Рішення № 84161240, 10.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/15180/19

Провадження № 2/520/4956/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 року

Київський райсуд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.,

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з під арешту,

Встановив,

ОСОБА_1 в липні місяці 2019 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить йому – позивачу - на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 , виданого 17.04.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 03.07.2019 року по справі відкрито провадження і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача - адвокат Большан І.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує.

Представник Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомив.

За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

на підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 , виданого 17.04.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності (в рівних частках) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Реєстрація прав на нерухоме майно виконана в 2000 році КП «ОМБТІ та РОН».

09.08.2004 року Другий Приморський районний відділ ДВС управління юстиції в м. Одесі направив на адресу Першої одеської державної нотаріальної контори постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА за №173644 про накладення арешту на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 і забороняє вчиняти будь-які дії у зв`язку з примусовим виконання рішення суду.

Позивач у заяві стверджує, що випадково з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стало відомо про те, що на 1\3 частину квартири було накладено обтяження (арешт нерухомого майна).

Сторона позивача доводить, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до вищевказаного обтяження, оскільки ніколи не був стороною, а ні по судовим справам, ані по виконавчим провадженням, в межах яких були помилково накладені арешти на належну йому частину квартири. Позивач звертає увагу суду на написання прізвища боржника в постанові державного виконавця – Мельник М.М. Позивач стверджує, що наявність арешту на належну йому частину квартири порушує право власності, тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

На обгрнутування своїх вимог позивач посилається на такі докази: громадянський паспорт на мі`я ОСОБА_1 , Постанову Другого Приморського районного відділу ДВС управління юстиції в місті Одесі про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2004 року, з якої вбачається, що при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4913, виданого 22.03.2004 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 , з причин несплати аліментів у боржника склалася заборгованість; архівну довідку від 19.04.2019 року за № 1457/01-18 Одеського державного нотаріального архіву, яка свідчить, що Першою одеською державною нотаріальною конторою 11.08.2004 року накладений арешт на 320/100 частини квартири під АДРЕСА_3 та на 1 АДРЕСА_4 частину квартири під АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 , що належать ОСОБА_1 на виконання Постанови Другого Приморського районного відділу ДВС управління юстиції в місті Одесі від 09.08.2004 року; свідоцтво про право власності на житло від 17.04.2000 року на підставі якого квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_5 і ОСОБА_2 від 28.09.1961 року, довідку з місця реєстрації, з якої убачається, що ОСОБА_5 з дружиною і сином постійно проживають і мають реєстрацію з 1980 року за адресою АДРЕСА_2 .

Дослідивши надані позивачем докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_5 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач набув права власності на 1\3 частину квартири у встановленому законом порядку (на підставі Закону «Про приватизацію державного житлового фонду») в 2000 році, обтяження на це майно було заявлене в 2004 році, а виконане у 2008 році – реєстраційний номер обтяження 1232219. Підстава обтяження - постанова Другого ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі АА №173644 від 09.08.2004 року.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.І ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Цією статтею визначені випадки, коли арешт майна скасовується постановою виконавця. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. ст. 12,13, 80-81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач надав належні докази того, що постанова про арешт належного йому – позивачу- майна порушує право власності і відновити порушено право можливо тільки рішенням суду про скасування постанови державного виконавця про арешт. Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з під арешту задовольнити.

Скасувати постанову Другого ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі АА № 173644 від 09.08.2004 року, зареєстровану 11.08.2004 року за № 1232219 реєстратором - Перша одеська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження 1232219 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , а саме : 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.