Рішення № 84162018, 11.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3767/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Подорожній А.С. – за ордером

від відповідача: Мунтян Є.О. – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення №1024468/2475310471 від 14.12.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну №82 від 13.11.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 24 червня 2019 року надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1024468/2475310471 від 14.12.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну №82 від 13.11.2018 року.

Ухвалою від 04 липня 2019 року після усунення позивачем недолік, що зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної є протиправним, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні в реєстрації податкової накладної (надалі – ПН) було відмовлено саме з підстави (ненадання платником податку копій документів). Такі підстави відмови позивач вважає є хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки всі документи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаною податковою накладеною підприємством позивача були надані до Комісії, проте контролюючим органом не було надано належної правової оцінки цим документам.

Зокрема, у позовній заяві позивач зазначає, що надані первинні документи засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, в той час, як в оскаржуваному рішенні взагалі не зазначено, які саме документи не було надано платником податків.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що зміст квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам законодавства, оскільки у квитанції не вказано, яким саме Критеріям відповідає платник податків. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 року у справі № 640/1240/19 визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН листом від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 "Критерії ризиковості платника податків" та зобов`язано Державну фіскальну службу України відкликати лист від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню.

У встановлений судом строк представник відповідачів –ДФС України та Головного управління ДФС в Одеській області надав відзив на позовну заяву (а.с. 98-101), в якому викладена єдина правова позиція відповідачів.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідачі проти задоволення позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної, з посиланням на підставу – ненадання платником податку первинних документів недостатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладеної накладної/розрахунку коригування є повністю обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 25 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 03 вересня 2019 року на 14 годину 30 хвилин.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 01 січня 2014 року між ФОП Бабій О.М. (Постачальник) та ПП «Таврія Плюс» (Покупець) укладено договір поставки №64, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити його вартість на умовах дійсного Договору (а.с.21-26).

Відповідно до п.1.2 Договору, передача товару проводиться партіями, на кожну партію оформлюється накладна, в якій вказується кількість, ціна та номенклатура.

Також, судом встановлено, що 10 березня 2016 року укладено Додаток до договору поставки №64 від 01.01.2014 року, відповідно до якого змінено реквізити сторін Договору (а.с.26).

На виконання умов цього договору оформлено видаткову накладну №2309 від 13 листопада 2018 року на суму 74 223, 06 грн. (а.с.27), здійснено відвантаження товару (сіль кухонна в асортименті), що підтверджено товарно-транспортною накладною № 654 від 13.11.2018 року.

За вказаною першою подією, на виконання умов цього Договору, 13.11.2018 року було виписано податкову накладну №82 на загальну суму 74 223, 06 грн. по взаємовідносинах з ПП «Таврія Плюс» та подана на реєстрацію (а.с.15-16).

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем отримано кошти за реалізацію вказаного товару, про що свідчить виписка з банківського рахунку АБ «Південний» (м. Одеса) (а.с. 29).

Суд встановив, що квитанцією зупинена реєстрація податкової накладної №82 від 30.11.2018 року (а.с. 17), відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; ПН/РК не відповідає вимогам п.п.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також суд встановив та не заперечується представником відповідачів, що позивач подав повідомлення від 30.11.2018 року № 48 щодо надання пояснень та копії документів, щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена (а.с.20, 104-105).

Між тим, контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.2018 року № 1024468/2475310471 податкової накладної №82 від 30.11.2018 року (а.с. 102-103), з підстав ненадання платником податку таких копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи(інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Судом досліджені копії первинних документів, які були подані позивачем на адресу контролюючого органу разом із повідомленням від 30.11.2018 року № 48 щодо надання пояснень та копії документів, щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена, зокрема: договори поставки товару (сіль кухонна), видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки з банку, товарно-транспортні накладні, договір оренди майна (нежитлової будівлі складу) (а.с. 30-74).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 74.1, 74.3 ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі – Порядок № 117).

Згідно з п. 5 цього Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається зі змісту квитанції, якою зупинена реєстрація податкової накладної, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту п. 201.16 ст. 201 ПК України, без зазначення конкретного випадку, до якого належить позивач.

У відзиві на позовну заяву, відповідачі на обґрунтування своїх заперечень послалися на лист ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку», яким керувались при зупинені реєстрації податкової накладної, з посиланням на таку підставу, як наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав на адресу контролюючого органу письмові пояснення та копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по податкові накладній, реєстрація якої була зупинена.

Суд встановив, що подані позивачем письмові пояснення та копії документів розглядались Комісією ГУДФС в Одеській області.

Відповідно до п. п. 20-21 Постанови №117, комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пп. 4 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 «Про затвердження Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п.14 цієї Постанови, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Так, представник позивача зазначив, що на виконання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, а також на підтвердження реальності господарських операцій надано усі первинні документи, що оформлені в рамках договорів поставки, які відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну від 24.05.1995 року №88), мають юридичну силу і доказовості, а отже, засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною у реєстрації якої було відмовлено.

Між тим, судом встановлено, що контролюючий орган за результатами розгляду вказаних документів виніс оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, у зв`язку з ненаданням таких документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Судом досліджені надані позивачем документи, які свідчать про проведення господарських операцій по поставці товару між позивачем та його контрагентом ПП «Тавіря-Плюс», що були надані відповідачу та містяться в матеріалах справи, зроблений висновок відповідачем на підставі наданих документів, та суд дійшов такого висновку.

Так, відповідачі посилаються на ненадання позивачем таких документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків.

Однак, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки з ПП «Таврія Плюс» позивачем було надано видаткову накладну №2309 від 13 листопада 2018 року (а.с.27), товарно-транспортну накладу № 654 від 13.11.2018 року (а.с. 28), в якій перевізником зазначений ФОП ОСОБА_2

Саме за першою подією, що відбулась - відвантаження товару, на виконання умов цього Договору поставки, 13.11.2018 року було виписано податкову накладну №82 на загальну суму 74 223, 06 грн. по взаємовідносинах з ПП «Таврія Плюс» (а.с.15-16).

Стосовно походження товару, позивач зазначив, що 01 червня 2018 року ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 38 з ПП «С.О.Л.О.» (Постачальник), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупця – товар – сіль кам`яна в асортименті виробництва ДП «Артемсіль», а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього Договору та відповідно до п.1.2 договору, передача покупцеві товару здійснюється партіями, на кожну партію оформлюється накладна, в якій вказується кількість, ціна з урахуванням ПДВ-20% та номенклатура.

Пунктом 2.5 цього договору передбачено, що право власності на товар, що поставляється переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного відвантаження товару Покупцю з одночасним підписанням накладної та інших товаросупроводжувальних документів (а.с.30-31).

На виконання цього договору надано видаткову накладну №933 від 05 листопада 2018 року, рахунок на оплату № 680 від 05 листопада 2018 року, видаткову накладну №805 від 29 вересня 2018 року, рахунок на оплату №755 від 29 вересня 2018 року, видаткову накладну №733 від 16 вересня 2018 року та рахунок на оплату №697 від 16 вересня 2018 року, видаткову накладну №935 від 05 листопада 2018 року, рахунок на оплату №862 від 05 листопада 2018 року, видаткову накладну №721 від 13 вересня 2018 року та рахунок на оплату №685 від 13 вересня 2018 року, банківські виписки за період з 06.11.2018 року, 28.11.2018 року (в копіях).

Також, матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2018 року між ТОВ «Русолль-Україна» (Постачальник) та ФОП Бабій О ОСОБА_3 М ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки №1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а Покупець сплатити та прийняти товар в асортименті, кількості, за цінами і на умовах, передбачених цим Договором, специфікаціями і підписаними додатковими угодами до цього договору (а.с.47-50).

На виконання цього Договору позивачем надано видаткові накладні №1258 від 30 вересня 2018 року, рахунки на оплату, специфікації, банківські виписки (а.с.51-53).

16 червня 2015 року між ТОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (продавець) та ФЛП ОСОБА_4 ( Покупець) укладено договір №16/06/15, відповідно до якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець прийняти та сплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях , що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.54-55).

На виконання Договору надано видаткову накладну №2570 від 18 жовтня 2018 року, ТТН №Р2570 від 18 жовтня 2018 року, банківські виписки (а.с.56-66).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, накладні та розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, як-то передбачено умовами Договору поставки без будь-яких дефектів та оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік т фінансову звітність в Україні».

Що стосується документів зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), судом встановлено що на виконання умов Договору поставки №64 від 01 січня 2018 року з ТОВ «Таврія –Плюс» позивачем надано ТТН №654 від 13 листопада 2018 року, яка свідчить про доставку товару.

Окрім того, судом встановлено, що 01 лютого 2018 року між ТОВ «Украгро-Буд» (орендодавець) та ФОП Бабій О.М ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди майна, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю складу №9 та навіс, Власником якого є Орендодавець, загальною площею 2 262 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, 3/5 з метою розташування складів та офісу та акт прийому-передачі складений відповідно до цього Договору.

01 лютого 2018 року між ПП «Департамент Юридичної підтримки (Орендодавець) та ФОП Бабій О.М. укладено договір оренди майна, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю складу №8, власником якого є орендодавець загальною площею 1290 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва 3/5 з метою розташування складів та офісу та акт прийому-передачу до цього Договору (а.с.71-74).

Таким чином, твердження контролюючого органу щодо відсутності доказів наявності складських приміщень не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Стосовно відсутності актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, суд зазначає, що оформлення останніх не передбачено умовами Договору поставки.

Таким чином, судом встановлено, що договір, на виконання якого була видана податкова накладна, а також договори та інші первинні документи, якими підтверджено придбання позивачем реалізованого своїм контрагентам продукції, були надані контролюючому органу.

Також при оцінці цих доказів, суд виходить із положення пункту 187.1 статті 187 ПК України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна, яка стала предметом винесення оскаржуваного рішення була виписана по першій події - дата відвантаження товарів.

Таким чином, з огляду на встановлені та з`ясовані судом обставини, сукупність наданих первинних документів дають підстави для переконання щодо надання ФОП ОСОБА_1 послуг з доставки товарів за умовами договору, укладеного з ТОВ «Таврія – Плюс».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем – Головним управлінням ДФС в Одеській області не доведено правомірності прийняття свого рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних належать задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №82 від 13.11.2018 року, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Олегом ОСОБА_6 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 28 Постанови №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну, подану ФОП Бабій О.М. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу, суд зазначає, що посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 року у справі № 640/1240/19, яким визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН листом від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 "Критерії ризиковості платника податків" та зобов`язано Державну фіскальну службу України відкликати лист від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню, не враховуються судом, оскільки це рішення на час розгляду та вирішення справи, не набрало законної сили, та відповідачем зазначено, що при зупиненні реєстрації податкової накладної, відповідач керувався листом ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку».

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову не довели, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що визнано протиправним та скасоване рішення було винесено Комісією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а позовна вимога про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних є похідною від цієї позовної вимоги, судові витрати підлягають стягненню з Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення №1024468/2475310471 від 14.12.2018 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну №82 від 13.11.2018 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації №1024468/2475310471 від 14.12.2018 року .

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати податкову накладну №82 від 13.11.2018 року, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 11» вересня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.