Ухвала суду № 84162263, 10.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/1081/19

10 вересня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І. О.,

представника позивача - Нюні О.І.,

представника відповідача - Васильчук І.Б.,

розглядаючи в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 , до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарі UA403000/2019/000623/2 від 22.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

В ході розгляду справи судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, з огляду наступне.

Так, відповідно до положень частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Загалом, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із відповідними змінами і доповненнями).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 1 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначає, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

У свою чергу, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року 1921,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної особи чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

При визначені характеру адміністративного позову та заявлених вимог слід враховувати Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", з якого слідує, що за практикою Європейського суду з прав людини - вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна як фізичної, так і юридичної особи, та яким визначено суми відповідних стягнень податків, зборів, штрафних санкцій, пені тощо, - є майновою.

З огляду на викладене, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Окрім того, відповідно до п.п.3 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платниками ПДВ є, зокрема, будь-які особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно із п.1 ч.1 ст.276 МК України, платниками мита є, зокрема, особи, які ввозять товари на митну територію України чи вивозять товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 294 МК України встановлено, що об`єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.

Тобто, при ввезенні на митну територію України товарів на позивача покладається обов`язок сплати встановлених податків та мита, розрахунок яких залежить - саме від суми вартості ввезеного товару.

Відтак, рішення про коригування відповідачем митної вартості товару безпосередньо впливає на розмір податків та мита, що підлягають декларантом.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товару - є вимогою майнового характеру, із ціною позову, яка має бути визначена саме із різниці між цінами придбаного товару, відображеними в цьому оскаржуваному рішенні.

Тобто, ціна позову у справі становить різницю показників митної вартості товару, визначених контролюючим органом та позивачем.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалах: від 21.01.2019 року у справі №826/5126/18 (К9901/983/19), від 02.09.2019 року у справі №160/75/19 (№К/9901/24072/19).

Зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, наступне:

- розрахована декларантом митна вартість товару становить 8800,00 EUR (євро);

- скоригована митним органом митна вартість товару складає 14850,00 EUR (євро);

- курс валюти EUR (євро) згідно з курсу НБУ на день формування спірного рішення - 30,188501грн.

Таким чином, різниця показників митної вартості, визначених митним органом та позивачем у гривневому еквіваленті на день коригування, яка становить безпосередню ціну позову, - складала 182640,43 грн.

Враховуючи, наведене, судовий збір з розрахунку 1% від ціни позову, розрахованого за різницею скорегованої митної вартості в оскаржуваному рішенні, з урахуванням вимог частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за вимогою майнового характеру, що підлягала сплаті позивачем,- становить 1826,40 грн.

З позовною заявою позивачем подано квитанцію на суму судового збору 768,40 грн.

Однак, як вже було зазначено вище, вказана сума - не відповідає розміру судового збору, який мав бути сплачений за даним позовом, позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір.

У відповідності до вимог частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на недостатність сплаченої суми судового збору, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом: доплати судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви з позовними вимогами майнового характеру - у розмірі 1058,00 грн. (1826,40-768,40 грн.) з наданням суду доказів такої сплати судового збору: за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів УК у місті Тернополі/м. Тернопіль/22030101, код отримувача - 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - 34311206084008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника - Нюні ОСОБА_3 ,- залишити без руху.

2. Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви до 5 (п`яти) днів з моменту вручення (отримання ним) даної ухвали.

3. Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде залишена без розгляду.

4. Копію ухвали надіслати позивачу/представнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.