Рішення № 84162542, 29.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 серпня 2019 р. справа № 520/2139/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Тищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 31.01.2019 № 77 "Про попередження начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області Щербинського К.С. про необхідність дотримання службової дисципліни".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в Наказі застосував вигадане дисциплінарне стягнення - попередження про необхідність дотримання службової дисципліни. Жодних ознак дисциплінарного проступку в мотивувальній частині оскаржуваного наказу про призначення та проведення службового розслідування - не наведено, прізвище працівника, відносно якого призначається проведення службового розслідування - не зазначено. Відповідачем не наведено аргументів, що саме на позивача було покладено обов`язок забезпечення належного виконання Порядку №757 та відповідальність за автотранспортну діяльність.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відсутні підстави вважати попередження про необхідність дотримання службової дисципліни видом дисциплінарного стягнення. підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції Тюніна В .О. від 20.12.2018. Відповідач зазначає, що позивач після надання 22.11.2017 до ГУНП в Харківській області рапорту про закріплення за ним службового автомобіля не впевнився у наявності наказу ГУНП в Харківській області про зазначене закріплення, а також у 2018 році не перевірив наявність оновлення вказаного наказу, що може свідчити про безвідповідальність позивача та нехтування вимогами чинного законодавства. З метою недопущення в подальшому порушень службової дисципліни, позивач був попереджений про необхідність дотримання службової дисципліни.

У відповіді на відзив позивач вказує, що попередження, яке не є усним, оформлюється наказом та заноситься до послужного списку і зберігається в особовій справі, та використовується в подальшому як інформація, яка характеризує професійні та особисті якості особи - слід вважати пом`якшеним видом дисциплінарного стягнення, яке хоч і не передбачене в ст. 13 Дисциплінарного статуту, але за підставами, наслідками та оформленням відповідає дисциплінарному стягненню. Відзив на позов не містить посилання на нормативно-правові акти, які покладали б на позивача обов`язок переконуватися та перевіряти наявність наказів - по відношенню до органу вищого рівня - ГУНП в Харківській області.

Процесуальним правом надати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що не заперечувалось представниками сторін, що 20.12.2018 до чергової частини УОАЗОР ГУНП в Харківській області з чергової частини Зміївського ВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за участі начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції Щербинського К.С. Даний факт було зареєстровано до ЖЄО Зміївського ВП ГУНП в Харківській області 20.12.2018 за № 10242.

Цього ж дня СУ ГУНП в Харківській області відомості за фактом вказаної ДТП було внесено до ЄРДР за № 12018220000001482 та відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України.

У зв`язку із вказаною подією наказом ГУНП в Харківській області від 29.12.2018 № 2016 призначено проведення службового розслідування. Підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції Тюніна В .О. від 20.12.2018.

В ході службового розслідування встановлено, що 20.12.2018 о 07.36 між с. Лиман та с. Задонецьким Зміївського району Харківської області на 47 км + 700 метрів автошляху Харків - Зміїв - Балаклія гр. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Рено Лагуна», н.з. НОМЕР_7 , не впорався з керуванням, виїхав на полосу зустрічного руху та скоїв зіткнення зі службовим автомобілем поліції «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні), під керуванням начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 . , який рухався в зустрічному напрямку.

В ході службового розслідування позивач надав пояснення, в яких зазначив, що 20.12.2018 близько 07.00 він прибув до Зміївського ВП. Цього ж дня у ОСОБА_2 , згідно з графіком зустрічей з органами влади та населення на території Зміївського району Харківської області, затвердженого 01.10.2018, було заплановано прийом громадян у Нижньобишкінській сільській раді вищевказаного району. Пройшовши медичний огляд та записавшись до журналу виїзду та повернення транспортних засобів Зміївського ВП, ОСОБА_2 було здійснено виїзд на службовому автомобілі «Рено Дастер», н.з. 2 і 1903 (на синьому фоні), до Нижньобишкінської сільської ради для здійснення запланованого прийому громадян. О 07.36 20.12.2018, керуючи вказаним службовим автомобілем, маючи при собі необхідні документи: посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортними засобами, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також дорожній лист № 3462 на грудень 2018 року, між с. Лиман та с. Задонецьким Зміївського району Харківської області на його полосу раптово виїхав автомобіль «Рено Лагуна», н.з. НОМЕР_8 , який рухався в зустрічному напрямку, у результаті чого відбулося зіткнення зазначених автомобілів.

Перевіркою журналу виїзду та повернення транспортних засобів (інв. № 1065) та журналу медичного огляду водіїв Зміївського ВП (інв. № 1063), пояснення полковника ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження.

Крім цього, службовим розслідуванням встановлено, що, згідно з довідкою АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області від 24.01.2019, 22.11.2017 полковником поліції ОСОБА_2 до ГУНП в Харківській області надавався рапорт про необхідність закріплення його за службовим автомобілем «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні). Зазначений рапорт було погоджено заступником начальника ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_9 На підставі зазначеного рапорту працівниками АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 було закріплено за вказаним автомобілем.

Проте в АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області будь-яких документів про закріплення у 2018 році начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 . за службовим автомобілем «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні), видано не було.

Крім цього, під час вивчення документації канцелярії Зміївського ВП будь-яких наказів ГУНП в Харківській області про закріплення полковника поліції ОСОБА_2 за вищевказаним автомобілем не виявлено.

Таким чином, під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що 20.12.2018 начальник Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 здійснив виїзд на службовому автомобілі «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні), за яким не був закріплений належним чином, що підтверджується довідкою АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області.

Відповідачем зроблено висновок, що порушено порядок використання транспортних засобів Національної поліції України відповідно до вимог підпунктів 1, 3 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757. Тим самим полковник поліції ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині знання нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції.

Відповідачем вказано, що зазначені дисциплінарні проступки стали можливими унаслідок того, що полковник поліції ОСОБА_2 після надання 22.11.2017 до ГУНП в Харківській області рапорту про закріплення за ним вищезазначеного службового автомобіля, не впевнився у наявності наказу ГУНП в Харківській області про зазначене закріплення, а також у 2018 році не перевірив наявність оновлення вказаного наказу.

У ході проведення службового розслідування були встановлені обставини, що пом`якшують відповідальність позивача, а саме до матеріалів службового розслідування долучено характеристику, згідно з якою полковник поліції ОСОБА_2 має попередню бездоганну поведінку.

З урахуванням п. 11 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, начальник ГУНП в Харківській області вирішив не застосовувати відносно позивача дисциплінарне стягнення та попередив його про необхідність дотримання службової дисципліни наказом від 21.01.2019 № 77.

Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, пояснень представників сторін у судовому засіданні, показань допитаного у судовому засіданні свідка заступника начальника Зміївському ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині застосування до позивача попередження про необхідність дотримання службової дисципліни, а також наявності у позивача обов`язку контролювати автотранспортну діяльність органу поліції, який він очолює.

По суті спірного рішення суд зазначає наступне.

Сутність службової дисципліни, обов`язки поліцейських стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року N 233 7-VIII (далі -Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ст. 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є попередня бездоганна поведінка та високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород.

Відповідно п.11 ст. 19 Статуту у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

Суд зауважує на обґрунтованість правової позиції відповідача щодо того, що оформлення попередження про необхідність дотримання службової дисципліни здійснюється наказом та внесенням відповідного запису до послужного списку поліцейського. При цьому відображення такої інформації в послужному списку не є підставою вважати попередження про необхідність дотримання службової дисципліни видом дисциплінарного стягнення, а носить лише інформативний характер.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати попередження про необхідність дотримання службової дисципліни видом дисциплінарного стягнення.

Наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

Абзацом 2 п.1 розділу II Порядку № 893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Оскільки у межах спірних правовідносин підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції Тюніна В.О. від 20.12.2018, суд приходить до висновку про безпідставність аргументів позивача в цій частині.

Щодо складу дисциплінарного проступку, відповідач зазначає, що у ході службового розслідування встановлено, що позивач здійснив виїзд на службовому автомобілі «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні), за яким не був закріплений належним чином, що підтверджується довідкою АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області. Як наслідок був порушений порядок використання транспортних засобів Національної поліції України відповідно до вимог підпунктів 1, 3 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757. Тим самим позивач порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині знання нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, оскільки позивач після надання 22.11.2017 до ГУНП в Харківській області рапорту про закріплення за ним вищезазначеного службового автомобіля не впевнився у наявності наказу ГУНП в Харківській області про зазначене закріплення, а також у 2018 році не перевірив наявність оновлення вказаного наказу.

З метою регулювання правових відносин органів і підрозділів Національної поліції України, які мають на балансовому обліку та/або експлуатують транспортні засоби, у сфері придбання, використання, зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, розроблення заходів щодо забезпечення безаварійної експлуатації службового автотранспорту, організації контролю за дотриманням безпеки дорожнього руху штатними та позаштатними водіями розроблено Порядок використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 757 (далі - Порядок № 757).

Вимоги цього Порядку є обов`язковими для виконання структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональними територіальними органами Національної поліції України, територіальними органами Національної поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх відокремленими підрозділами, а також установами, що входять до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції).

Відповідно до п.5 Порядку №757 5 для забезпечення належного виконання визначених цим Порядком завдань керівництво органів поліції призначає відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, здійснює постійний контроль за якістю реалізації цих завдань та є відповідальним за дотримання підлеглими штатної розстановки транспортних засобів, правильність їх використання і зберігання, дбайливе ставлення особового складу до ввіреної техніки, своєчасне проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, дотримання правил життєдіяльності в місцях зберігання службових транспортних засобів, порядок ведення і зберігання дорожньої документації відповідно до вимог цього Порядку.

Зокрема, з метою забезпечення ефективного використання транспортних засобів і недопущення зловживань з боку штатних і позаштатних водіїв керівництвом органів поліції вживаються такі заходи: забороняється водіям (судноводіям) використання транспортних засобів для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю, керування незакріпленими транспортними засобами та за відсутності у них документів, які згідно з ПДР або Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 року № 91, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12 липня 2004 року за № 872/9471, дають право на керування транспортними засобами, а також за відсутності іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації; організовується щорічне поновлення наказів про призначення відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, закріплення транспортних засобів за особовим складом, інших документів, які містяться у відповідних контрольно-наглядових справах (п.п.1,3 п.6 Порядку №757).

Судовим розглядом встановлено, у тому числі і підтверджено показаннями свідка, що 22.11.2017 полковником поліції ОСОБА_2 до ГУНП в Харківській області надавався рапорт про необхідність закріплення його за службовим автомобілем «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні). Зазначений рапорт було погоджено заступником начальника ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_9 На підставі зазначеного рапорту працівниками АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 було закріплено за вказаним автомобілем.

Проте в АВ ЦЗ ГУНП в Харківській області будь-яких документів про закріплення у 2018 році начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 . за службовим автомобілем «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_6 (на синьому фоні), видано не було, під час вивчення документації канцелярії Зміївського ВП будь-яких наказів ГУНП в Харківській області про закріплення полковника поліції ОСОБА_2 за вищевказаним автомобілем не виявлено.

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин судом не досліджуються обставини щодо дисциплінарної відповідальності будь-яких інших осіб, що були або могли бути причетні до бездіяльності щодо незакріплення службового автомобіля за позивачем, у той же час вищенаведеними вимогами законодавства передбачено обов`язок позивача як начальника органу поліції організовувати щорічне поновлення наказів про призначення відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, закріплення транспортних засобів за особовим складом, інших документів, які містяться у відповідних контрольно-наглядових справах, що свідчить про те наявну у позивача як начальника функції контролю за дотриманням автотранспортної дисципліни.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем таких вимог шляхом видання наказів №29 від 03.03.2018, №13 від 16.01.2019, що при цьому не нівелює обов`язку позивача також контролювати і наявність такого наказу щодо нього особисто, зокрема, знати про причини незакріплення, звернутися до вищестоячого органу із рапортом, тощо.

Посилання представника позивача на впевненість позивача про наявність наказу про закріплення за ним транспортного засобу не звільняє позивача як начальника органу поліції від виконання вищенаведених приписів законодавства, особливо в частині заборони керування незакріпленими транспортними засобами.

Так само не спростовують вищевикладені висновки суду і показання свідка щодо щоквартальних перевірок відділу, за результатами яких порушень щодо незакріплення транспортного засобу за позивачем виявлено не було.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про правомірність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, та п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині знання нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, та як наслідок обґрунтованість оскаржуваного наказу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 вересня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов