціального страхування у випадку одержання каліцтва на виробництві є особи, здоров`ю яких завдана шкода, тобто у даному конкретному випадку ОСОБА_2 .

Заявник до цих правовідносин жодного юридичного стосунку не має, а відтак, ніякими правами у цих публічно-правових відносинах не наділений.

За визначенням ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).

Право на інтерес особи до набуття у власність майна із складу спадщини не підлягає захисту у порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд бере до уваги, що усупереч вимога суду заявник не подав жодних документів до вступ у спадщину за ОСОБА_2 .

Оскільки у даному спорі оскаржується саме управлінська діяльність владного суб`єкта, який під час функціонування не допустив порушення прав та інтересів заявника у сфері публічно-правових відносин, то у позові належить відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши аргументи сторін приєднаними до справи доказами, суд доходить до переконання про те, що факт порушення прав та інтересів заявника у публічно-правових відносинах у галузі соціального забезпечення не доведений матеріалами справи.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Сліденко